Справа №: 398/6905/25
провадження №: 2/398/3931/25
Іменем України
"10" грудня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2416676 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року в розмірі 15 514,54 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2416676 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 7 400,00 грн, строком на 30 днів, тобто до 20.06.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,62% в день протягом пільгового періоду та 1,9% в день - протягом поточного періоду. 08.02.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №ККАУ-08022021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором №2416676 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року. Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 514,54 грн, з яких: 4 730,09 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 784,45 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Відповідач подала заяву, в якій зазначила, що дійсно отримувала кредит і вчасно його не повернула. В той же час, вважає неправомірними позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, які нараховані по закінченню строку кредитування. Крім того, просила розглядати справу у її відсутність.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
21.05.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір №2416676 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 7 400,00 грн, на строк 30 днів, тобто з 21.05.2020 року до 20.06.2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,62% в день протягом пільгового періоду та 1,9% в день - протягом поточного періоду. Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та паспорт споживчого кредиту. Зазначені договір, додаток та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало кредит відповідачу в розмірі 7 400,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою №5728-ВП від 18.07.2025 року та інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зокрема, з інформації банку вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована та видана на ім'я відповідача та 21.05.2020 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 7 400,00 грн.
Факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у кредит відповідачем не оспорюється.
08.02.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимог №ККАУ-08022021, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимог №ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №2416676 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №2416676 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року.
Згідно з розрахунком, наданими позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15 514,54 грн, яка складається з: 4 730,09 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 784,45 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач отримала кредит згідно з кредитним договором в розмірі 7 400,00 грн.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору встановлені відсоткові ставки в розмірі 1,62% та 1,9% в день за користування кредитом, в залежності від строку користування: 1,62% в день - протягом перших 30 днів користування кредитом та 1,9% в день - у випадку пролонгації строку кредитування.
Пунктом 1.4. кредитного договору встановлено, що строк кредиту становить 30 днів, тобто до 20.06.2020 року.
Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 грн, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів та такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 17.06.2020 року здійснено погашення всіх нарахованих відсотків в розмірі 1 909,77 грн, внаслідок чого строк договору продовжено з 20.06.2020 року на 30 днів, тобто до 20.07.2020 року. 20.07.2020 року відповідачем здійснено погашення всіх нарахованих відсотків в розмірі 2 965,76 грн, внаслідок чого строк договору продовжено з 20.07.2020 року на 30 днів, тобто до 19.08.2020 року.
З 21.07.2020 року до 19.08.2020 року відповідачем не було здійснено сплати заборгованості за кредитом та відсотками, а відтак строк кредитування у відповідності до умов кредитного договору (пункти 4.1. - 4.5.) не було продовжено, а тому суд приходить до висновку, що кінцевою датою повернення кредиту (строк кредитування) є 19.08.2020 року та доказів продовження зазначеного строку кредитування після 19.08.2020 року позивачем не надано.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем встановлено, що нарахування здійснювалось і після закінчення строку кредитування, з урахуванням пролонгацій, визначеного кредитним договором, тобто після 19.08.2020 року, що є неправомірним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 730,09 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 2 696,15 грн (нараховані за період з 21.07.2020 року до 19.08.2020 року), а всього - 7 426,24 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Судом позов задоволено частково, а саме: 47,87% (7 426,24 грн х 100% : 15 514,24 грн).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (47,87%), в розмірі 1 159,60 грн та 3 829,60 грн відповідно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за договором №2416676 про надання споживчого кредиту від 21.05.2020 року в загальному розмірі 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) грн 24 коп, яка складається з:
4 730,09 грн - заборгованість за тілом кредиту;
2 696,15 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір в розмірі 1 159 ( одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 829 (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя О.В.Авраменко