Провадження № 2/748/959/25
Єдиний унікальний № 748/1928/25
10 грудня 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
10.06.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
1) збитки у загальному розмірі 77 135,56 грн, з яких: 64 800,00 грн - безпідставно отримані кошти в подвійному розмірі, 2 378,52 грн - три відсотки річних у подвійному розмірі, 9 957,04 грн - інфляційні втрати у подвійному розмірі;
2) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач заволоділа його грошовими коштами у сумі 32 400,00 грн шляхом обману під час укладення правочину купівлі продажу газоблоків на сайті ОЛХ, що підтверджується вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 р., який набрав законної сили та встановлює факт вчинення відповідачем кримінального проступку за ч. 1 ст. 190 КК України. Як наголошує позивач у поданому позові, отримані відповідачем безпідставні кошти на момент подачі позову досі не були повернуті йому, а тому відповідач зобов'язана відшкодувати зазначену суму разом з нарахованими процентами та інфляційними втратами, що виникли у зв'язку з користуванням чужими коштами. Таким чином позивач звертається з даним позовом до суду з метою примусового стягнення завданих йому збитків та відновлення порушених прав.
Ухвалою судді від 12.06.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно із Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 р. ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме в тому, що 22.03.2024 р. приблизно о 08:30, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , біля закладу «Istambul», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під приводом продажу на сайті «ОЛХ» газоблоку, створила оголошення про продаж відповідних будівельних матеріалів, а саме газоблоків. В подальшому, потерпілий ОСОБА_1 , будучи введеним в оману, щодо дійсних намірів ОСОБА_2 щодо продажу товарів газоблоків, добровільно перерахував зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 два грошових перекази на загальну суму 32 400,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , що була у користуванні ОСОБА_2 за газоблоки, який йому не був доставлений. ОСОБА_2 , отримавши вищевказані грошові перекази за газоблоки, які не мала на меті доставляти потерпілому та повертати останньому грошові кошти, скасувала замовлення на доставку газоблоків за адресою місця проживання потерпілого та розпорядилася грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду на суму 32 400,00 грн (а.с.7-9).
Згідно із виписки по картці позивача № НОМЕР_1 за період з 21.03.2024 р. по 22.03.2024 р. АБ «Укргазбанк», встановлено, що 22.03.2024 р. у останнього списалось кошти у загальному розмірі 32 400,00 грн двома транзакціями на суму 25 000,00 грн та 7 400,00 грн (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2018 р., у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач у поданому ним позові також надав розрахунок 3 % річних за період з 22.03.2024 р. по 10.06.2025 р., що складає 1 189,26 грн, а також розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2024 р. по квітень 2025 р. у розмірі 4 978,52 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, факт заволодіння відповідачем коштами позивача у сумі 32 400,00 грн, шляхом обману, підтверджується вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 р., який набрав законної сили. Вирок свідчить, що відповідачка, створивши оголошення про продаж газоблоків на сайті ОЛХ, ввела позивача в оману щодо своїх дійсних намірів і отримала грошові кошти, які на момент подачі позову не були повернені, з чого слідує, що відповідач завдала майнової шкоди позивачу.
Разом з тим, відповідач не спростувала надані позивачем розрахунки щодо нарахованих 3% річних за користування чужими грошовими коштами, а також розрахунок інфляційних втрат, що відображає реальне знецінення незаконно утриманих коштів протягом періоду з моменту їх отримання до подання позову, а тому суд вважає наведені розрахунки обгрунтованими та таким, що відповідають дійсності.
Крім того, суд констатує, що обставини справи свідчать про умисний обман відповіда, що призвів до заволодіння коштами позивача, причому відповідач не надала жодних спростовуючих доказів або обґрунтованих заперечень щодо стягнення збитків у подвійному розмірі, тому застосування положень ст. 230 ЦК України є обґрунтованим, а стягнення збитків у подвійному розмірі відповідає характеру та тяжкості вчиненого шахрайства і відображає справедливу компенсацію понесених позивачем збитків.
Проаналізувавши вищевикладене, дослідивши докази і співставивши їх між собою, враховуючи кожний виклад доказу окремо, суд вирішив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, то суд вирішив це наступним чином.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи по суті.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 6 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: 1) договір про надання професійної правничої допомоги (послуг адвоката) від 30.05.2025 р. (а.с.11); 2) Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України Серії ІІ № 1052590 (а.с.12); 3) квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 04.06.2025 р. у розмірі 2 500,00 грн (а.с.13).
Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення правничої допомоги у повному розмірі із ОСОБА_2 на користь позивача у заявленому розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до п. 6 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки позов задоволено повність, а також враховуючи, що позивач, відповідно до положень п. 6 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 15, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 230, 536, 625, 1212, 1214, 1177 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у загальному розмірі 77 135 (сімдесят сім тисяч сто тридцять п'ять) гривень 56 копійок, з яких: 64 800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок - безпідставно отримані кошти в подвійному розмірі, 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) гривень 52 копійки - три відсотки річних у подвійному розмірі, 9 957 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 04 копійки - інфляційні втрати у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.О. Кухта