Рішення від 09.12.2025 по справі 160/28817/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 рокуСправа №160/28817/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі -відповідач-1, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047350008609 від 03.07.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наступні періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, що належать позивачу, ОСОБА_1 : період проходження строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. та період навчання за фахом з 01.09.1997 р. по 01.07.1998 р.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по провідних професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наступні періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, що належать позивачу, ОСОБА_1 : період виробничої практики за професією машиніст гірничих виїмкових машин з 22.03.2013 р. по 28.05.2013 р.; період проходження військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 р., про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 25.06.2025 р. він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах з додатками. Позивач стверджує, що розрахунок його пільгового стажу відповідно до записів в трудовій книжці та застосування норм роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 р., постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 р., Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р. на момент звернення до відповідача-1 із вищевказаною заявою становив=26 років 02 місяці 08 днів (в т.ч. 11 років 00 місяців 11 днів (за пост. №202 (25) та 15 років 01 місяць 27 днів (з урахуванням кратності за 1 рік 3 місяці роботи), що було достатньо для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. Натомість, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.07.2025 р. за №047350008609, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У цьому рішення пенсійний орган зазначив, що пільговий стаж заявника складає 20 років 7 місяців 23 дні (в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) складає 11 років 11 місяців 20 днів) й зауважено, що до пільгового стажу позивача зараховані всі періоди. Водночас, як стверджує позивач, згідно довідки форми РС-право на ім'я ОСОБА_1 , відповідачем-2 до пільгового стажу останнього не зараховано періоди: навчання за фахом з 01.09.1997 р. по 01.07.1998 р., строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. Крім того, позивач вважає, що до його пільгового стажу роботи по провідних професіях, щодо яких має враховуватись кратність, пенсійним органом протиправно не було зараховано період проходження ним виробничої практики за професією машиніст гірничих виїмкових машин з 22.03.2013 р. по 28.05.2013 р. та період проходження ним військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що 25.06.2025 р. позивач звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах й ця заява із доданими до неї документами розглядалася ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.07.2025 р. за №047350008609 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З огляду на вищезазначене, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Також у відзиві відповідач-1 зазначив, що з огляду на відсутність в матеріалах пенсійної справи документів про тривалість роботи в підземних умовах під час навчання з відривом від виробництва за професією «електрослюсар підземний» з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р., у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування періодів навчання до пільгового стажу ОСОБА_1 . Також ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що період роботи позивача на посаді «учень машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті» з 22.03.2013 р. по 28.05.2013 р., під час проходження виробничої практики протягом навчання в філії «УКК» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зараховано до його пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 (Ст.14, пост.202, підземні) частково, а саме: з 01.04.2013 р. по 18.04.2013 р. та з 01.05.2013 р. по 14.05.2013 р. відповідно до відпрацьованого часу під землею згідно довідки №427/1 від 24.06.2025 р. Додатково відповідач-1 зауважив, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії не було додано довідку, що підтверджує безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не надано. Одночасно із цим, у відзиві зауважено, що період військової служби під час загальної мобілізації з 27.02.2022 р. по 23.06.2025 р. зараховано позивачу до його страхового стажу роботи в одинарному розмірі, як військова служба в особливий період.

27.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Запорізькій області відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Власну позицію пенсійний орган обґрунтував тим, що за результатами розгляду наданих позивачем разом із заявою від 25.06.2025 р. документів ГУ ПФУ в Запорізькій області було встановлено, що страховий стаж заявника становив 42 роки 11 місяців 17 днів, пільговий стаж по Постанові №202 (25) - 20 років 7 місяців 23 дні (в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) - 11 років 11 місяців 20 днів). З урахуванням наведеного відповідачем-2 було правомірно прийнято рішення від 03.07.2025 р. за №047350008609, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового періоду роботи. Відповідач-2 зазначив, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 02.09.1997 р. по 16.11.1998 р. працював на шахті «Степова» ДП ДКХ «Павлоградвугілля», та у період з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. проходив строкову військову службу. Пенсійний орган стверджує, що з огляду на те, що на момент призову на строкову військову службу позивач не працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, то у відповідача-2 були відсутні підстави для зарахування позивачу періоду проходження ним строкової військової служби до стажу робіт, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Посилаючись на приписи п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., пенсійний орган зазначив, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2) й такі довідки повинні містити запис про те, що “зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці». Натомість, позивачем таку довідку не було надано, а період проходження ним військової служби під час загальної мобілізації з 27.02.2022 р. по 23.06.2025 р. зараховано йому до страхового стажу роботи в одинарному розмірі, як військова служба в особливий період. Враховуючи вищенаведене відповідач-2 вважає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.

27.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшла від представника ОСОБА_1 відповідь на відзив з додатками, в якій позивач виклав заперечення на доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву. Так, зокрема, у відповіді на відзив зазначено, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 12.10.1998 р. по 16.11.1998 р. працював підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці ЕМО, тобто за професією, яка дає право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Надалі у трудовій книжці позивача міститься запис під №5, датований від 16.11.1998 р., в якому зазначено про звільнення позивача з роботи у зв'язку із призовом в армію на підставі ст. 36 КЗпП України, й у подальшому після проходження строкової військової служби, ОСОБА_1 повернувся на роботу на цю ж посаду цього самого підприємства. На підтвердження факту проходження строкової військової служби та військової служби під час загальної мобілізації з 27.02.2022 р. по 23.06.2025 р., позивачем надано військовий квиток серії НОМЕР_2 та наказ №42/13к від 03.03.2022 р. про процедуру увільнення працівників від роботи для виконання держ. обов'язків, які є належними та допустимими доказами проходження таких видів військової служби. Враховуючи викладене, позивач наполягає, що період проходження ним строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи по професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а період проходження військової служби під час загальної мобілізації з 27.02.2022 р. по 23.06.2025 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи по провідних професіях , які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилання пенсійного органу на лист-роз'яснення Міністерства соціального захисту України від 05.11.1993 р. № 02-81, щодо необхідності підтвердження стажу навчання підземним роботам уточнюючими довідками підприємства із зазначенням фактичної кількості відпрацьованого часу в підземних умовах та оплати труда за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким такі працівники навчаються, на думку позивача, не підлягають врахуванню, оскільки обов'язок підтвердження первинними документами записів в трудовій книжці відповідно до вказаного роз'яснення покладається саме на адміністрації підприємств, однак відповідач, керуючись вказаним листом, перекладає вказаний обов'язок саме на позивача. Крім того, зазначене роз'яснення підлягає застосуванню в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки має меншу юридичну силу за вимоги статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 1 Порядку № 637 та ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР. З огляду на викладене, період навчання позивача за фахом з 01.09.1997 р. по 01.07.1998 р. підлягає зарахуванню до його пільгового стажу роботи по професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 25.06.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та документами на підтвердження наявності у позивача достатнього страхового та пільгового стажу.

Вищезазначена заява з додатками за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем-2 прийнято рішення від 03.07.2025 р. за №047350008609, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

В обґрунтування відмови у призначені заявнику пенсії в т.ч. зазначено таке:

«Вік заявника 44 роки 10 місяців 15 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Страховий стаж особи становить 42 роки 11 місяців 17 днів.

Пільговий стаж особи по Постанові №202 (25) складає 20 років 7 місяців 23 дні, в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) складає 11 років 11 місяців 20 днів.

До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.».

Відповідно до розрахунку (форма РС-право), обрахованого пенсійним органом по 25.06.2025 р., страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 42 роки 11 місяців 17 днів; пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1 складає 20 років 07 місяців 21 день.

Згідно цього розрахунку позивачу враховано наступні періоди трудової діяльності:

- 02.09.1997 - 01.07.1998 (навчання за фахом) (10 місяців);

- 02.07.1998 - 02.07.1998 (1 день);

- 03.07.1998 - 11.10.1998 (ст. 14, пост. 202) (3 місяці 9 днів);

- 12.10.1998 - 20.10.1998 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (9 днів);

- 21.10.1998 - 22.10.1998 (2 дні);

- 23.10.1998 - 23.10.1998 (1 день);

- 24.10.1998 - 28.10.1998 (ст. 14, пост. 202) (5 днів);

- 29.10.1998 - 01.11.1998 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (3 дні);

- 02.11.1998 - 07.11.1998 (ст. 14, пост. 202) (6 днів);

- 08.11.1998 - 16.11.1998 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, пост. 202) (9 днів);

