02 грудня 2025 рокуСправа №160/10295/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рік з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року: індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рік з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/10295/25 від 09 квітня 2025 року для розгляду судової справи визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано у відповідача: належним чином завірену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових за періоди проходження та/або належним чином засвідчену копію картки особового рахунку військовослужбовця по формі визначеній в Додатку 14 до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених наказом Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , з вказівкою помісячного нарахування та виплати індексації із зазначенням базового місяця (підвищення), взятого для обрахунку індексації.
інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка виплачена військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року по справі № 160/10678/21.
інформацію у письмовому вигляді щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 12.11.2014 року по 28.02.2018 року включно.
належним чином засвідчені копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу, по стройовій частині), що стосуються ОСОБА_1 , призначення її на посади та прийняття (здачі) нею посад.
14 квітня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено ухвалу про відкриття провадження та витребування доказів по справі №160/10295/25.
15 квітня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 отримано ухвалу про відкриття провадження та витребування доказів по справі №160/10295/25, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року повторно витребувано від військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ):
інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , з вказівкою помісячного нарахування та виплати індексації із зазначенням базового місяця (підвищення), взятого для обрахунку індексації.
інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка виплачена військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року по справі №160/10678/21.
інформацію у письмовому вигляді щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 12.11.2014 року по 28.02.2018 року включно.
належним чином засвідчені копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу, по стройовій частині), що стосуються ОСОБА_1 , призначення її на посади та прийняття (здачі) нею посад.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати витребувані докази до Дніпропетровського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року зупинено провадження в справі №160/10295/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - до надання військовою частиною НОМЕР_1 витребуваних судом доказів.
14 червня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 отримано ухвалу про витребування доказів та ухвалу про зупинення провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
30 червня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заява вх.№34399/25, в якій представник позивача просить долучити до матеріалів справи:
- довідку помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника служби військової частини НОМЕР_1 №4768/ФЕС від 11.06.2025 року про нарахування індексації ОСОБА_1 з 12.11.2014 року по 22.10.2020 року;
- картки особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2020 року (№4761/ФЕС; №4762/ФЕС; №4763/ФЕС; №4764/ФЕС; №4765/ФЕС, №4766/ФЕС, №4767/ФЕС) за кожний календарний рік окремо.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року поновлено провадження в справі №160/10295/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався, витребуваних документів щодо ОСОБА_1 також не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до витягу з послужного списку на лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи психологічного супроводу та відновлення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини, остання в період з 12.11.2014 по 22.10.2020 року проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №670 від 22.10.2020 року:
«Старшого солдата ОСОБА_2 , оператора протитанкового артилерійського дивізіону, призначену наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 16 жовтня 2020 року №73-рс на посаду радіотелеграфіста приймального радіоцентру взводу зв'язку групи бойового управління військової частини НОМЕР_4 вважати такою, що здала справи та посаду 22 жовтня 2020 року та вибула до нового місця служби до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .
З 22 жовтня 2020 року виключити зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 23 жовтня 2020 року.
Щорічна основна відпустку за 2020 рік не використана.
Відпустка за сімейними обставинами за 2020 рік зі збереженням грошового забезпечення не надавалась.
Грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 2020 рік не виплачувалась.
Щорічна основна відпустка як матері, яка виховує дитину-інваліда, що передбачена статтею 83 Закону України про відпустки, не використовувалась за наступні роки:
2019 рік - 17 діб;
2020 рік - 17 діб.
Відповідно до положення статті 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до положень пункту 3 розділу ХХХ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки не виплачувалась, відпустка (як учасника бойових дій) не використовувалась за наступні роки:
2015 рік - 14 діб;
2016 рік - 14 діб;
2017 рік - 14 діб;
2018 рік - 14 діб;
2019 рік - 14 діб;
2020 рік - 14 діб.
Виплатити щомісячну премію в максимальному розмірі 130% від встановленого посадового окладу відповідно до вимог рішення Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 за 01 та 22 жовтня 2020 року.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених рішенням Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 за 01 по 22 жовтня 2020 року.
Житлом при військовій частині НОМЕР_1 не забезпечена.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 16 жовтня 2020 року №73-рс, рапорт старшого солдата ОСОБА_3 від 22 жовтня 2020 року вх. №22272».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року в справі №160/10678/21 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 31 травня 2017 року із застосуванням індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 31 травня 2017 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року в справі №160/10678/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено:
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати пов'язані з правничою допомогою в суді першої інстанції в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 залишити без змін.
10 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом №197 до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати наступні документи та інформацію:
1) Належним чином завірену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових за періоди проходження та/або належним чином засвідчену копію картки особового рахунку військовослужбовця по формі визначеній в Додатку 14 до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених наказом Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
2) Інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_5 , з вказівкою помісячного нарахування та виплати індексації із зазначенням базового місяця (підвищення), взятого для обрахунку індексації;
3) Інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка виплачена військовою частиною НОМЕР_5 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року по справі №160/10678/21;
4) Інформацію у письмовому вигляді щодо тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, відповідно до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, які використовувались при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2020 року;
5). Інформацію у письмовому вигляді щодо розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосованого при визначенні посадового окладу та окладу та військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2020 року;
6). Інформацію у письмовому вигляді щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за період проходження нею військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 12.11.2014 року по 28.02.2018 року включно;
7). Належним чином засвідчені копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу, по стройовій частині), що стосуються ОСОБА_1 призначення її на посади та прийняття (здачі) нею посад.
10 листопада 2025 року адвокатський запит надіслано рекомендований повідомленням Укрпошти №65009 07753276.
Відповіді на адвокатський запит від військової частини НОМЕР_1 не надано.
Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази про грошове забезпечення ОСОБА_1 , а саме:
1) довідка помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника служби військової частини НОМЕР_1 №4768/ФЕС від 11.06.2025 року про нарахування індексації ОСОБА_1 з 12.11.2014 року по 22.10.2020 року;
2) картки особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2020 року (№4761/ФЕС; №4762/ФЕС; №4763/ФЕС; №4764/ФЕС; №4765/ФЕС, №4766/ФЕС, №4767/ФЕС) за кожний календарний рік окремо.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року: індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 рік з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданим на виконання Постанови № 889.
У підпункті 2 пункту 1 Постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Згідно з пунктом 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Поряд з цим, Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до пункту 1 якої Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Крім цього, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, пунктом 33.1 якої передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 33.2 Інструкції №260).
Висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №825/997/17 (які висловлені і в постановах Верховного Суду 21 грудня 2021 року в справі №820/3423/18, від 21 листопада 2018 року в справі №824/166/15-а), установлюють, що за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550) одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює з пунктом 1 Інструкцій №550 та №595.
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Наведена правова позиція відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №520/7308/21, від 21.12.2021 року у справі №820/3423/18, які у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», і як наслідок, суд вбачає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року грошову допомогу для оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо неврахування індексації при нарахуванні та виплаті додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 року встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Обставини справи дають змогу дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Суд зазначає, що відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, індексація грошового забезпечення позивачу у період з січня 2016 року по травень 2017 року включно не нараховувалась та не виплачувалась, через відсутність фінансового ресурсу.
Суд зазначає, що проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункт 6 Порядку №1078, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд також враховує, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 року зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Наведене свідчить, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року в справі №160/10678/21 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 31 травня 2017 року із застосуванням індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 31 травня 2017 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року в справі №160/10678/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено:
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати пов'язані з правничою допомогою в суді першої інстанції в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 залишити без змін.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року в справі №160/10678/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року в справі №160/10678/21, військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 1 січня 2016 року по 31 травня 2017 року із застосуванням індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Суд зазначає, що оскільки, частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №826/3398/17.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
З приводу не включення відповідачем індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано щомісячну додаткову грошову винагороду, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII, згідно з статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
Суд зауважує, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 викладені у постанові від 6 лютого 2019 року, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Матеріали справи свідчать, що індексація грошового забезпечення є щомісячним платежем.
Отже, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому вона повинна включатися до розрахунку грошового забезпечення.
З урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року в справі №160/10678/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року в справі №160/10678/21, відповідачем протиправно не здійснено розрахунок щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року з урахуванням індексації грошового забезпечення, з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Похідна вимога зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, підлягає задоволенню.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 в справі №380/813/22, від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 04.04.2024 в справі №160/4155/22.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року, з урахуванням індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року грошову допомогу для оздоровлення за 2016, 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник