28 листопада 2025 року Справа № 160/24945/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)»
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
01.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане в період служби речове майно згідно розрахунку вищевказаної довідки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 30.07.2025 року за номером 278/ОС-25 «Про особовий склад», 31.07.2025 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». 31.07.2025 року позивач письмово звернувся до керівництва Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане мною речове майно особистого користування відповідно до п. 2, 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Листом відповідача було повідомлено, що довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде оформлено установою, в подальшому останню буде направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на погодження та лише після відповідного погодження один примірник вказаної довідки буде наданий до бухгалтерії установи для виплати грошової компенсації, що буде здійснено виключно за умови наявності коштів в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Таким чином, від дня звільнення зі служби (31.07.2025) до теперішнього часу грошову компенсацію за речове майно позивач не отримав та про причини її невиплати не поінформований. Окрім того, довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна з розрахунком вартості неотриманого речового майна Державною установою «Криворізька установа виконання покарань (№3)» в порушення вимог п. 27, 60 Порядку до теперішнього часу не оформлена. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, в частині невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та не оформлення довідки про виплату мені грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна є протиправними, а невиплата грошової компенсації - необґрунтованою, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
08.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
01.10.2025 року від Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що грошова компенсація за неотримане речове майно не є частиною щомісячного грошового забезпечення, фінансування на дану виплату не затверджено кошторисом на відповідний рік, оскільки завчасно таке фінансування є безпідставним та неможливим. Після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок установи грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна згідно Довідки №48 від 22.09.2025 року у сумі 28679,30 з належних утримань буде виплачено позивачу. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 30.07.2025 року за номером 278/ОС-25 «Про особовий склад», 31.07.2025 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
31.07.2025 року позивач письмово звертався до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане мною речове майно особистого користування відповідно до п. 2,5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» вих.№3/6-37/2025 / М-30 від 25.08.2025 року повідомлено, що довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде оформлено установою, в подальшому останню буде направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на погодження та лише після відповідного погодження один примірник вказаної довідки буде наданий до бухгалтерії установи для виплати грошової компенсації, що буде здійснено виключно за умови наявності коштів в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, в частині невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та не оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна є протиправними, а невиплата грошової компенсації - необґрунтованою, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-ІV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до ч.5 ст.21 Закону №2713-ІV особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).
Відповідно до п.22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п.27 Порядку №578).
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (п.60 Порядку №578).
Як свідчать матеріали справи, під час проходження служби в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)», належними до видачі предметами речового майна (форменим одягом), позивач забезпечений не був.
Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 01 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення) (абзаци перший та другий пункту 27 Порядку №578).
З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби.
Отже такі особи після звільнення їх зі служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).
Так, судом встановлено, що відповідачем було підготовано довідку №48 від 22.09.2025 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Таким чином, враховуючи виготовлення відповідачем довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Зі змісту довідки Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» №48 від 22.09.2025 року нарахована позивачу компенсація за неотримані предмети речового майна становить 28697,30 грн.
Проте на момент звільнення позивача зі служби відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Отже, станом на момент звільнення позивача зі служби за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 28697,30 грн, яку відповідачем до цього часу виплачено не було.
Враховуючи зазначене, позивач має законне право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними від визнання бездіяльності протиправною, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане в період служби речове майно в сумі 28697,30 грн згідно довідки №48 від 22.09.2025 року.
Відповідно до ч. 1.ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Світла, буд.2, код ЄДРПОУ 14216899) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування.
Зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане в період служби речове майно в сумі 28697,30 грн згідно довідки №48 від 22.09.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв