Справа № 448/1753/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/717/25 Доповідач: ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12017140230000119 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия, Івано-Франківської області, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, працює не офіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого оскаржив вирок Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК (в ред. Закону №1019-VIII від 18.02.2016) та призначено йому покарання у вигляді двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн. в дохід держави.
Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати за проведення експертиз на суму 11 509 грн. 96 коп. стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави.
Після набрання вироком законної сили буде :
знято арешт накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 27.03.2017 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 24.02.2017;
знято арешт накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 25.10.2017 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході обшуку 28.09.2017 житлового будинку ОСОБА_9 ;
знято арешт накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 02.02.2018 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно ОСОБА_7 від 30.01.2018.
Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.
Оскільки гральні автомати та комп'ютерна техніка, гроші які були вилучені під час проведення обшуку є знаряддям вчинення злочину, вони підлягають спеціальній конфіскації в дохід держави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати та визнати невинуватим, виправдати та повернути вилучене майно та кошти. Він та його довіритель вважають, що вирок суду першої інстанції у даній кримінальній справі є незаконним, упередженим, докази у справі були досліджені однобічно, поверхнево, суд першої інстанції незаконно надав перевагу доказам, поданим стороною обвинувачення, безпідставно не взяв до уваги докази, подані стороною захисту, судом порушено вимоги матеріального та процесуального права, тобто даний вирок підлягає скасуванню з ряду підстав.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_7 вини у скоєному не визнав категорично та показав, що ніколи не був організатором грального бізнесу, на роботу нікого не приймав, раніше він працював розповсюджувачем держаних лотерей у ПП «Українська національна Лотерея», за цивільним договором та легально, кожних три місяці поновляли цивільно-трудовий договір до 2019 року, в приміщення «Автоплюс» завозив інколи миючі засоби, воду, ящики, стаканчики і якісь запчастини за проханням знайомого на ім'я ОСОБА_10 , прізвища його не пам'ятає, останній запевняв, що ніякого криміналу, за це отримував гроші не значну суму. Допускав, що можливо приносив і гроші в «Автоплюс», натепер не пам'ятає. Бачив, що в «Автоплюс» знаходився ігровий зал і бачив там ігрові автомати, проте чоловік на ім'я ОСОБА_10 говорив, що цей заклад він відкрив для обмеженого кола, для своїх друзів. Особисто він нічого в залах приміщення не облаштовував, гроші за роботу цього закладу не отримував. Пояснив, що флешки вилучені за місцем його проживання містили інформацію з джекпота лотереї, вони передавались з рук в руки і жорсткі диски вилучені в нього також передавались.
Сторона захисту вважає, що порушення норм матеріального права полягає в тому, що до ОСОБА_7 неправильно застосована норма КК України, а саме кваліфікація дій за ст. 203-2, оскільки ОСОБА_7 за своїм статусом, матеріальним та фінансовим становищем не може бути суб'єктом даного кримінального правопорушення, з врахуванням наступного:
- ОСОБА_7 не мав власного приміщення для організації азартних ігор (встановлення ігрових автоматів), а про оренду такого приміщення він обов'язково мавби попередити власника щодо виду бізнесу, тобто власник такого приміщення автоматично є співучасником злочину, однак, крім ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не було притягнуто у даній кримінальній справі жодних інших осіб:
- ОСОБА_7 не мав фінансової можливості придбати 27 ігрових автоматів;
- на досудовому слідстві та в суді першої інстанції встановлено власника ігрових автоматів, однак судом не доведено зв'язок міжним та власником, який чомусь не був притягнутий до кримінальної відповідальності, не встановлений злочинний зв'язок між ним та ОСОБА_7 , тобто відсутній необхідна кваліфікуюча ознака об'єктивної сторони злочину - встановлення причинного зв'язку між діянням та наслідками.
Порушення норм процесуального законодавства судом першої інстанції полягає в тому, що обвинувальний вирок винесено на підставі непрямих доказів, зокрема на показаннях свідків, результатах експертизта проведених обшуках. Одночасно, не доведено прямого зв'язку між результатами цих дій і виною ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 діючи умисно з корисливих мотивів, будучи обізнаним, що в порушення вимог ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», відповідно до якого в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх, з початку 2014 року, точну дату слідством не встановлено, в приміщенні, що належить на праві власності ТзОВ «Автоплюс» та знаходиться за адресою: вул. Гайдамацька, 8 у м. Мостиська Львівської області, без укладення письмового договору, а після з 01.01.2017 уклавши фіктивний договір оренди на ім'я ОСОБА_11 , облаштував гральний заклад у який помістив 27 гральних автоматів для проведення азартних ігор, умовою участі в яких є сплата гравцем грошей, що дає змогу учаснику отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості, забезпечував вказаний заклад матеріальними ресурсами, забезпечував проведення азартних ігор та надав можливість доступу гравців до таких ігор через працівників закладу, яких особисто наймав на роботу для постійного цілодобового функціонування цього закладу.
метою систематичного отримання незаконних прибутків, у період часу з початку 2014 року по 24.02.2017 періодично перебуваючи у приміщенні грального закладу по АДРЕСА_2 , а також за допомогою засобів мобільного зв'язку із працівниками закладу, здійснював обов'язки по забезпеченню функціонування незаконного грального закладу, а саме: отримував інформацію від касирів щодо поточної діяльності грального закладу, стежив за рухом грошових коштів, які надійшли від касирів, грошових коштів, які були видані у разі виграшу гравця, витраченими грошовими коштами на потреби грального закладу та залишком грошових коштів у касі, забезпечував ремонт гральних автоматів, нараховував та контролював виплату заробітної плати працівникам закладу, тобто вчиняв дії з організації діяльності грального закладу, пов'язаної з проведенням грального бізнесу та з наданням змоги доступу до азартних ігор за вказаною адресою, від чого отримував прибуток у вигляді грошових коштів (ставок гравців), тобто займався забороненим видом господарської діяльності - гральним бізнесом.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_12 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 , які, кожен окремо, просили задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту, міркування прокурора ОСОБА_8 , який просив залишити без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту, а вирок залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно вимог ст.. 50, 65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, за ч. 1 ст. 203-2 КК України (в ред. Закону №1019-VIII від 18.02.2016) за ознаками зайняття гральним бізнесом, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, однак його вина підтверджена та доведена показами свідків, які були безпосередньо допитані в суді першої інстанції, а також наявними та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.
Більшість допитаних свідків беззаперечно та чітко зазначили в своїх пояснення на причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до скоєння злочину.
Так свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції пояснив, що саме він звертався до поліції з приводу розміщеного в «Автоплюс» грального закладу, показав, що, за однією адресою в м.Мостиська є Автосервіс, і автомийка, знає , що власником таких є ОСОБА_14 одну з ночей приїздив помити автомобіль, постукав і його впустили у приміщення в якому він побачив гральні апарати, там сиділо до трьох чоловік, на його зауваження, що викличе поліцію йому почали хамити. На другий день близько 10 години ранку знову туди зайшов, там були дівчина і хлопець одягнуті в білі сорочки, бачив, що там є гральні автомати, приїхала поліція і прийшов зав автосервісом та виключив рубильник світла. Потім стало йому відомо, що ОСОБА_15 здав приміщення в оренду.
Свідок ОСОБА_16 суду першої інстанції пояснив, що знає ОСОБА_7 , бачив його в АДРЕСА_2 , він приїздив брав виручку. Повідомив, що в закладі ігрових апаратів працював разом з ОСОБА_17 приблизно з 2011 по 2013 роки, потім цей заклад закрили правоохоронні органи. Ще там працювала ОСОБА_18 , гральних автоматів було 20-15, гравці запускались, двері були зачинені, також розповів про процес обнуління апаратів які проводив оператор, зарплату брали з каси 170 грн. за зміну, зміна тривала добу, без грошей не дозволялось грати на апаратах. ОСОБА_19 не знає, на момент закриття працював з ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , на зміні була ОСОБА_22 . ОСОБА_7 приїздив два рази на тиждень, забирав виручку. Також пояснив, що був запрошений слідчим для впізнання особи за фотознімками і він впізнав особу за рисами обличчя ОСОБА_23 .
Свідок ОСОБА_24 суду першої інстанції пояснила, що точної дати не пам'ятає, приблизно кінець 2013 чи у 2014 роках працювала на посаді касира в закладі ігрових апаратів в АДРЕСА_2 , працювали разом з ОСОБА_25 приблизно в кінці 2013 або 2014 роках, точної дати не пригадує, працювала не довго і в цьому закладі познайомилась з ОСОБА_26 .
Свідок ОСОБА_27 суду першої інстанції пояснив, що перший місяць січень 2014 року працював в приміщенні «Автоплюс», там були ігрові апарати в кількості 24 шт., дві кімнати, барна стійка, диван, приміщення було відкрито для постійних гравців, з ним у зміні касиром працювала ОСОБА_28 , працювали цілодобово, також з ним працювали ОСОБА_29 , ОСОБА_30 . Ключі від апаратів були на барній стійці, рахунки і готівку приїздив забирав ОСОБА_31 , гроші для виграшу брали з каси, виручку обліковував касир, бувало і до 20 тисяч, а були зміни, що не було клієнтів. ОСОБА_31 давав свій робочий мобільний телефон дівчатам, вони з ним спілкувались в телефонному режимі, ОСОБА_32 був старший над ними, нікого іншого не бачив.
Свідок ОСОБА_33 суду першої інстанції пояснив, що в 2016-2017 роках заходив в приміщення ТзОВ «Автоплюс», знав, що там були гральні апарати, всі туди ходили і він, заходив з лівої сторони, в другому залі також були гральні апарати також був там один столик, барна стійка, за барною стійкою працювала одна дівчина на ім'я ОСОБА_34 , можна було брати пиво, каву, чай, заклад працював цілодобово, вікна були затемнені, двері деколи були відчинені, він вигравав по 200-300 грн., гроші йому видавала дівчина на барній стійці, без грошей в цьому закладі не було що робити. При проведенні слідчим слідчої дії він по фото впізнав був дівчину ОСОБА_35 . Пригадує, що в закладі працювали двоє осіб точно. Зовні на закладі не було ніяких вивісок.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працювала в м. Мостиська прибиральницею, приміщення було пусте без опалення, барна стійка була і ящики схожі на ігрові апарати вздовж стіни. Знає, що поліція забрала техніку, для чого здійснювала дзвінок до ОСОБА_7 не пам'ятає, про те, що в заклад приїхала поліція повідомляла ОСОБА_36 . З ОСОБА_26 познайомилась через спільних знайомих. Пригадує, що вікна в закладі були під плівкою. Ключі від дверей їй передав був ОСОБА_37 . Один чоловік старшого віку викликав поліцію, крім неї тоді нікого не було. Коли вона прибирала автомати (апарати) були вимкнені.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 суду першої інстанції пояснив, що був зареєстрований як ФОП, він ніякого відношення до грального бізнесу не має, користувався приміщенням у ТзОВ «Автоплюс» на підставі договору позички для зберігання товарних цінностей з 2017 року, для зберігання запчастин до комп'ютерної техніки і до гральних апаратів, угоду щодо оренди приміщення укладав з чоловіком на ім'я ОСОБА_38 , останній казав, що його бізнес-партнер ОСОБА_39 середині 2016 року придбав через інтернет ресурси техніку та гральні автомати і завіз їх в наведене вище приміщення, купляв для зайняття гральним бізнесом, після легалізації такого в законному порядку, мав на меті запустити і продати. Запчастин було до 30 гральних автоматів. Ключі від приміщення передавав ОСОБА_40 , яка мала прибирати та слідкувати за комунікаціями. Програмним забезпеченням займався ОСОБА_41 з м.Дрогобич, прізвища його не знає. Номер телефона ОСОБА_42 не зберіг. Хто займався гральним бізнесом йому не відомо.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що він, а також ОСОБА_43 співзасновники приміщення ТзОВ «Автоплюс» за адресою м. Мостиська вул. Гайдамацька,8. Він є ФОП, займається ремонтом транспорту. Знає по слуху, що з приміщення вилучались гральні автомати. Він оплачував комунальні, з ким укладав договори не пам'ятає, але особа з якою було укладено договір не з м. Мостиська. Було укладено договір позички. Дане приміщення не контролював, двері там були зачинені, вікна закриті плівкою.
Свідок ОСОБА_44 суду пояснив, що його дружина ОСОБА_45 працювала позмінно касиром у закладі ігрових апаратів в приміщенні ТзОВ «Автоплюс». Це був 2014 або 2015 рік. Працювала три місяці. Іншого не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_46 суду першої інстанції пояснив, що бував у приміщенні ТзОВ «Автоплюс», там були гральні апарати і бар, можна було випити пива. Двері у приміщення були зачинені, запускали не всіх , а тільки знайомих, у двох кімнатах було приблизно до 30 гральних апаратів. Коли він був там, на зміні працювали касир на ім'я ОСОБА_34 і охоронець. Він закладав гроші в апарат, але нічого не вигравав. Там люди були цілодобово. Бачив, що хлопці вигравали і дівчина на касі виплачувала їм гроші. Це було в 2016-2017 роках. Сам заклад був біля заправки чи СТО і поряд була мийка автомобілів. Магазину там не було.
