09 грудня 2025 рокуСправа №160/22620/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, місто Запоріжя, проспект Соборний, будинок, 158б; ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, будинок, 15; ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2025 року за №047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, ОСОБА_1 .
-визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком№ 2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періоду його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно.
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2025 року за № 047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058 -IV, ОСОБА_1 .
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періодів його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно.
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.05.2025 року за №047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, ОСОБА_1 .
-визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періодів його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періоди його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно;
- повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.04.2025 року, від 21.04.2025 року та від 06.05.2025 року про призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, та призначити ОСОБА_1 пенсію за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV з 04.02.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.04.2025 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 10.04.2025 № 047150031038 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного страхового та пільгового стажу.
21.04.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2025 № 047150031038 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного страхового та пільгового стажу.
06.05.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.05.2025 № 047150031038 відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності необхідного пільгового стажу. Крім того, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 30.12.1999 по 01.06.2000 та з 11.05.2004 по 19.01.2005, оскільки наявні перерви в проведенні атестації робочих місць.
Не погоджуючись з прийнятими пенсійним органом рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
25.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
09.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №47577/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж особи становить 33 роки 02 місяці 18 дні. Пільговий стаж по Списку № 2 - 11 років 08 місяців 21 день. До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано період роботи з 30.12.1999 по 01.06.2000 згідно довідки від 25.02.2025 №100/16 та період роботи з 11.05.2004 по 19.01.2005 згідно довідки № 09/170, оскільки наявні перерви в проведенні атестації робочих місць. З огляду на вищевказане, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення № 047150031038 від 28.04.2025 про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
09.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №73615/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, які працювали на роботах з шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 04 місяці 18 дні. Пільговий стаж по Списку №2 становить 11 років 08 місяців 09 днів. Оскільки, у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці повний робочий день, тому підтвердження спеціального трудового стажу відбувається на підставі уточнюючої довідки підприємства. Пунктом 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано період роботи з 30.12.1999 по 01.06.2000 згідно довідки від 25.02.2025 №100/16 та період роботи з 11.05.2004 по 19.01.2005 згідно довідки № 09/170, оскільки наявні перерви в проведенні атестації робочих місць.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 09.12.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 та прийнято рішення №047150031038, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено наступне:
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Загальний стаж становить 33 роки 02 місяці 18 дні.
Пільговий стаж становить 12 років 04 місяці 19 днів.
До загального та пільгового стажу зараховано всі періоди.
В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно наданої заяви від 02.04.2025 відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
21.04.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
28.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21.04.2025 та прийнято рішення №047150031038, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено наступне:
Вік заявника 55 років 18 днів.
Страховий стаж заявника становить 33 роки 02 місяці 18 дні.
Пільговий стаж по Списку №2 становить 11 років 08 місяців 21 день.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано період роботи з 30.12.1999 по 01.06.2000 згідно довідки від 25.02.2025 №100/16 та період роботи з 11.05.2004 по 19.01.2005 згідно довідки № 09/170, оскільки наявні перерви в проведенні атестації робочих місць.
Відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
06.05.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
13.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.05.2025 та прийнято рішення №047150031038, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено наступне:
Вік заявника 55 років 03 місяці 03 дні.
Стаж роботи за Списком №2 становить 11 років 08 місяців 09 днів.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями пенсійного органу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Розділу XIV-1 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Як вбачається з матеріалів справи та з розрахунку форми ПС-право, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи позивача з 30.12.1999 по 01.06.2000 та з 11.05.2004 по 19.01.2005, оскільки наявні перерви в проведенні атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1,2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Вищезазначене дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. а ст. 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Так, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 15.08.1990, копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що позивач, у спірні періоди працював:
-30.09.1991 прийнятий у ВП “Криворізька теплова електрична станція» АТ “ДТЕК Дніпроенерго» в цех теплової автоматики та вимірювань електрослюсарем з обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанцій на підставі наказу №1232-к від 26.09.1991 (запис №3);
- 09.06.2000 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України на підставі наказу №287-к від 09.06.2000 (запис №6);
- 11.05.2004 прийнятий у ВАТ “Дніпроенерго» електрозварником ручного зварювання в Зеленодольській виробничій дільниці СП Дніпроенергоремонт на підставі наказу №525-к від 11.05.2004 (запис №18);
- За результатами атестації робочих місць встановлено право на пільгову пенсію по Списку №2 на підставі наказу №96 від 18.06.1998 (запис №19);
- За результатами атестації робочих місць встановлено право на пільгову пенсію по Списку №2 на підставі наказу №4 від 20.01.2005 (запис №20);
- 21.07.2006 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України на підставі наказу 915-к від 21.07.2006 (запис №21).
