28 листопада 2025 рокуСправа №160/25759/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Липинського, 7 код ЄДРПОУ 37806243) від 25.07.2025 № П-597/6/1201-25/1201-4.3.9388-25 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Липинського, 7 код ЄДРПОУ 37806243) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що як законний представник неповнолітньої доньки разом з нею по досягненню чотирнадцятирічного віку звернулися до Головного управління міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Відповідачем відмовлено у надані такого паспорту, посилаючись на відсутність правових підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі №160/25759/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, не погоджуючись з доводами позивача, вказало наступне.
Позивач просить суд зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт саме як передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку . При цьому відповідне Положення регулює оформлення і видачу паспорта громадянина України саме на підставі досягнення особою 16-річного віку.
Положенням про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, передбачений граничний вік, якого особа повинна досягти для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки. Тобто, отримання паспорта громадянина України є обов'язком, однак вибір форми такого документа (картка чи книжечка) є правом, яке, втім може бути обмежене відповідними положеннями закону. Відтак, право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16 річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456. . У той же час, вказане Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ, не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16 річного віку Відтак, з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки особі необхідно досягти 16 річного віку та надати рішення суду засвідчене в установленому законодавством порядку, що набрало законної сили про зобов'язання Головне управління ДМС у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, та документи перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.
Ухвалою суду від 28.11.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 28.11.2025.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_2 відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.07.2022 є громадянином України.
Оскільки на даний час ОСОБА_2 є неповнолітньою особою її законним представником є мати ОСОБА_1 .
По досягненню 14-річного віку ОСОБА_2 разом із своїм законним представником звернулася 19.07.2025 до територіального підрозділу ДМС України у м.Дніпрі за місцем проживання і до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявами на отримання паспорта на підставі Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України» у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ - без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Заявниця просила вести облік щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по -батькові, датою народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового або буквено-цифрового ідентифікатора особи ( у т.ч. серії та номеру паспорту), без внесення інформації про неї до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких інших автоматизованих інформаційних систем та без автоматизованої обробки (у т.ч. передачі) персональних даних.
До заяви законного представника були додані наступні документи: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорту - для територіального пдрозділу ДМС м. Дніпро, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , заява за формою про видачу паспорта відповідно наказів МВС України від 13.04.2012 №320 та від 06.06.2019 №456, особиста заява ОСОБА_2 .
Листом № П-45/6/1211-25/1211/9109-25 від 19.07.2025 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за результатом розгляду заяви позивача і її законного представника повідомило, що питання щодо документування осіб паспортом громадянина України, які досягли 14 річного віку врегульовано положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (зі змінами), відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ.
З метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно досягти 16-річного віку, надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.
Позивач із законним представником, не погодившись із відмовою відповідача у видачі неповнолітній особі паспорта громадянина України у формі книжечки, звернулись за захистом порушених прав та інтересів до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2ст. 32 Конституції України).
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначений Законом України «Про громадянство України».
За змістом ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно ч. 1 ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (Закон №5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Частинами 1, 2 ст. 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч. 4 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, відповідно до якої такий носій містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Відповідно до пунктів 1, 2, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з пунктами 12, 13 Положення №2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України».
26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745, якою внесено відповідні зміни до Постанови № 302. Вказана постанова набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
За підп. 1 п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (Постанова № 398), за яким Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2019 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Згідно п.1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п.2 Тимчасового порядку №456, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185».
Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі- територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
За приписами п.п. 4, 5 Тимчасового порядку №456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Предметом спору у цій справі є видача паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Питання щодо права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, у зв'язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19.09.2018 була прийнята постанова у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У вказаній справі Верховний Суд зробив висновок, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Так, згідно п. 21 частини першої статті 2 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначені наступні ознаки типових справ:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Так, сторони та заявлені у справі, що розглядається, позовні вимоги містять визначені Верховним Судом ознаки типової справи.
Відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII була предметом розгляду у зразковій справі та була визнана неправомірною.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було встановлене законом), не є необхідним у демократичному суспільстві. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За висновком Великої Палати Верховного Суду законодавець, яким внесено зміни до Закону №5492, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503 і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону №5492), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
За правилами ст. 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 у згаданій зразковій справі, є обов'язковими для судів при ухваленні рішень у типових справах.
Спірним питанням у справі, що розглядається стало також питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, з огляду на приписи статті 21 Закону №5492-VI, якими встановлено обов'язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку отримати паспорт громадянина України, а приписами Положення №2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку.
Тимчасовий порядок №456 також визначає шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта.
Частинами 2, 3 ст. 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, застосування Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок №456 є обґрунтованим та відповідає зазначеним вище приписам процесуального законодавства.
Крім того, приписи Закону № 5492-VI є імперативними, оскільки останніми встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації громадянських прав.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20.
Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі, суд погоджується із доводами позивача і приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє виключно як законний представник від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст.241-246,255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 25.07.2025 № П-597/6/1201-25/1201-4.3.9388-25 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона