Справа № 592/6671/21
Провадження № 1-кп/592/79/25
10 грудня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисниці обвинуваченого: адвоката ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження по кримінальному провадженню № 12021200480000307, внесеному 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, -
10.12.2025 захисниця обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження, зазначивши про те, що Ковпаківським районним судом м. Суми розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021200480000307 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Згідно обвинувальному акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 29.01.2021 своїми умисними, протиправними діями, які виразилися в таємному викраденні (крадіжці) майна ФОП ОСОБА_6 на суму 1070 грн. 00 коп. , кваліфікуючою ознакою якого є “повторність» . Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 26.03.2021 своїми умисними, протиправними діями, які виразилися в таємному викраденні (крадіжці) майна ФОП ОСОБА_7 на суму 606 грн. 00 коп. , кваліфікуючою ознакою якого є “повторність» . У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В ході досудового розслідування було встановлено, що кримінальними правопорушеннями потерпілим було заподіяно майнову шкоду в розмірі 1070 грн. 00 коп. та 606 грн. 00 коп. . Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до яких дрібним викраденням чужого майна є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У свою чергу, неоподатковуваний мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром у 17 грн. , встановлена п. 5 підрозд. 1 розд. XX ПК України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п/п 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 розд. IV ПК України для відповідного року. П/п 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць) , встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2270 грн. . Тобто, для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального (не розміру штрафу як покарання) неоподатковуваний мінімум складає 2270 грн. х 50 % = 1135 грн. . Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024, дрібним є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 2270 грн. . Розд. II вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» було опубліковано в офіційному виданні Верховної Ради України , а саме: в газеті “Голос України» від 08.08.2024. Крім того, текст даного документа було оприлюднено на офіційному сайті видання Верховної Ради України “Голос України» , тобто Закон України № 3886-ІХ від 18.07.2024 набрав чинності 09.08.2024. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі, на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Враховуючи те, що зміни, внесені Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024, скасовують злочинність діянь, пов'язаних з викраденням, шахрайствами, привласненням чи розтратою майна, якщо розмір вартості такого майна становить до 2270 грн. , відтак слід вважати, що вказаний Закон має зворотну дію у часі. Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому вона скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону. Таким чином, частково втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за фактом вчинення якого ОСОБА_4 висунуте обвинувачення. Оскільки вартість викраденого майна становить менше встановленої законодавцем нижньої межі, від якої дії особи кваліфікуються як кримінально карані, тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю. На підставі викладеного, вона просила суд кримінальне провадження № 12021200480000307 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У відкритому судовому засіданні захисниця обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримала, просила його задовольнити. Вона просила постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження № 12021200480000307, внесене 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
У відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 клопотання свого захисниці адвоката ОСОБА_5 підтримав, просив його задовольнити. Він просив постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження № 12021200480000307, внесене 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за його ОСОБА_4 обвинуваченням у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
У відкритому судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12021200480000307, внесеного 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Вислухавши клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , її думку, думку обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, які містяться в матеріалах судового провадження, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і вчинені після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ч. 1 ст. 2 КК України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 3028 грн. ) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3886-20#Text) .
У відповідності до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. , крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п/п 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п/п 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 ПК України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць) , встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно абз. 4 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 або п. 1-2 ч. 2 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно вказаному Закону № 3886-ІХ ст. 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом станом на 1 січня звітного року.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122153689, https://reyestr.court.gov.ua/Review/122302589) .
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text) .
Як вбачається з обвинувального акту від 28.05.2021 у справі № 592/6671/21, провадження № 1-кп/592/79/25, ОСОБА_4 інкримінується вчинення ним 29.01.2021 таємного викрадення чужого майна (крадіжки) , вчиненого повторно, у потерпілої ОСОБА_6 на суму 1070 грн. 00 коп. , та вчинення ним 26.03.2021 таємного викрадення чужого майна (крадіжки) , вчиненого повторно, у потерпілого ОСОБА_7 на суму 606 грн. 00 коп. , і дії ОСОБА_4 було вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.
П. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом № 3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини, в даному випадку, є підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В клопотанні від 10.12.2025 захисниця обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 висловила прохання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження по кримінальному провадженню № 12021200480000307, внесеному 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
При постановленні даної ухвали судом була врахована правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, провадження № 51-7110км23. Постанова набрала законної сили 22.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121159033) .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 284, 372, 375, 376, 479-2, 615 КПК України, -
Клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження по кримінальному провадженню № 12021200480000307, внесеному 09.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, задовольнити.
Кримінальне провадження № 12021200480000307, відомості за яким 09.02.2021 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (ухвалу) .
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Головуючий: ОСОБА_8