№ провадження 11-сс/4809/573/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 389/3959/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
02.12.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
переглянула у письмовому провадженні за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_6 ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.11.2025, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апостолове Дніпропетровська область, громадянина України, одруженого, без утриманців, працює різноробочим КНП «Кіровоградський обласний фтизіопульмологічний медичний центр Кіровоградської обласної ради», зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не судимого відповідно до положень ст. 89 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 18:30 години 09.11.2025 до 18:30 години 07 січня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень,
Слідчим відділом ВП № 1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121020000711 від 10.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення 10.11.2025 вручено ОСОБА_6 .
Органом досудового розслідування наразі встановлено такі обставини вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, із корисливих спонукань, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбавав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку до 09.11.2025 незаконно зберігав з метою її подальшого збуту в приміщенні свого сараю, розташованого на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_2 , а також при собі, та періодично скоював збут вказаної психотропної речовини: 13.09.2025 приблизно о 13.00 годині, перебуваючи по АДРЕСА_3 , незаконно збув ОСОБА_7 речовину, яка, згідно висновку експерта №СЕ-19/112-25/12965-НЗПРАП від 18.09.2025, являється особливо небезпечною психотропною речовиною PVP, маса якої становить 0,0019 г; 26.10.2025 приблизно о 15.11 годині, перебуваючи в приміщенні свого сараю, який розташований на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_2 , при проведенні співробітниками Національної поліції оперативної закупівлі психотропних речовин незаконно повторно збув ОСОБА_8 речовину, яка, згідно висновку експерта №СЕ-19/112-25/15229-НЗПРАП від 07.11.2025, являється особливо небезпечною психотропною речовиною PVP, маса якої становить 0,0617 г; 09.11.2025 приблизно о 12.40 годині, перебуваючи в приміщенні свого сараю, розташованого на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_2 , при проведенні співробітниками Національної поліції оперативної закупівлі психотропних речовин незаконно повторно збув ОСОБА_8 речовину, яка, згідно висновку експерта №СЕ-19/112-25/15366-НЗПРАП від 10.11.2025, являється особливо небезпечною психотропною речовиною PVP, маса якої становить 0,0646 г.
Крім того, за фактом вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин за місцем проживання ОСОБА_6 та у двох приміщеннях його сараїв, вилучення патронів, пороху та корпусної ручної гранати у приміщенні гаражу, належному останньому, 10.11.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12025121020000872, 12025121020000873, за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий у межах даного кримінального провадження звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з визначенням застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить121 120 гривень.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких.
Також визнається доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як слідує з матеріалів судової справи підозрюваний має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, одружений, працює та за місцем роботи характеризується позитивно, вину в інкримінованому злочині визнає частково, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався.
Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'якший запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Прокурором заявлені ризики - не доведені фактично.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши апеляційну скаргу та матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Учасники судового провадження, будучи повідомленими про дату і час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явились.
Адвокатом ОСОБА_5 в апеляційній скарзі заявлено про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 скерував до Кропивницького апеляційного суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду за відсутності прокурора - у письмовому провадженні, зауважуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга - задоволенню не підлягає. /вхідний № 9376/25 від 02.12.2025/
Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Також, положення ч. 1 ст. 406 КПК України надають суду апеляційної інстанції право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Отже, беручи до уваги заявлення учасниками судового провадження клопотань про здійснення провадження за їх відсутності,колегія суддів вважає, що проведення апеляційного розгляду можливе за відсутності учасників судового провадження, у письмовому провадженні.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Положеннями ч. 1 ст.183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З клопотання слідчого вбачається, що досудовим слідством здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025121020000711 від 10.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України; 10.11.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів вірно дійшов висновку та лише визначив про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри у вчинені ОСОБА_6 кримінального правопорушення (тобто, наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин) підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування матеріалами справи, а саме відповідно до: рапорту від 09.09.2025, рапорту від 13.09.2025, протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_7 та протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2025, протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_10 та протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2025, протоколу огляду місця події від 13.09.2025, висновки експерта №СЕ-19/112-25/12965-НЗПРАП від 18.09.2025, №СЕ-19/112-25/15229-НЗПРАП від 07.11.2025, №СЕ-19/112-25/15366-НЗПРАП від 10.11.2025, протоколу оперативної закупівлі від 26.10.2025, протоколу про результати вчинення злочину від 27.10.2025, протоколу допиту ОСОБА_8 у якості свідка, протоколу огляду покупця та вручення грошей від 09.11.2025, протоколу оперативної закупівлі від 09.11.2025, протоколів обшуків від 09.11.2025.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зважується на практику Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України - карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, колегія суддів, враховує такі обставини.
ОСОБА_6 одружений, утриманців не має, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, де влаштований з 05.06.2025, і посередньо характеризований за місцем проживання, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, але не має судимості з огляду на положення ст. 89 КК України.
З урахуванням серйозності повідомленої ОСОБА_6 підозри, тяжкості ймовірного покарання, про що достеменно відомо останньому, об'єктивно є підстави вважати наявним з боку підозрюваного ризик залишити своє місце мешкання з метою подальшого переховування від органів досудового розслідування та суду, можливо, на територіях країни, що тимчасово окуповані та не контрольовані державою.
У конкретному випадку ризик втечі для підозрюваного може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001 (про яку вже йшлося вище), згідно із якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Крім того, наявний ризик незаконно впливати на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, з метою можливої зміни ними показань, надання показань на користь підозрюваного.
Відтак, заявлений у клопотанні слідчим та прокурором запобіжний захід стосовно підозрюваного кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними кримінальним процесуальним законом конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Враховуючи зазначене вище, практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які мають великий суспільний інтерес, те, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно прийшов до висновку про необхідність та доцільність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги з приводу неврахування слідчим суддею вимог ст. ст. 177-178 КПК України, - спростовуються зазначеним вище.
Беручи до уваги наведене, положення ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кримінального процесуального закону України, колегія суддів приходить до висновку про законність й обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 406, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.11.2025, якою стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 18:30 години 09.11.2025 до 18:30 години 07 січня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4