- 26.06.2000 - 15.01.2003 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, пост. 202) (2 роки 6 місяців 20 днів);

- 16.01.2003 - 31.12.2003 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, пост. 202) (11 місяців 16 днів);

- 01.01.2004 - 12.07.2006 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, пост. 202) (2 роки 6 місяців 12 днів);

- 09.10.2006 - 31.12.2006 (2 місяці 23 дні);

- 11.01.2007 - 16.02.2007 (1 місяць 6 днів);

- 26.02.2007 - 24.12.2007 (9 місяців 29 днів);

- 25.12.2007 - 06.10.2010 (ст. 14, пост. 202) (2 роки 9 місяців 12 днів);

- 18.10.2010 - 07.03.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (2 роки 4 місяці 20 днів);

- 08.03.2013 - 31.03.2013 (ст. 14, пост. 202) (24 дні);

- 01.04.2013 - 18.04.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (18 днів);

- 19.04.2013 - 30.04.2013 (ст. 14, пост. 202) (12 днів);

- 01.05.2013 - 14.05.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (14 днів);

- 15.05.2013 - 31.05.2013 (ст. 14, пост. 202) (17 днів);

- 01.06.2013 - 02.06.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (2 дні);

- 03.06.2013 - 03.06.2013 (ст. 14, пост. 202) (1 день);

- 04.06.2013 - 05.06.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, пост. 202) (2 дні);

- 06.06.2013 - 03.07.2013 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, П/П) (28 днів);

- 04.07.2013 - 02.08.2016 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в, ст. 14, П/П) (3 роки 29 днів);

- 03.08.2016 - 26.02.2022 (підземні, сп. 1, р.1, п-р. 1, п. а-в) (5 років 6 місяців 24 дні);

- 27.02.2022 - 23.06.2025 (військова служба в особливий період) (3 роки 3 місяці 27 днів).

Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішенням відповідача-2, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права на пенсію та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (ч. 2 ст. 5 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Стаття 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-ХІІ) визначала особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1788-ХІІ, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

18.11.2005 р. Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ за №383, яким затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Відповідно до п.2 Порядку №383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Згідно з п.3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 р. (далі - Список №202).

Згідно із розділом І Списку №202, право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Так посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди його роботи (постанови Кабінету Міністрів України за №162 від 11.03.1994 р. та за №36 від 16.01.2003 р.).

Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 р. у справі №227/1732/17 зазначив, що право на передбачену ст.14 Закону № 1788-ХІІ пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.

У постанові від 05.03.2020 р. у справі №227/4978/16-а Верховний Суд також зазначив, право на пенсію на пільгових умовах (згідно із ч.1 ст.14 Закону №1788-ХІІ) мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться протягом повного робочого дня.

Згідно зі ст.62 Закону №1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст.48 КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із вимогами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори, а також угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій чи їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, які складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1. Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 р. у справі №560/1399/19.

У період з 01.09.1997 р. по 01.07.1998 р. позивач навчався у Першотравенського професійно-технічного училища №40 Дніпропетровської області та здобував освіту за професією «електрослюсар підземний», на підтвердження чого позивачу було видано диплом серії НОМЕР_4 від 01.07.1998 р. (реєстраційний №192/98), за змістом якого позивачу за рішенням державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1998 р. присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду.

Трудова книжка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 від 26.02.2000 р. містить такі записи про періоди його трудової діяльності:

1) на ДВАТ шахті «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля» у періоди:

- з 02.09.1997 р. по 24.03.1998 р. позивача було прийнято на роботу в якості учня підземного електрослюсаря з подальшим направленням на навчання в СПТУ №40;

- з 25.03.1998 р. по 01.07.1998 р. позивач працював на посаді учня електрослюсаря (слюсаря) чергового і по ремонту обладнання з повним робочим днем на час практики на дільниці ЕМО;

- з 02.07.1998 р. по 11.10.1998 р. позивач працював на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового і по ремонту обладнання 3 розряду з повним робочим днем на дільниці ЕМО;

- з 12.10.1998 р. по 16.11.1998 р. позивач працював на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці ЕМО

- 16.11.1998 р. позивача звільнено з роботи у зв'язку з призовом в армію згідно ст. 36 КЗпП України (запис за №5);

2) у період з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. позивач проходив військову службу (запис за №6 містить посилання на військовий квиток № НОМЕР_5 );

3) на ДВАТ шахті «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля» (у подальшому з 28.11.2003 р. - «Шахта Степова» філія ВАТ «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля»; з 25.10.2004 р. - «Шахта Степова» ВАТ «Павлоградвугілля»; з 25.12.2005 р. - ВСП «Шахта Степова» ВАТ «Павлоградвугілля») у періоди:

- з 26.06.2000 р. по 26.12.2003 р. позивач працював на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем в шахті на УПР-2;

- з 27.12.2003 р. по 12.07.2006 р. позивач працював на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем в шахті на УПР-2;

4) у ТОВ «Дорводбуд» позивач працював у періоди:

- з 09.10.2006 р. по 31.12.2006 р. на посаді електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання на будівельну ділянку по строковому трудовому договору з 09.10.2006 р. по 31.12.2006 р.;

- з 11.01.2007 р. по 16.02.2007 р. на посаді електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання на будівельну ділянку по строковому трудовому договору з 11.01.2007 р. по 30.04.2007 р.;

5) на ЗАТ «Нікопольська трубна компанія» «НТК» (у подальшому з 29.01.2007 р. - ЗАТ «Інтерпайп Нікопольська трубна компанія»; з 25.12.2007 р. - ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ») позивач працював у періоди:

- з 26.02.2007 р. по 24.04.2007 р. на посаді учня різника труб і заготовок в трубопрокатному цеху;

- з 25.04.2007 р. по 09.08.2009 р. на посаді різника труб і заготовок 4 розряду в трубопрокатному цеху.

- з 10.08.2009 р. по 06.10.2010 р. на посаді стропальника 3 розряду в трубопрокатному цеху;

6) на ВСП «Шахта ім. М.І. Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля» (у подальшому з 22.04.2011 р. - ВСП «Шахта ім. М.І. Сташкова» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») позивач працював у період з 18.10.2010 р. по 01.01.2013 р. на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду дільниці підготовчих робіт.

7) на ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у періоди:

- з 01.01.2013 р. по 21.03.2013 р. позивач працював на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду дільниці підготовчих робіт;

- з 22.03.2013 р. по 27.05.2013 р. позивач проходив виробничу практику за професією машиніст гірничих виїмкових машин;

- з 28.05.2013 р. по 03.07.2013 р. позивач працював на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду дільниці підготовчих робіт;

- з 04.07.2013 р. по 16.07.2015 р. позивач працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду дільниці підготовчих робіт підземний, з повним робочим днем в шахті;

- з 17.07.2015 р. позивача переведено на посаду машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду підземного на дільниці підготовчих робіт, з повним робочим днем в шахті.

З 27.02.2022 р. ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 мобілізовано до Збройних сил України, де позивач й наразі проходить військову службу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 19.11.1998 р. та наказу ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Про процедуру увільнення працівників від роботи для виконання держ.обов'язків» за №42/13к від 03.03.2022 р.

Також на підтвердження пільгового характеру робіт позивача (в т.ч. на момент його призову на військову службу) до пенсійного органу були надані, зокрема, наступні документи:

- довідка ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за №155 від 03.04.2025 р. стосовно періоду навчання позивача з відривом від виробництва за професією «електрослюсар підземний» з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р., та періоду роботи позивача на посаді електрослюсаря підземного з 12.10.1998 р. по 16.11.1998 р. та з 26.06.2000 р. по 12.07.2006 р.;

- довідка ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за №427 від 24.06.2025 р. стосовно періоду роботи позивача з 18.10.2010 р. по 24.06.2025 р. за професіями: електрослюсаря підземного, учня машиніста гірничих виїмкових машин, машиніста гірничих виїмкових машин.

- наказ за №42/13к від 03.03.2022 р. на підтвердження факту мoбілізації позивача з 27.02.2022 р.

Так, у відзивах на позовну заяву відповідачі в якості підстав для не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р. посилаються на відсутність в матеріалах пенсійної справи документів про тривалість роботи в підземних умовах під час навчання з відривом від виробництва за професією «електрослюсар підземний».

Надаючи оцінку наведеної вище позиції відповідачів, суд виходить з наступного.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Період здобуття освіти у професійних навчально-виховних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно наданої до матеріалів справи копії диплому серії НОМЕР_4 , виданого від 01.07.1998 р. (реєстраційний №192/98), у період з 01.09.1997 р. по 01.07.1998 р. позивач навчався у Першотравенського професійно-технічного училища №40 Дніпропетровської області та здобував освіту за професією «електрослюсар підземний», й за рішенням державної кваліфікаційної комісії від 01.07.1998 р. присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду.

Як вже зазначалось вище, згідно із записами трудової книжки позивач у спірний період працював на ДВАТ шахті «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля», а саме:

- у період з 02.09.1997 р. по 24.03.1998 р. на посаді учня підземного електрослюсаря з подальшим направленням на навчання в СПТУ №40;

- у період з 25.03.1998 р. по 01.07.1998 р. на посаді учня електрослюсаря (слюсаря) чергового і по ремонту обладнання з повним робочим днем на час практики на дільниці ЕМО.

У довідці ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за №155 від 03.04.2025 р. зазначено про навчання позивача з відривом від виробництва за професією «електрослюсар підземний» з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р. й зазначено про отримання працівником 100 % тарифної ставки підземного робітника.

Суд зазначає, що на час навчання позивача поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991 р. (далі - Закон №1060-ХІІ).

Згідно з ст. 31 Закону №1060-ХІІ, професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації, професійно-прикладну фізичну підготовку відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей.

Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи.

Професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.

Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).

Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.

За положенням статті 34 Закону №1060-ХІІ, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об'єднань.

Відповідно до ст. 36 Закону №1060-ХІІ, випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями, зокрема, молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.

Згідно листа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 р. №4.7-17/674, після набуття чинності Закону України «Про освіту» (з 1991 року) та Закону України «Про вищу освіту» (з 2002 року) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 р. (далі - Положення №590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до п. «д» ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98 від 10.02.1998 р. (далі - Закон), час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням статті 3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Статтею 18 Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 р. у справі №367/945/17.

Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р. затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Порядок №383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункт 3 Порядку №383).

Згідно з пунктом 2 Порядку №383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Вимогами пункту 7 Порядку №383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Враховуючи наведене, суд констатує, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача відповідного періоду навчання за професією електрослюсаря підземного з відривом від виробництва, суд вказує, що передбачене слово учень відповідним додатком до чинного Національного класифікатора України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України №327 від 28.07.2010 р. застосовується до професійних назв робіт робітників середньої кваліфікації на час проходження первинної професійної підготовки особами, яких прийнято на роботу.

Похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, дублювання, збереження коду новоутвореної професії (примітка 1 до Додатка В).

Якщо назва професії працівника утворюється за допомогою передбаченого Додатком В, у тому числі учень, із дотриманням зазначених вище умов, право його на пенсію за віком на пільгових умовах та інші пільги і компенсації визначаються на тих самих умовах, що і працівникові базової професії.

Професії (посади) позивача, за якими позивач працював у спірні періоди, відносяться до Списку №1.

Матеріали справи свідчать, що відповідний спеціальний (пільговий) стаж роботи позивача за Списком №1 у спірні періоди підтверджується записами в трудовій книжці.

Отже, професія учень електрослюсаря підземного, учень електрослюсаря створює правові підстави на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №1, а тому підлягають зарахуванню до періоду праці, що зараховується до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.

Так, відповідно до листа Міністерства соціального захисту України №02-82орг від 05.11.1993 р., відповідно до якого - періоди навчання робітників підземним професіям зараховується до пільгового стажу у разі наявності відповідних записів у трудовій книжці, проходження навчання на протязі повного робочого дня та з урахуванням оплати праці зазначених робітників за час навчання за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.

Посилання відповідача на роз'яснення Мінсоцзахисту України від 05.11.1993 №02-82 орг. щодо необхідності підтвердження стажу навчання підземним роботам уточнюючими довідками підприємства із зазначенням фактичної кількості відпрацьованого часу в підземних умовах та оплати труда за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким такі працівники навчаються, є незмістовними, оскільки обов'язок підтвердження первинними документами записів в трудовій книжці відповідно до вказаного роз'яснення покладається саме на адміністрації підприємств. Відповідач же в зазначеному листі перекладає вказаний обов'язок саме на позивача. Крім того, зазначене роз'яснення підлягає застосуванню в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки має меншу юридичну силу за вимоги ст.62 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Одночасно із цим, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що в трудовій книжці позивача є відповідні записи про його роботу на відповідних посадах, а саме: роботи за підземними професіями та наявними довідками підтверджується те, що в період навчання позивача йому нараховувалась оплата праці виходячи із середнього заробітку, як підземного робітника.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем по справі суду надано не було.

За вказаних вище обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоду навчання (зокрема, саме з 02.09.1997 р., а не з 01.09.1997 р., як зазначено у прохальній частині позовної заяви) підлягають задоволенню.

В якості підстав для не зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби ГУ ПФУ в Запорізькій області було зазначено, що згідно записів трудової книжки позивача. у період з 02.09.1997 р. по 16.11.1998 р. ОСОБА_1 працював на шахті «Степова» ДП ДКХ «Павлоградвугілля», а з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. - проходив строкову військову службу. Водночас, як стверджує відповідач-2, на момент призову позивача на строкову військову службу він не працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, у зв'язку з чим у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування періоду проходження строкової військової служби до стаж робіт, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання щодо неврахування вказаних періодів, суд виходить з того, що умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р., абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону № 1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до копії трудової книжки позивача, у період з 12.10.1998 р. по 16.11.1998 р. ОСОБА_1 працював на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці ЕМО й 16.11.1998 р. позивача звільнено з роботи у зв'язку з призовом в армію згідно ст. 36 КЗпП України (запис за №5).

У довідці ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за №155 від 03.04.2025 р. зазначено, що у період з 12.10.1998 р. по 16.11.1998 р. ОСОБА_1 працював за професією «електрослюсар підземний дільниці ЕМО» з повним робочим днем у шахті.

Надалі у період з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. позивач проходив військову службу, що відображено у трудовій книжці позивача та в його військовому квитку за № НОМЕР_5 .

У подальшому позивач працював на ДВАТ шахті «Степова» ДП ДХК «Павлоградвугілля» з 26.06.2000 р. по 26.12.2003 р. на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем в шахті на УПР-2.

Наведені вище докази свідчать про те, що строковій військовій службі ОСОБА_1 у відповідний період передувала робота, яка дає право на пенсію на пільгових умовах й цей факт відповідачами не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно не було враховано до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження позивачем строкової військової служби, у зв'язку із чим вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Одночасно із цим, суд зауважує, що період проходження позивачем строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. підлягає зарахуванню і до страхового стажу, і до пільгового стажу за Списком №1.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зарахування до його пільгового стажу роботи по провідних професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виробничої практики за професією машиніст гірничих виїмкових машин з 22.03.2013 р. по 28.05.2013 р., суд зазначає наступне.

З урахуванням листа Мінсоцзахисту України №02-81 орг від 05.11.1993 р. виробнича практика зараховується до пільгового стажу за умови, що робота проходила під землею повний робочий день з зарахуванням наказом по відповідній професії.

У відзиві на позовну заяву пенсійний орган зазначив, що час проходження позивачем виробничої практики протягом навчання в філії «УКК» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зараховано ОСОБА_1 до його пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 (Ст.14, пост.202, підземні) частково, а саме: з 01.04.2013 р. по 18.04.2013 р. та з 01.05.2013 р. по 14.05.2013 р. відповідно до відпрацьованого часу під землею згідно довідки №427/1 від 24.06.2025 р.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження позивачем військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р. суд зазначає наступне.

У відзивах на позовну заяву відповідачі зазначають, що вищезазначений період проходження позивачем військової служби зараховано йому до страхового стажу роботи в одинарному розмірі, як військова служба в особливий період, що також підтверджується відомостями розрахунку (форма РС-право), обрахованого пенсійним органом по 25.06.2025 р., однак у цей період безпідставно не зараховано два дні (24.06.2025 р. та 25.06.2025 р.), оскільки зазначено період з 27.02.2022 р. по 23.06.2025 р.

Одночасно із цим, вказаний вище розрахунок не містить відомостей про зарахування вищезазначеного періоду до пільгового стажу позивача.

В якості підстав для не зарахування відповідного періоду у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Запорізькій області, зокрема, посилається на приписи п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., та зазначає, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2) й такі довідки повинні містити запис про те, що «зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці».

Як стверджує відповідач-2 й не заперечує позивач, таку довідку ОСОБА_1 разом із заявою від 25.06.2025 р. не було надано.

Оцінюючи доводи сторін з цього питання, суд виходить за наступного.

Особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії встановлює стаття 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII), згідно з якою працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно зі статтею 57 Закону №1788-XII, військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «;Про військовий обов'язок і військову службу».

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 р.).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р., військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 2 статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перебачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із відомостями трудової книжки позивача він з 17.07.2015 р. працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду підземного на дільниці підготовчих робіт, з повним робочим днем в шахті.

При цьому, суд зауважує, що робота за вищезазначеною посадою (професією) надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачами не спростовано.

Фактичні обставини справи свідчать, що з 27.02.2022 р. ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 мобілізовано до Збройних сил України, де позивач й наразі проходить військову службу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 19.11.1998 р. та наказу ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Про процедуру увільнення працівників від роботи для виконання держ.обов'язків» за №42/13к від 03.03.2022 р.

Відповідно до п. 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 було подано до пенсійного органу (в т.ч.) наступні докази:

- військовий квиток позивача серії НОМЕР_2 від 19.11.1998 р., в якому наявні відомості щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією 27.02.2022 р. на підставі Указу Президента України за №69/2022;

- посвідчення серії НОМЕР_6 від 07.04.2025 р., згідно з яким позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

З урахуванням наведеного, а також положень п. 6 Порядку №637, суд вважає неприйнятними доводи відповідачів щодо не надання позивачем довідки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. в якості підстави для не зарахування позивачу відповідного періоду проходження військової служби.

Поряд із цим, суд звертає увагу відповідачів, що всилу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документах для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно питання зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р. з урахуванням кратності, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 17-1 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №393 встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Варто зауважити, що пункт 3 Порядку №393 до 19.02.2022 р. був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Водночас, Кабінет Міністрів України постановою №119 від 16.02.2022 р., яка набрала чинності 19.02.2022 р., вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права зі спірного питання викладено Верховним Судом в постанові від 19.06.2025 р. у справі № 360/665/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать матеріали справи, на час звернення ОСОБА_1 до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії (25.06.2025 р.) пункт 3 Порядку №393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 р., у зв'язку з чим період проходження позивачем військової служби з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р. підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що фактичні обставини справи свідчать, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Запорізькій області не здійснено належної перевірки наданих позивачем документів, незабезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень та зроблено передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області за №047350008609 від 03.07.2025 р. про відмову у призначенні позивачу пенсії та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №30985/96).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 р. у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 р. у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. у справі №2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18.06.2020 р.).

Відтак, суд при перевірці правомірності вчинених дій відповідача у спірних відносинах, згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Щодо суб'єкта владних повноважень, якого слід зобов'язати зарахувати вищенаведені періоди (навчання та проходження військової служби) до пільгового стажу позивача та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

За наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах пенсійним органом було прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за №047350008609 від 03.07.2025 р.

Таким чином, у даному випадку належним захистом порушеного права є зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.06.2025 р.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р., після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у даному випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 р. у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 р. у справі №460/172257/23.

Крім того, висновки про те що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії викладені у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 р. у справі №160/28068/24, від 22.04.2025 р. у справі №160/27214/24, від 12.06.2025 р. у справі №160/27888/24, від 20.06.2025 р. у справі №160/27767/24, від 20.08.2025 р. у справі №160/6879/25, від 14.10.2025 р. у справі №160/8070/25, якими рішення суду першої інстанції були змінені в частині дії зобов'язального характеру.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд доходить висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Запорозькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. та період навчання за фахом з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р.;

- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по провідних професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду проходження військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р.;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 р., про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («PRONINA v. UKRAINE», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-2, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012; пр. Соборний, буд. 158-Б, м.Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047350008609 від 03.07.2025 р. про відмову у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження строкової військової служби з 09.01.1999 р. по 11.04.2000 р. та період навчання за фахом з 02.09.1997 р. по 01.07.1998 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по провідних професіях, які дають право на пенсію незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду проходження військової служби в особливий період з 27.02.2022 р. по 25.06.2025 р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 р., про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса