10 грудня 2025 рокуСправа № 160/34871/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) через систему «Елетронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради (просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49000; ІК в ЄДРПОУ 26510514), з вимогами:
- визнати неправомірним з часу його прийняття та скасувати рішення Дніпровської міської ради №415/10 від 22.09.2021 року в частині підпункту 1.50 пункту 1.2 розділу 1;
- зобов'язати Дніпровську міську раду опублікувати резолютивну частину судового рішення на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За змістом пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Судом встановлено, що комп'ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду» (КП «ДСС») містить відомості про те, що до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.09.2025 через систему “Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якій просив:
- визнати неправомірним з часу його прийняття та скасувати рішення відповідача №166/47 від 21.02.2024р. “Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні наданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 з кадастровим №1210100000:03:129:0005 площею 0,10 га;
- зобов'язати відповідача затвердити наданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 з кадастровим №1210100000:03:129:0005 площею 0,10 га.
Разом з тим, 03.11.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав заяву про доповнення до адміністративного позову у цій справі, в якій просив:
- прийняти доповнення до позову для спільного розгляду у справі №160/25569/25 з первісними вимогами, заявленими 06.09.2025 року;
- визнати неправомірним з часу його прийняття та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 22.09.2021 року №415/10 в частині підпункту 1.50 пункту 1.2 розділу 1.
При цьому, судом встановлено, що вимога визнати неправомірним з часу його прийняття та скасувати рішення Дніпровської міської ради №415/10 від 22.09.2021 року в частині підпункту 1.50 пункту 1.2 розділу 1 звернута до одного самого відповідача та з однакових підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Окрім цього, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі № 640/5563/19, адміністративне провадження № К/9901/28601/19).
Судом враховано, що ухвалою суду від 05.12.2025 в адміністративній справі №160/25569/25 заяву ОСОБА_1 про доповнення до адміністративного позову від 03.11.2025р. в частині оскарження рішення Дніпровської міської ради №415/10 від 22.09.2021р. - залишено без руху.
Означеною ухвалою суду постановлено позивачеві у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом за заявою про доповнення до адміністративного позову від 03.11.2025р. в частині оскарження рішення Дніпровської міської ради №415/10 від 22.09.2021р. та доказів поважності причин його пропуску, який розпочався для позивача з 29.11.2021р. (коли позивач про нього довідався) з урахуванням того, що він довідався про таке рішення 28.11.2021р. (подаючи заяву до суду), та завершився 29.05.2022р., виходячи з того, що таке рішення позивачем вже було оскаржено в межах справи №160/9915/21, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що станом на час винесення цієї ухвали у справі №160/34871/25, не постановлено ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду в частині оскарження рішення Дніпровської міської ради №415/10 від 22.09.2021 у справі №160/25569/25, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини 8 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков