Справа № 760/23711/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.
Провадження № 22-ц/811/2729/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
10 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Пілужного В.І.
з участю: апелянта - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Крета О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крета О.І. на рішення Франківського районного суду м.Льввова від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави російська федерація про відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди,-
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави російська федерація про відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що до 24.02.2023 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, планував розпочати власну підприємницьку діяльність. Запустив процес створення юридичної особи: розробив статут, а 12.10.2022 року у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки було зареєстровано його торговельну марку, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 .
Однак, у зв'язку із оголошенням воєнного стану був мобілізований відповідно до положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року та розпочав військову службу як старший солдат, стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Під час проходження військової служби, потрапивши під артилерійський обстріл в районі населеного пункту Новокалинове Донецької області, 23.04.2022 року позивач отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки.
25.04.2023 року залізничним транспортом евакуйований у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" TOP, госпіталізований в ортопедо-травматологічне відділення. 26.04.2023 року проведено ВХО проникаючої рани з видаленням стороннього тіла. 28.04.2023 року переведений у військовий госпіталь Національної гвардії України, з 30.04.2023 року до 09.05.2023 року проходив лікування в ДУ "ТМО МВС України у Львівській області", а 09.05.2023 року евакуйований у військовий госпіталь НГУ в АДРЕСА_1 .
Крім цього, за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією позивача визнали придатним до військової служби, тобто позивач знову повернуся до виконання своїх службових обов'язків на невизначений строк.
Як стверджує позивач, повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, а також введення правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізациї стали важливими факторами, які перешкодили завершенню процесу створення юридичної особи та реалізації ідеї підприємницької діяльності.
Вважає, що саме російська федерація несе відповідальність за компенсацію завданої йому шкоди у повному обсязі.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м.Льввова від 30 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави російська федерація про відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто з Держави російська федерація на користь держави судовий збір в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Крет О.І.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Зокрема покликається на те, що суд першої інстанції не повною мірою врахував винятковість обставин, в яких опинився позивач. Його страждання полягають не лише в порушенні звичного способу життя, а й у: руйнуванні життєвих планів та професійної самореалізації, безпосередній загрозі життю та здоров'ю, глибоких та тривалих душевних стражданнях.
Стверджує, що принцип розумності та справедливості, на який посилається суд, вимагає, щоб розмір відшкодування був адекватним завданій шкоді. Сума у 500 000 грн не може
вважатися адекватною компенсацією за повне руйнування кар'єрних планів,
отримане поранення внаслідок участі у бойових діях та глибоку психологічну травму,
спричинену війною
Просить рішення суду змінити та позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Крета О.І., на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відчуває душевні страждання, які не дають йому можливості проживати повноцінним життям та жити так, як він це робив до збройної агресії російської федерації проти України, зазнає безперервного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції враховував триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 , характер вимушених змін у його житті, глибину душевних страждань через збройну агресію російської федерації проти України, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з держави-агресора моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 16.01.2008 року Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області.
05 червня 2012 року завершив навчання за програмою молодшого спеціаліста з оброблювання деревини у Малинському лісотехнічному коледжі, а в подальшому у 2014 та 2018 роках відповідно здобув вищу освіту за освітнім рівнем бакалавр та магістр у Державному вищому навчальному закладі "Національний лісотехнічний університет України" за спеціальністю технології деревообробки..
12 жовтня 2022 року у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки було зареєстровано торговельну марку позивача "Тепло по Домашньому", що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 , оформленим ДП "Український інститут інтелектуальної власності". Згідно даного свідоцтва власник торговельної марки ОСОБА_1 отрмав право на її використання для групи товарів, визначених Кл.20 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та переліку товарів і послуг.
Позивач ОСОБА_1 планував здійснювати підприємницьку діяльність, для цього впродовж 2022-2024 років замовив у ФОП ОСОБА_2 розробку програмного забезпечення обліку структурних технологічних операцій, здійснив оплату за реєстрацію домену prostowood.com.ua, здійснив придбання офісної та комп'ютерної техніки, обладнання для маркування товарів етикетками і терміналу збору даних, що підтверджується договором про надання послуг вгалузі ІТ №210123 від 20.01.2023 року, актом наданих послуг №1 до договору від 28.05.2024 року, платіжними інструкціями, фіскальними чеками, рахунками на оплату, гарантійними талонами, наданими позивачем і долученими до матеріалів справи.
Згідно довідки № 2309 від 15.05.2024 року ОСОБА_1 проходить військову службу під час мобілізації та військового стану у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 25.02.2022 року, наказ № 49.
Як вбачається із посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.12.2022 року, виданого Головним управлінням Національної гвардії України, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
Аналогічно довідкою Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №2310 від 16.05.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно у період з 09.04.2022 року до 23.04.2022 року, з 08.08.2022 року до 21.11.2022 року, з 23.02.2023 року до 25.06.2023 року, з 22.09.2023 року до 20.12.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Покровськ Донецької області.
23 квітня 2022 року позивач під час проходження служби при виконанні службових обов'язків поблизу населеного пункту Новокалинове Донецької області отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 23.04.2022 року та актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 30.04.2022 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом частин третьої та п'ятої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу статті 5 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п'ята та дев'ята).
У постанові від 22.06.2022 року у справі № 311/498/20 Верховний Суд зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.
За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).
Військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй). Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).
Тобто, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
В результаті збройної агресії російської федерації проти України позивач відчуває душевні страждання, які не дають йому можливості проживати повноцінним життям та жити так, як він це робив до збройної агресії російської федерації проти України, зазнає безперервного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість. Наведене зумовлене, зокрема, усвідомленням позивачем неможливості на невизначену перспективу реалізувати свої плани на зайняття підприємницькою діяльністю, для здійснення якої ним вживалися підготовчі дії, що вимагали вкладення інтелектуальних, матеріальних і моральних зусиль. На даний час в умовах триваючої війни та після перенесеного поранення ОСОБА_1 переживає відчуття душевного спустешення у зв'язку із руйнуванням життєвих намірів, його переслідує думка про невизначеність власного майбутнього і своїх перспектив, втрати часу і нможливості самореалізації, в тому числі як підприємця.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті, глибину фізичних та душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, суд першої інстанції, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вірно вважав, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 500 000 грн.
Підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди у більшому розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції не врахував усі доводи щодо обґрунтування завданої йому моральної шкоди, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки судом з'ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які настали для позивача у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, характер і обсяг страждань, яких він зазнав, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на доведення факту заподіяння йому моральної шкоди у більшому розмірі фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, що має за меті задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави для спростування висновку суду першої інстанції про визначення розміру моральної шкоди, який колегія суддів вважає правильним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крета О.І. - залишити без задоволення
Рішення Франківського районного суду м.Льввова від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10.12.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.