Справа № 583/4800/25
2/583/1728/25
10 грудня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.,
з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», представник відповідача Фесенко Олександр Миколайович, про стягнення заборгованості з орендної плати, збитків від інфляції та 3% річних,
14.10.2025 представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 132/15 від 07.07.2015 в розмірі 28513,40 грн, обрахованої без вирахування податків та обов'язкових платежів, а також 4861,18 грн інфляційних збитків та 1519,88 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7124 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0616, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 . 07.07.2015 ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 132/15 строком на 10 років, відповідно до якого передав цю земельну ділянку у строкове платне користування. Нормативна грошова оцінка на момент укладення договору становила 93520,39 грн. У договорі № 132/15 сторонами визначено річну орендну плату в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676,02 грн, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації. 17.08.2017 ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «Райз-Максимко» додатковий договір, згідно з яким збільшено розмір орендної плати з 5% до 10%. 02.07.2018 між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено трьохсторонню додаткову угоду № 1 до Договору № 132/15, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов'язки від ПрАТ «Райз-Максимко», також сторонами визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн. З 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 11.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої збільшено розмір орендної плати до 11% нормативної грошової оцінки землі - 12344,69 грн. Однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договорів оренди земельних ділянок, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати. У зв'язку з несвоєчасною виплатою орендної плати та відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач має право стягнути з відповідач збитки від інфляції за весь період прострочення та 3 % річних від суми боргу.
Ухвалою судді від 23.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення учасників справи.
28.10.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на необґрунтованість їх розміру.
14.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що зупинення перебігу строків позовної давності з початком пандемії COVID-19, а згодом - із введенням воєнного стану, призвело до підвищення юридичних ризиків для бізнесу, оскільки зобов'язання, строк виконання яких давно минув, залишилися «живими» на невизначений час. Такі законодавчі норми надали позивачу безпрецедентних переваг, оскільки він має можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, абсолютно не зважаючи на пропуск позовної давності. Тому, з урахуванням позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11.08.2022 року у справі № 199/8478/21, вважає, що попри відсутність змін у законодавстві щодо перебігу строків позовної давності, суди повинні враховувати причини, з яких строк був пропущений, та тривалість пропуску строку до запровадження воєнного стану. Крім того, наголошує на тому, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності в цивільному праві суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми річних порівняно з сумою боргу тощо. Також зазначає, що зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено. Представник відповідача не погоджується з доводами сторони позивача щодо вартості правничої допомоги, наданої позивачу та вважає, що розмір витрат не є повною мірою обґрунтованим, не відповідає критерію розумності та не підтверджений документально.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.04.2015 державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Багацькою О.М., серія та номер 2-531, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0616, площею 4,7124 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.04.2015 № 36328840 (а.с. 6-7).
07.07.2015 ОСОБА_1 уклав договір оренди землі № 132/15 з Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0616, площею 4,7124 га, (далі Договір № 132/15) строком на 10 років (а.с. 8-9).
16.07.2015 Договір № 132/15 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 10443943, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2014 № 155559265 (а.с. 13).
Пунктом 9 Договору № 132/15 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5% нормативної грошової оцінки, що складає 4676,02 грн.
Пунктом 10 Договору № 132/15 передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.
Відповідно до п. 11 Договору № 132/15 орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.
17.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015, відповідно до якого: у п. 9 договору оренди землі щодо розміру орендної плати цифри та слова «розмірі 5%» замінити на цифри та слова «розмірі 10%». Даний додатковий договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації і є невід'ємною складовою частиною вищевказаного договору оренди землі. Відповідно до додаткового договору та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена в Договорі п. 5 і становить 93520,39 грн, орендна плата становить 9352,04 грн (а.с. 11).
02.07.2018 між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 132/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн, з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн (а.с. 12).
11.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015, відповідно до якої сторони вирішили, що у термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а.с. 14).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 13.10.2025 вбачається, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов'язкових платежів: у 2018 році - 11222,45 грн (3 квартал), у 2019 році - 12344,69 грн (3 квартал), у 2020 році - 12344,67 грн (4 квартал), у 2021 році - 12344,67 грн (вересень), у 2022 році - 12344,67 грн (грудень), у 2023 році - 12344,67 грн (вересень), у 2024 році - 12974,28 грн (вересень) (а.с. 15-16).
З виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було виплачено ОСОБА_1 орендну плату з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів: 06.11.2020 - 9937,48 грн (за 2020 рік), 30.09.2021 - 9937,48 грн (за 2021 рік), 08.12.2022 - 9937,48 грн (за 2022 рік), 20.09.2023 - 9937,48 грн (за 2023 рік), 11.03.2025 - 10444,29 грн (за 2024 рік), 30.09.2025 - 5382,34 грн (за 2025 рік) (а.с. 17).
Позивач у своїх доводах посилається на те, що орендар хоча і сплачував орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати. Тому орендодавець був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Аналіз ч. 3 ст. 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).
За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.
При цьому, базовим місяцем вважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.
Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015, а також додаткових угод до цього договору слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5920384000:01:001:0616 була передана позивачем в оренду ПрАТ «Райз-Максимко» за договором № 132/15 від 07.07.2015, строк сплати орендної плати за якими не пізніше 31 грудня. Додатковим договором від 17.08.2017 змінено розмір орендної плати з 5% до 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, додатковою угодою № 1 від 02.07.2018 змінено орендаря з ПрАТ «Райз-Максимко» на ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та змінено нормативну грошові оцінку земельної ділянки, а відповідно і розмір орендної плати, додатковою угодою № 2 від 11.09.2019 змінено розмір орендної плати до 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Зважаючи на викладене, базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати за 2018 рік є липень 2018 року. Тому індексації за 2018 рік підлягають платежі, починаючи з серпня 2018 року.
Базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати за 2019-2025 роки є вересень 2019 року. Тому індексації за 2019-2025 роки підлягають платежі, починаючи з жовтня 2019 року.
Так, сума орендної плати з урахуванням індексації розраховується за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] х [Сукупний індекс інфляції] / 100%, де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.
Суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним позивачем, оскільки він відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань за укладеним договором оренди землі № 132/15 від 07.07.2015, оскільки виплата орендної плати за 2018-2015 роки позивачу проведена не у повному обсязі. Так, розмір недоплаченої орендної плати за 2018 рік становить 213,23 грн, за 2019 рік заборгованість відсутня, за 2020 рік - 577,66 грн, за 2021 рік - 1674,92 грн, за 2022 рік - 5815,92 грн, за 2023 рік - 6362,57 грн, за 2024 рік - 9152,29 грн, за 2025 рік (до 07.07.2025 року - дати закінчення договору) - 4716,81 грн.
Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 28513,40 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов'язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов'язань за цими договорами.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19), приписи статті 625 ЦК поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Цією ж постановою детально визначено порядок розрахунку інфляційних втрат на підставі відповідних індексів інфляції. Дану позицію суд вважає необхідним застосувати й у вказаних правовідносинах.
Так, розмір 3% річних від простроченої заборгованості обраховується за формулою: [Сума боргу] х [Процентна ставка (%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Розмір інфляційних втрат обраховується за формулою: [Сума боргу] х [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Суд погоджується з розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, наведеними позивачем, оскільки вони проведені відповідно до вищенаведених формул, та за період з 01.01.2019 по 30.09.2025 інфляційні втрати становлять 4861,18 грн, за період з 01.01.2019 по 14.10.2025 3% річних становлять 1519,88 грн.
З приводу наведених представником відповідача у відзиві на позовну заяву доводів щодо можливості зменшення розміру процентів річних суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції, висловленої в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Суд зауважує, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня2024 року в справі № 910/14524/22).
У даній справі судом нараховано 3% річних за прострочення виплати орендної плати в розмірі 1519,88 грн, в той час як розмір заборгованості за договором оренди за 2018-2025 роки становить 28513,40 грн. Тобто розмір 3 % річних не перевищує розмір основного боргу. Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не встановлено.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих стороною позивача на підставі ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28513,40 грн заборгованості з орендної плати, 4861,18 грн інфляційних втрат та 1519,88 грн в якості 3% річних від суми заборгованості.
З огляду на викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Так, згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення
За приписами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, а має оцінювати судові витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також, чи були вони розумними.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи,встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного Цивільного суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 113 від 10.10.2025, за умовами якого Клієнт сплачує Адвокату гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь в судовому розгляді справи, в розмірі, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), або платіжним дорученням, які є невід'ємними додатками до договору; додаткову угоду до договору № 113 від 10.10.2025, згідно з якою орієнтовний розмір гонорару адвоката становить 10000,00 грн; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.10.2025 за договором № 113 про надання правової (правничої) допомоги від 10.10.2025, відповідно до якого узгоджена вартість наданої правничої допомоги складає 10000,00 грн; квитанцію № 113 від 13.10.2025 про оплату ОСОБА_1 адвокату Абрамовичу О.В. за надання правової допомоги гонорару в розмірі 10000,00 грн (а.с. 18-21).
Разом з тим, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивачем були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання суду, витрати в сумі 10000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
При цьому суд враховує і співвідношення розміру судових витрат до ціни позову.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати осіб утримуватися від вчинення неправомірних дій, які призводять до подання відповідних позовів про захист та відновлення порушених прав.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На переконання суду зазначений розмір відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.
Крім того, позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір (а.с. 4).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідач має відшкодувати на користь позивача 6211,20 грн (5000,00 грн (витрати на правничу допомогу) + 1211,20 грн (судовий збір)).
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 15, 56, 77-82, 133, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», представник відповідача Фесенко Олександр Миколайович, про стягнення заборгованості з орендної плати, збитків від інфляції та 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 : заборгованість з виплати орендної плати, у розмірі 28513,40 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тринадцять гривень 40 копійок), обраховану без вирахування податків та інших обов'язкових платежів; інфляційні втрати у розмірі 4861,18 грн (чотири тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 18 копійок); 3% річних у розмірі 1519,88 грн (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень 88 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 6211,20 грн (шість тисяч двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», адреса: Сумська область, Сумський район, с. Степанівка, вул. Заводська, 4, код ЄРДПОУ 34264631.
Суддя А.І.Савєльєва