Дата документу 09.12.2025 Справа № 334/818/25
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 334/828/25 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.
Провадження № 22-ц/807/2071/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
09 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Онищенко Е.А.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Богач Алла Олександрівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Зазначав, що з травня 2011 року по серпень 2019 року сторони перебували у шлюбі, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає разом з батьком та на утримання якого судовим рішенням від 16.05.2022 з матері дитини стягнуті аліменти.
Посилаючись на те, що відповідачка тривалий час проживає за кордоном, участі у вихованні і утриманні сина не приймає, має заборгованість зі сплати аліментів, просив суд установити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2025 року провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Богач А.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про відсутність предмету спору не відповідають фактичним обставинам справі і не ґрунтуються на законі. Суд порушив принцип правової визначеності та не вирішив питання про закріплення за позивачем відповідного статусу. Стверджує, що наявними матеріалами у справі підтверджено факт самостійного виховання дитини батьком.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив з відсутності предмету спору щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що відсутній предмет спору, а питання щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не може бути предметом позову, оскільки не вирішено питання про позбавлення батьківських прав матері та судовим рішенням визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком.
Проте, наявність судового рішення про визначення місця проживання дитини з батьком і про стягнення з матері дитини аліментів не свідчить про відсутність спору між сторонами щодо інших питань, пов'язаних із вихованням та утриманням дитини.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про відсутність предмету спору, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При продовженні розгляду справи суду першої інстанції слід обговорити питання про відповідність позовної заяви вимогам ст.175 ЦПК України, зокрема п.4 частини третьої вказаної норми права, з'ясувати мету встановлення юридичного факту, тощо.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Богач Алла Олександрівна, задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2025 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Дата складання повної постанови 10 грудня 2025 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко