Справа № 577/2778/25
Провадження № 2-др/577/29/25
"05" грудня 2025 р.
м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря
судового засідання Олійник В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист права власності шляхом заборони вчинення певних дій,-
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2025 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.
На адресу суду 01.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грицика Г.О. надійшла заяву про ухвалення додаткового рішення по вказаній цивільній справі, в якій просить визнати дії ОСОБА_2 , щодо подання необґрунтованого позову, невиконання протокольної ухвали суду від 15.09.2025 про надання доказів та систематичної неявки в судові засідання необґрунтованими в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 гривень.
В судове засідання сторони по справі не з'явились.
Під представника позивача надійшла заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2025 року (справа № 577/2778/25, провадження № 2/577/1018/25) позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист права власності шляхом заборони вчинення певних дій залишено без розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 звернув увагу на таке.
За положеннями ч. 1 ст. 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 ст. 133 ЦПК).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) зазначено, що: «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Водночас у розглядуваній заяві не обґрунтована поважність причин не подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення розгляду справи.
Щодо розгляду заяви представника відповідача про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, то суд зауважує на наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, наслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, в порядку визначеному ч. 5 ст.142 ЦПК України можуть бути компенсовані витрати, пов'язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання не свідчить про безпідставність та необґрунтованість його позову.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Разом з тим, стороною відповідача ні у поясненнях, ні в заяві щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.
Такими чином, представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою підстави для задоволення вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 130, 131 ч. 3, 141, 142, 223 ч. 5, 257 ч. 1 п. 3, 259, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист права власності шляхом заборони вчинення певних дій - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного
СуддяІ. О. Рідзевська