Провадження № 2/641/3140/2025 Справа № 641/6272/25
10 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
представника відповідача Дабіжа О.А. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду м. Харкова заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дабіжа О.А. про закриття провадження у цивільній справі № 641/6272/25
позивач: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
Адвокат Статівка О.А. за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Хаджибейський ВДВС у місті Одесі Південного МЮ (м. Одеса), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 366528,93 грн. по виконавчому провадженню № 60238258.
У підготовчому засіданні 10.12.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Дабіжа О.А. подала заяву про закриття провадження у цивільній справі в зв'язку з відсутністю предмета спору.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 08.12.2025 року відповідачем отримано відповідь від Хаджибейського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) №2167/7 від 05.12.2025 року та надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №60238258 станом на 05.12.2025 року. Згідно з наданим розрахунок станом на 05 грудня 2025 року у ОСОБА_1 наявна переплата за аліментами на утримання ОСОБА_3 у розмірі 122 867,49 грн. Натомість розрахунок заборгованості, який було додано до позовної заяви, не відповідає фактичному стану виконання зобов'язання, оскільки державним виконавцем при його складанні не було враховано фактично сплачені платником суми аліментів. Таким чином, зазначений у позові розрахунок є неактуальним і помилковим.
Також зазначає, що стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, може бути застосоване виключно у випадку, коли заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини платника аліментів. Розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, станом на 05.12.2025 року, підтверджує відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Протягом усього періоду з моменту відкриття виконавчого провадження відповідач сумлінно, своєчасно та в повному обсязі виконував свій обов'язок щодо сплати аліментів. Зазначена державним виконавцем заборгованість виникла з причин, що не залежать від відповідача. Отже, відсутні підстави вважати, що невиконання зобов'язань мало місце з вини відповідача. у зв'язку з відсутністю заборгованості, а також з огляду на наявну переплату між сторонами відсутній спір про право, оскільки предмет позову фактично відсутній, що унеможливлює подальший розгляд справи по суті.
Позивач та її представник адвокат Статівка О.А. у підготовче засідання не з'явились, подали клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та її представника.
Представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у підготовче засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши заяву про закриття провадження у справі, оцінивши доводи, наведені в її обґрунтування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зауважував, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, суть правового конфлікту. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, і з приводу чого сторони мають розбіжності.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і не потребує ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
За загальним правилом, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
При пред'явленні позову в обґрунтування наявності заборгованості зі сплати аліментів позивачем надано розрахунок заборгованості, складений Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 24.07.2025 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складала 366528,93грн.
До заяви про закриття провадження у справі представником відповідача додано розрахунок заборгованості, складений Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 05.12.2025 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів відсутня.
З огляду на викладене, не можна дійти однозначного висновку про те, що предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, і відсутня необхідність здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача, а тому заява представника ОСОБА_1 адвоката Дабіжа О.А. про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 193, 255, 260 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Дабіжа О.А. про закриття провадження у цивільній справі № 641/6272/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Ященко