Свідок ОСОБА_47 суду першої інстанції пояснив, що знайомий йому дав номер телефону ОСОБА_48 з яким домовився за роботу, стажувався 5 днів. Приблизно у 2016 та на початку 2017 роках до закриття, працював у м. Мостиська , в приміщенні біля мийки автомобілів, в ТзОВ «Автоплюс», в закладі ігрових апаратів, там було в одному залі 15 а в другому 10 ігрових апаратів, розказав про сам процес ігор, сума грошей яка вигравалась чи програвалась показувало на екрані працівники- дівчата сиділи за касами, а хлопці в залі. Працювали подобово, зміна тривала 24 години. Отримували по 400 грн. за зміну. У приміщенні двері були зачинені, клієнти які приходили стукали, зовні вивісок не було, вікна були заклеєні. Клієнтами були люди різного віку, від 20 до 50 років. Підозрілих осіб не впускали. В апаратах було багато ігор. Кожен апарат мав ключ. При виграші клієнту гроші виплачувала дівчина на касі і вона також обнуляла кожен апарат. В апаратах були азартні ігри, люди ставили гроші в апарат через купюро приймачі і розпочинали гру, обнулення робив як він так і інші працівники, гроші відносили на касу. За їх роботою дивився ОСОБА_31 , який здійснював організаційні питання, рахував та видавав їм зарплату, мав автомобіль сірий «Форд», номерного знаку не пам'ятає. Пригадує, що якийсь конфлікт був з клієнтом, сином ОСОБА_49 , і батько останнього, старший чоловік, вночі, зайшовши в зал приміщення кричав, що закриє ту «контору». Коли приїздили працівники поліції він здав свою зміну і його не було. Там були ОСОБА_50 і ще одна ОСОБА_51 , з хлопців були ОСОБА_52 та хлопець з прізвищем ОСОБА_53 . Дані в комп'ютери вносила дівчина яка сиділа на касі. Дохід був по різному, деколи і від 50 -100 тисяч грн. за зміну. Інкасація здійснювалась за допомогою спеціальних ключів до цих ігрових апаратів. Крім ОСОБА_7 , який мав відношення до цього закладу, нікого іншого не знає.
Зазначеним вище показам, цим та іншим свідкам, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні суд першої інстанції надав віру, оскільки їх покази не є суперечливими і по суті свідчать про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 порушення вимог ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», відповідно до якого в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. Запитань в обвинуваченого до свідків не було, як не було і спростувань щодо їх показів.
Відповідно суд першої інстанції критично віднісся до показів обвинуваченого про відсутність вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, і розцінив такі як намагання уникнути відповідальності.
Всі матеріали були відкриті стороні захисту та було ознайомлено підозрюваного зі всіма матеріалами досудового розслідування. Клопотання сторони захисту були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надано відповідну правову оцінку, зокрема спростовано вимоги про визнання ряду документів та дій недопустимими доказами.
Стороною захисту, крім невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, не було надано суду апеляційної інстанції вагомих, переконливих підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши обвинувальний акт та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені ним кримінального правопорушення, а саме зайняття гральним бізнесом, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.
При цьому судом було врахованого правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, який викладено в Постанові ОП ККС ВС від 25.07.2022 у справі №554/3311/20, відповідно до якого кримінально-правові приписи ст. 203-2 КК у редакції, яка діяла до 13 серпня 2020 року, стосувалися повної законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст.203-2 КК України. При призначанні покарання зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та не встановив обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Суд першої інстанції не знайшов підстав для призначення обвинуваченому покарання, більш м'якого, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин. При призначенні ОСОБА_7 виду і міри покарання, суд керувався загальними засадами призначення покарання, принципами пропорційності заходу переслідування меті, а також вимогами ст. 65, 50 КК України.
З врахуванням зазначеного колегія суддів дійшла переконання про те, що апеляційні вимоги сторони захисту не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене обвинуваченому покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 01.07.2025 року яким засуджено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: