Справа № 583/4536/25
1-кп/583/433/25
"08" грудня 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об'єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2025 року за № 12025200460000785 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, судимого 30 вересня 2003 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; 08 вересня 2011 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 296 КК України до громадських робіт строком 160 годин; 12 серпня 2014 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 12 червня 2015 року скасовано випробувальний термін, направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 06 вересня 2019 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю покарання; 18 вересня 2025 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України до громадських робіт строком 200 годин,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126 КК України,
В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 30 вересня 2025 року перебуває на розгляді вказане об'єднане кримінальне провадження.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства щодо колишньої співмешканки ОСОБА_4 , що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості її життя; в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень; в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
05 грудня 2025 року від прокурора надійшло клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивує тим, що ОСОБА_6 , будучи засудженим 18 вересня 2025 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України за спричинення легких тілесних ушкоджень своїй колишній співмешканці ОСОБА_4 , а також потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до громадських робіт строком 200 годин, продовжив свої протиправні дії та 02 вересня 2025 року вчинив відносно неї домашнє насильство, 15 вересня 2025 року спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_9 , 1957 року народження, 01 жовтня 2025 року спричинив потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, 10 жовтня 2025 року спричинив потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
11 жовтня 2025 року о 03 год 30 хв ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України; цього ж дня, 11 жовтня 2025 року, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2025 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 год 00 хв 09 грудня 2025 року.
Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає позбавлення волі на строк до трьох років.
Крім цього відносно ОСОБА_6 є обґрунтована підозра, яка підтверджена матеріалами кримінального провадження. Тому вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може ухилятися від суду, так як йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, він неодноразово був засуджений за вчинення злочинів проти життя та здоров'я, на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти злочини, не має сталих соціальних зв'язків, нічим не займається, не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями; може незаконно впливати на потерпілих, оскільки за спричинення ним тілесних ушкоджень був вже засуджений; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, а саме насильство над потерпілими та свідками. Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобігання вказаним ризикам та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, так як він порушив покладені на нього судом обов'язки не приходити за місцем проживання ОСОБА_9 , в якої проживає ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В зв'язку з цим неможливо застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Крім цього неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді поруки, так як відсутні особи, які б заслуговували на довіру, щоб бути поручителями, застава не може бути застосована, так як ОСОБА_6 не буде ізольований від суспільства, домашній арешт не може бути застосованим, оскільки в нього не має постійного місця проживання. / Т. 1 а.с. 107-113/.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримала.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в судове засідання не прибули, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
З урахуванням думко учасників кримінального провадження суд вважає за можливо розглянути клопотання прокурора без участі потерпілих.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження / в межах заявленого клопотання/, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин 1-2 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурор у своєму клопотанні вказує, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують на даний час.
Як вказав ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Белевитський проти Росії» від 1 березня 2017 року, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих / стандартних/ підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути формою очікування обвинувального вироку.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :
1/ наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2/ наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3/ недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, що передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятої цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 200 годин, потерпілими у цьому провадженні були чотири особи, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2025 року ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 09 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12025200460000875 від 11 жовтня 2025 року за ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 листопада 2025 року об'єднано кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025200460000785 від 04 вересня 2025 року /справа № 583/4536/25, провадження № 1-кп/583/433/25/ за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, за № 12025205480000204 від 02 жовтня 2025 року /справа № 583/4697/25, провадження № 1-кп/583/439/25/ за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за № 12025200460000875 від 11 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України /справа № 583/5096/25, провадження № 1-кп/583/466/25/, в одне кримінальне провадження та присвоєно номер кримінального провадження № 583/4536/25, провадження № 1-кп/583/433/25 / а.с. 96/.
Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років /п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК/.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 125, ст. 126-1 КК України.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вказані обставини, а також суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду та здійснення незаконного впливу на потерпілих, які є і одночасно свідками, вчинення інших кримінальних правопорушень.
До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, те, що ОСОБА_6 є судимою особою, проживає одиноко, сім'ї та утриманців не має, не має постійного місця проживання, обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення та кримінальних проступків.
Ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, пов'язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 3-х років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілих обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 фактично мешкає в одному населеному пункті разом з ними та може вчинити дії, пов'язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання нею недостовірних показань, крім цього він, будучи судимим за нанесення легких тілесних ушкоджень цим потерпілим, продовжує переслідувати їх та вчиняти відносно них протиправні дії.
Ризик продовження ОСОБА_12 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено обвинувальними актами в цьому об'єднаному кримінальному провадженні.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений не має свого житла, офіційних джерел існування, схильний до насильницьких дій.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, та дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора, а відтак суд вважає доцільним застосувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам, буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , пов'язані із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331, 376, 393, 395 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в об'єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2025 року за № 12025200460000785, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обчислюючи цей строк з 08 грудня 2025 року і до 05 лютого 2026 року включно без визначення розміру застави з подальшим утриманням в ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 05 лютого 2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Повний текст ухвали оголошено 10 грудня 2025 року о 13 год. 15 хв.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1