Справа № 587/2223/25
10 грудня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040005305 від 26 березня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосамара, Бобринецького району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правпопорушення за наступних обставин.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.12.2024 за № 371 рядового ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини, останнього вважати таким, що з 18.12.2024 справи та посаду гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2025 № 22 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16.01.2025 № 25 на посаду офіцера військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та вважати таким, що з 21.01.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2025 № 36 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 31.01.2025 № 51 на посаду офіцера групи планування штабу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 01.02.2025 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 78 на офіцера групи планування штабу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 , у зв'язку із службовою необхідністю покладено тимчасове виконання обов'язків за вакатною посадою командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень ст. ст. 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для рядового ОСОБА_5 .
Під час проходження військової служби за мобілізацією рядовий ОСОБА_5 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця , наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази , забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Однак, рядовий ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 125, 126, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, близько 09 години 55 хвилин 26.03.2025, перебуваючи на території тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконати наказ у формі бойового розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 № 659дск від 25.03.2025, доведений т.в.о. командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенантом ОСОБА_6 про посилення групи блокування “КВАДРАТ» в батальйонному районі оборони військової частини НОМЕР_1 , по рубежу 4,8 км. півн зах. н. АДРЕСА_4 (рф) з завданням: веденням оборонного бою на визначеному рубежі не допустити просування противника у напрямку: КУРИЛОВКА (РФ), державний кордон України; стійко утримувати зайняті позиції; відбиття наступу передових підрозділів противника; заборона прориву противника у глибину оборони батальйону; нанесення максимального ураження противнику, який вклинився або прорвався та відновленні втраченого положення; зрив намагань противника відновити наступ; боротьба з десантами, рейдовими (штурмовими) загонами та ДРГ противника; виставити спостережні пости, з метою ведення безперервної розвідки; обладнати позиції в інженерному відношенні.
Відкрита відмова рядового ОСОБА_5 , виконати письмовий наказ - бойове розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 № 659дск від 25.03.2025, потягла за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав і пояснив, що він був мобілізований у 2022 році та у листопаді 2024 році був переведений на посаду гранатоментника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . 26.03.2025 він повернувся із госпіталю та до нього приїхав ротний ОСОБА_6 , повідомив, що викликає командування військової частини ОСОБА_11 . Його привезли до військової частини, яка в той час розташовувалась у АДРЕСА_3 . Ротний ОСОБА_6 під відеозапис довів до відома йому наказ, за яким він повинен був вирушити на позицію на територію РФ та захищати Україну. З цієї позиції ніхто не повертався, це була дорога в один кінець, а тому хлопці не хотіли туди йти. Він злякався за своє життя і відмовився виконати наказ командира. ВЛК він проходив у лютому 2025 року, лікарі надали висновок про його придатність до несення військової служби. Був затриманий в той же день, а в подальшому його випустили під заставу внесену сестрою. Жалкує, що так поступив. Після звільнення з СІЗО потрапив у лікарню, мав гіпертонічний криз, має ряд захворювань, цукровий діабет.
Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує ч.4 ст. 402 КК України, непокора, тобто інше умисне невиконання наказу начальника, вчинене в умовах воєнного стану.
За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має на меті не тільки кару, а має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме, те що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 402 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного ОСОБА_5 , на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебував, перебуває у цивільному шлюбі, має ряд захворювань, раніше не судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого суд визнає те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні сприяв розкриттю кримінального правопорушення та встановленню істини по справі.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
З врахуванням зазначених пом'якшуючих відповідальність обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України.
На досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 27.03.2025 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з правом внесення застави, в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн. Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_5 був затриманий 26.03.2025.
01.04. 2025 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, що підтверджуються платіжною інструкцією про внесення застави.
Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_5 виконав покладенні на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_12 .
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.349, 369, 370, 373,374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 76 КК України командиру військової частини за місцем служби здійснювати нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_5 , протягом встановленого іспитового строку тривалістю два роки.
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю два роки, на підставі пп. 1, 2 ч. 1 та п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_5 , а саме з 26.03.2025 року по 01.04.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає 1 дню позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу.
Заставу в розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок), внесену 01.04.2025 року за ОСОБА_5 , відповідно до ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 27.03.2025 року, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_12 .
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1