Справа № 643/8775/25
Провадження № 2/643/4179/25
30.10.2025 рокуСалтівський районний суд міста Харкова у складі : головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря -Полчанінової А.С., розглянув у судовому засіданні у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми позики в розмірі 17 050,00 грн., інфляційні втрати та 3% річних з моменту порушення зобов'язання на розсуд суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2025 року позивач ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 27 550 ,00 грн, які відповідач зобов'язався повернути до 11.05.2025 року, про що надав відповідну розписку. Частина боргу в сумі 10 500 грн. була повернута відповідачем позивачу. На час звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 17050, 00 грн.
Позивач подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача , позовні вимоги підтримали.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в установлений ч. 7 ст.178ЦПКУкраїни строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами справи , що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2025 року позивач ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 27 550 ,00 грн, які відповідач зобов'язався повернути до 11.05.2025 року, про що надав відповідну розписку.
Позивач зазначив , що гроші в сумі 10 500 грн. були йому повернуті відповідачем.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі N 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
До позову долучено оригінал розписки від 01.05.2025 року.
Суд вважає, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Такий висновок судів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 , від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, суд встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики підтверджує факт укладення такого договору і виникнення у ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати коштів, проте відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти в повному обсязі ОСОБА_1 у визначений розпискою строк не повернув.
Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 17 050,00 грн.
Разом з тим, ні позовна заява ні матеріали справи не містять доказів на підтвердження законності нарахування позивачем суми інфляційних витрат та 3% річних, які просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , не підтверджується розрахунками позивача , тому є необґрунтованою, а позовні вимоги в цій часті не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 206, 265-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу- частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 заборгованість за договорами позики від 01.05.2025 року у сумі 17 050 ( сімнадцять тисяч п'ятдесят ) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя О.М. Майстренко