При цьому в трудовій книжці позивача містяться записи про те, що робоче місце атестоване за Списком №2 (записи №19, 20).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 25.02.2025 №100/16, яка видана ВП “Криворізька теплова електрична станція» АТ “ДТЕК Дніпроенерго», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював повний робочий день у ВП “Криворізька теплова електрична станція» АТ “ДТЕК Дніпроенерго», зокрема, з 03.01.1992 по 09.06.2000 в електричному цеху за професією електрослюсар з ремонту електричних машин в котлотурбінних цехах і на подаванні палива. Вказана професія передбачена Списком №2.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 03.03.2025 №09/170, яка видана АТ “ДТЕК Дніпроенерго», ОСОБА_1 , 1970 року народження, працював повний робочий день у ВАТ “Дніпроенерго». У період з 11.05.2004 по 21.07.2006 працював у Зеленодольській виробничій дільниці СП “Дніпроенергоремонт» за професією електрозварника ручного зварювання, що передбачено Списком №2. Професія атестована. Перелік робочих місць, працівникам яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 у ВАТ “Дніпроенерго», затверджено наказом з атестації робочих місць по СП “Дніпроенергоремонт» від 18.06.1998 №96 (первинна), від 20.01.2005 №4.
У розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що атестацію робочого місця за професією (посадою), яку займав позивач у спірні періоди, було проведено відповідно до наказів про атестацію робочих місць від від 18.06.1998 №96 (первинна), від 20.01.2005 №4.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення п'ятирічного строку дії результатів первинних атестацій цього робочого місця, а також після затвердження чергових атестацій умови праці робочого місця за професією (посадою), яку обіймав позивач, змінювались, що відповідачами не спростовано.
За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 30.12.1999 по 01.06.2000 та з 11.05.2004 по 19.01.2005.
Враховуючи, що права позивача вперше порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням, яке визнано протиправним, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи позивача з 30.12.1999 по 01.06.2000 та з 11.05.2004 по 19.01.2005 до пільгового стажу за Списком №2.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (55 років) 03.02.2025, а із заявою про призначення пенсії звернувся 02.04.2025, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія має бути призначена йому з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стосовно позовної вимоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.04.2025 року, від 21.04.2025 року та від 06.05.2025 року про призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судом задоволено вимогу в призначенні пенсії згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд зазначає, що повноваження Пенсійного фонду щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у відповідача у спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.
Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу.
В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок «пенсійний орган може призначити пенсію» чи «пенсійний орган має право призначити пенсію» тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів-1, 2,3 у рівних частинах, у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 4844,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, місто Запоріжя, проспект Соборний, будинок, 158б; ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, будинок, 15; ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2025 року за №047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, ОСОБА_1 .
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком№ 2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періоду його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.04.2025 року за № 047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058 -IV, ОСОБА_1 .
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періодів його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.05.2025 року за №047150031038 про відмову у призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, ОСОБА_1 .
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періодів його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, який дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, періоди його роботи з 30.12.1999 року по 01.06.2000 року включно та з 11.05.2004 року по 19.01.2005 року включно;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV з 04.02.2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1614,93 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, місто Запоріжя, проспект Соборний, будинок, 158б; ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1614,93 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, будинок, 15; ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1614,93 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2025.
Суддя О.В. Царікова