10.12.2025
Справа № 642/5799/25
№ провадження 2/642/1997/25
10 грудня 2025 року м.Харків
Холодногірський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Бородіної О.В.,
при секретарі судового засідання Брус М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», від імені якого діє представник Шевченко Володимир Якович, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання надані за адресою АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 в будівлі літ А), загальною площею 73 кв.м., які належать відповідачу на праві власності, за період з 01.10.2018 по 31.03.2022 в розмірі 53 434,18 грн., з яких: 53 393,18 грн. заборгованість спожитої теплової енергії без договору та за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 41 грн. абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2022.
Ухвалою судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 29.09.2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17.11.2025 року за клопотанням сторони відповідача розгляд справи було продовжено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Також стороною відповідача було подано відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що нежитлові приміщення площею 73 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_1 , з часу реєстрації права власності за ОСОБА_1 , тобто з 17.02 2015 року і до теперішнього часу не отримували та не споживали теплову енергію, та гарячу воду від централізованого теплопостачання, про що було відомо позивачу. Відсутність приладів опалення підтверджується як висновком судово-будівельної експертизи від 10.10.2025 року, так і складеним безпосередньо працівниками позивача актом від 01.10.2021 року № 177/2034. Жодного договору на постачання теплової енергії до приміщень, що належать відповідачу, між сторонами не укладалось.
У судове засідання представник позивача не прибув, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, у позові просили розгляд справи провести за відсутності їх представника. Також були подані додаткові письмові пояснення, у яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Також повідомив, що нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_1 використовуються для ведення господарської діяльності - в них розташований торговий зал магазину продовольчих товарів.
Після поновлення судового розгляду відповідно до ухвали Холодногірського районного суду м. Харкова від 10.12.2025 року, судом отримано Відповідь № 2113085 від 10.12.2025 року з Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України: господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
-участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
Як вбачається із тексту позовної заяви спір виник з приводу заборгованості за послуги теплопостачання надані за адресою АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 в будівлі літ А), загальною площею 73 кв.м., які належать відповідачу на праві власності.
Судом встановлено, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2113085 від 10.12.2025 року), відповідач ОСОБА_1 з 17.04.1998 по теперішній час є фізичною особою підприємцем, з видом діяльності в тому числі роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.
Стороною відповідача надано висновок судово-будівельної експертизи № 15 від 10.10.2025. в якому відображено інформацію з технічного паспорту та результати натурного обстеження нежитлових приміщень першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 в будівлі літ А розташованих за адресою АДРЕСА_1 , що зафіксовані на фото, з яких вбачається, що вказані приміщення є торговою залою магазину, де проводиться торгівля м'ясними виробами.
Також до позовної заяви додано розрахунок теплового навантаження від 18.10.2021 року. Де зазначено споживача ФО ОСОБА_1 (Магазин продовольчих товарів). Інформація про магазин продовольчих товарів також міститься у актах обстеження системи тепло споживання об'єкту.
Отже, судом встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 в будівлі літ А розташовані за адресою АДРЕСА_1 , щодо утримання якого позивачем заявлені позовні вимоги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності підприємництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті)
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Таким чином, судом встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху № 7, 8, 8а, 9, 10 в будівлі літ А розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві приватної власності, щодо утримання яких позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовуються відповідачем як ФОП, з метою здійснення господарської діяльності підприємництва, а тому позов у дійсній справі не може розглядатися в цивільному судочинстві.
Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа,то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що характер спірних правовідносин не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання підлягає закриттю.
Згідно п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.255,260,261 ЦПК України, суд, -
постановив:
Провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - закрити.
Повернути сплачений судовий збір Комунальному підприємству «Харківській теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, в сумі 2422 грн. 40 коп. (платіжна інструкція №13169 від 01.07.2025.)
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 10.12.2025 року.
Суддя О.В. Бородіна