Справа № 344/5257/24
Провадження № 22-ц/4808/1678/25
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Бойчук
10 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоодержаної пенсії, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2025 року під головуванням судді Мелещенко Л.В. у м. Івано-Франківську,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про стягнення недоодержаної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Болехів Івано-Франківській області після тривалої хвороби помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав по АДРЕСА_1 .
Батько був пенсіонером МВС України та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебував на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року по справі № 300/8718/21 задоволено заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та зобов'язано відповідача здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказу Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 01 червня 2021 року № 572, із врахуванням проведених платежів.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішення суду виконав частково, а саме здійснив перерахунок пенсії покійного з 01 грудня 2019 року, однак не виплатив різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 грудня 2019 року.
Отже батько позивача недоодержав за життя пенсію у розмірі 259 500,29 гривень, що не заперечується відповідачем. Окрім позивача, спадкоємцем першої черги є син покійного ОСОБА_3 , однак від нього є заява, що на спадщину покійного батька не претендує.
У зв'язку із тим, що позивачка є спадкоємцем першої черги та членом сім'ї покійного, вона з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера звернулася до відповідача, долучивши до неї копію свідоцтва про смерть покійного, свідоцтва про народження, копію паспорта, та інші документи. Відповідач листом не заперечив, що покійний недоодержав пенсію, однак відмовив у такій виплаті, оскільки стягувачем є покійний ОСОБА_2 , та на виконання рішень судів підстав внесення змін про стягувача немає.
Просила стягнути з відповідача на її користь недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 259 500,29 грн гривень, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 595 грн
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії у сумі 259500,29 грн.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 595 грн.
У апеляційній скарзі представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській областіпосилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вказана у позові заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Представник апелянта зазначив, що відповідно до ст. 61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження або стягувача суд виносить ухвалу.
Таким чином, замінити сторону у виконавчому листі можливо лише у випадку видачі такого виконавчого листа стягувачу, а замінити сторону виконавчого провадження - лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Виконавче провадження у справі не відкривалось, виконавчий лист не видавався.
Суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, та які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, тому у спірному випадку відсутні відносини спадкування щодо недоотриманих сум пенсії померлого ОСОБА_2 нарахованих на виконання рішення суду у справі №300/8718/21.
З огляду на зазначене вище, у Головного управління Пенсійного фонду в Івано- Франківській області відсутні законні підстави для здійснення виплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 259 500,29 грн.
Окрім того, спір щодо захисту прав та інтересів позивача у зв'язку з невиконанням з боку суб'єкта владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій повинен розглядатись в порядку КАС України.
Посилаючись на судову практику, апелянт зазначив, що вирішення питання недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим спором, оскільки такий виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому цей спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 та представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень.
У спірних правовідносинах відповідач неправомірно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, яке належало спадкодавцю (батькові позивачу) на підставі рішень суду. Згідно закону недоотримана спадкодавцем пенсія входить до складу спадщини та успадковується на загальних підставах.
Судом встановлено, що позивачка успадкувала належну спадкодавцю суму недоодержаної пенсії відповідно до положень ст. 1227 Цивільного кодексу України. Таким чином, право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті батька відповідачем порушено і підлягає судовому захисту.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Позивачка 11.01.2024 зверталася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату їй нарахованої неодержаної пенсії її батьком ОСОБА_2 згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року (а.с.5).
ОСОБА_1 на її заяву надана відповідь Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пенсія йому була виплачена згідно зазначеного закону по 31 серпня 2023 року. Виплата пенсії з 01 вересня 2023 року припинена у зв'язку із його смертю. Недоодержаних сум пенсії немає. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року обліковується заборгованість за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2022 року в сумі 259 500,29 грн, яка включена в Реєстр виконаних судових рішень. Вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості, донарахованої на виконання рішення суду, здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виплат на виконання рішення суду визначається датою набрання ними законної сили. Головним управлінням Фонду в області ведеться облік рішень суду, виплата за якими проводиться за рахунок коштів державного бюджету України, а оскільки стягувачем у справі №300/8718/21 є ОСОБА_2 , підстав для проведення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 300/8718/21 або внесення відомостей про зміну стягувача у цій справі немає (а.с. 6-7).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
У свідоцтві про народження позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що її батько є ОСОБА_2 , а мати - ОСОБА_5 (а.с.9).
Згідно копії Витягу реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (а.с.10-11).
ОСОБА_3 подана нотаріально посвідчена заява про те, що він відмовляється від належного йому спадкового майна, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_2 в користь своєї сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).
Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 18.07.2025 суду надано інформацію про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена у Яремчанській державній нотаріальній конторі (а.с. 89-90).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 серпня 2024 року, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 98-101).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у даній справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі та без будь-яких часових обмежень.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, і дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємиці, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20).
З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові на підставі судових рішень та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Доводи апелянта про те, що спір щодо захисту прав та інтересів позивача у зв'язку з невиконанням з боку суб'єкта владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій повинен розглядатися в порядку КАС України не заслуговують на увагу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення недоодержаної пенсії яка належало спадкодавцю за рішенням суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що такі виплати входять до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК. Отже, виник спір про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивачки, тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №808/1346/18 та від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц.
Отже судом першої інстанції розглянуто справу з додержанням правил предметної підсудності.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук О.О.Томин