Справа № 463/6142/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р. Я.
Провадження № 33/811/1784/25 Доповідач: Партика І. В.
05 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 28 червня 2025 року о 22 год. 20 хв. у м. Винники на вул. Кільцева, 3, керуючи транспортним засобом «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка вимова та поведінка, що не відповідає обстановці, будучи учасником ДТП, по прибуттю поліції на місце, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці ДТП, так і у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права та невідповідністю фактичних обставин справи, постанова суду не ґрунтується на доказам, що містяться в матеріалах справи та не відповідає фактичним обставин справи.
Зазначає, що він не був знайомий з матеріалами справи.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 5 грудня 2025 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, в телефонному режимі повідомив, що просить проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності його захисника.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки ОСОБА_1 , який просив проводити розгляд справи у його відсутності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375620 від 28 червня 2025 року (а.с 2), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , (був учасником ДТП), з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка вимова та поведінка, що не відповідала обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився;
- інформацією з копії протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2), з якого встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановочкою, вчасно не реагував на її зміну, при русі заднім ходом не бува уважним та не впевнився, що це не створить перешкод іншим учасникам руху, не впорався з керуванням у зв'язку із чим з'їхав у кювет, порушив п. 2.3б ПДР України;
- рапортом працівника поліції (а.с. 4), з якої вбачається, що патрульними було виявлено ДТП за адресою м. Винники на вул. Кільцева, 3, під час опитування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння від якого він відмовився;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, автомобіль «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , з ввімкненими фарами, який перебуває у кюветі, функції водія виконує ОСОБА_1 , під час опитування водій повідомив працівників поліції, що керував транспортним засобом, після чого патрульними було виявлено в нього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз'яснено процедуру огляду та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, у зв'язку із чим водій намагався домовитися з працівниками поліції, запропонував неправомірну вигоду, відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Патрульні повідомили водію, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, ознайомели його з протоколами про адміністративні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та ухваленою з порушенням процесуальних норм, не підтверджуються матеріалами справи. Апеляційний суд зазначає, що постанова ґрунтується на належних і допустимих доказах, які були всебічно досліджені судом першої інстанції, а встановлені фактичні обставини повністю відповідають змісту цих доказів, що спростовує твердження апелянта про їх невідповідність.
Твердження апелянта про те, що він не був ознайомлений з матеріалами судової справи, апеляційний суд розцінює критично, оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, залучив собі адвоката, який представляв його інтереси в суді першої інстанції, знайомився з матеріалами справи, подавав клопотання, окрім того особа, яка притягується до адміністративної відповідальності мав доступ до матеріалів справи та можливість ознайомитися з ними, проте не скористався цим правом в суді першої та апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Личаківського районного суду м. Львова від 5 листопада 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.