Справа № 129/4218/25
Провадження №11-сс/801/1011/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в порядку ч.4 ст. 107 КПК України апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 року про повернення клопотання представника заявника -захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , поданого в порядку ст. 206 КПК України про незаконне позбавлення волі особи, особі, якою подано вказане клопотання (скарга),
Ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 року клопотання представника заявника -захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , поданого в порядку ст. 206 КПК України про незаконне позбавлення волі особи повернуто особі, якою подано вказане клопотання (скарга).
Захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді, визнати, що клопотання подане за ст. 206 КПК України та підлягає розгляду по суті, направити матеріали до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ст.206 КПК України, зобов'язати суд першої інстанції виконати дії, передбачені ч.6-7 ст. 206 КПК України, а саме встановити наявність фактичного позбавлення свободи, оцінити законність дій службових осіб, у разі виявлення незаконного утримання вжити заходів щодо негайного захисту прав особи, включно з передачею матеріалів до ОДР за ст. 214 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що ухвала суду є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог ст.206 КПК України, ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд неправомірно самоусунувся від виконання обов'язків щодо перевірки незаконного позбавлення волі, зокрема того, що ОСОБА_6 був силоміць затриманий невстановленими особами 18.11.2025 року у м. Одеса, утримувався без доступу до зв'язку, адвоката, медичної допомоги, примусово перевезений до іншого регіону, не проходив ВЛК, не підписував жодних документів, був фактично позбавлений свободи.
Такі дії суперечать прямому обов'язку суду діяти у випадку заяви про насильство або незаконне утримання.
Прокурор Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_7 не з'явився, подав клопотання, в якому просив розгляд апеляційної скарги провести за його відсутності, прийняти рішення про залишення в силі ухвали слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 року про повернення клопотання представника заявника -захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , поданого в порядку ст. 206 КПК України про незаконне позбавлення волі особи.
До Вінницького апеляційного суду в судове засідання захисник ОСОБА_5 , заявник ОСОБА_6 не з»явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додатку «Viber» від 08.12.2025 року, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
У силу ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З урахуванням положень ст.405 КПК України, апеляційний суд вважає за доцільне провести судовий розгляд у відсутності захисника ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника заявника не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів скарги 24.11.2025 року до Гайсинського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшло підписаним електронним цифровим підписом клопотання представника захисника ОСОБА_5 про незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 , подане в порядку ст. 206 КПК України, в якому зазначено, що 18.11.2025 р. у м. Одеса невідомі особи затримали ОСОБА_6 при невстановлених обставинах, 19.11.2025р. було подано клопотання по ст.206 КПК в Овідіопольский районний суд відкрито провадження 1-кс/509/1002/25 справа 509/6690/25, незважаючи на судовий контроль 22.11.2025р ОСОБА_6 був насильно перевезений в АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 нічого, не підписував, ВЛК не проходив, у військову форму не переодягався, проживав у двох з хворою мамою, яка потребує постійного стороннього догляду, що він цивільна людина що має законні підстави для відстрочки і тому категорично відмовляється від призову.
Приймаючи рішення про повернення клопотання представника заявника -захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , поданого в порядку ст. 206 КПК України про незаконне позбавлення волі особи, слідчий суддя ретельно з'ясував, перевірив та проаналізував всі обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення, при цьому надав їм належну оцінку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З аналізу ст. 206 КПК України слідує, що слідчого суддю наділено повноваженнями забезпечити додержання прав особи, за умови тримання такої особи під вартою з порушенням її прав.
Тобто за наявності у слідчого судді даних про незаконне затримання, тримання під вартою, з порушенням прав особи, яка утримується слідчий суддя зобов'язаний діяти за приписом ст. 206 КПК України.
Так, частиною 6 ст. 206 КПК України визначено, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 7 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Слідчим суддею перевірено доводи, викладені у клопотанні захисника ОСОБА_5 , враховано положення ст.206 КПК України та прийнято рішення про повернення клопотання, яке належним чином обгрунтувано та умотивовано.
При цьому слідчий суддя вірно проаналізував обставини викладені у клопотанні з урахуванням вимог Законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», прийняв до уваги правову позицію викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 646/3986/19
Слідчий суддя встановив, що згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, ОСОБА_6 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
У даному випадку має місце незгода заявника із діями службових осіб РТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією та оскарження дій уповноважених осіб відбувається у порядку адміністративного провадження.
Таким чином, слідчий суддя, встановивши, що згідно з нормами кримінального процесуального закону службові (посадові) особи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції , ОСОБА_6 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, вірно повернув на підставі п.2 ч.2 ст. 304 КПК України клопотання, оскільки вимоги клопотання захисника ОСОБА_5 , поданого у порядку ст. 206 КПК України про виконання загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини (про зобов»язання звільнити позбавлену свободи особу), виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК.
На підставі викладеного, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.404, 405, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 01.12.2025 року про повернення клопотання представника заявника -захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , поданого в порядку ст. 206 КПК України про незаконне позбавлення волі особи залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4