Дата документу 25.11.2025 Справа № 333/9962/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1061/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/9962/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 01.01.2026 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 з одночасним визначенням застави у сумі 60 560 гривень та покладенням обов'язків у разі її внесення.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави до 14 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на погіршення стану його здоров'я внаслідок тривалого перебування під вартою.
Прокурор у кримінальному провадженні про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не надходило. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а ризики вказані прокурором не зменшились.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 цього Кодексу ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлений ризик переховування від суду об'єктивно існує, і для його запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, і за їх вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.
Крім того, з матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_7 неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні він не має. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки обвинуваченого.
Вказані відомості, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження та відомості про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі за відсутності підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Що стосується аргументів ОСОБА_7 щодо тривалого перебування його під вартою, колегія суддів зауважує, що сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Перевіряючи доводи апелянта про зменшення визначеного йому розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчинення тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З оскаржуваного судового рішення встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_7 визначено заставу як альтернативний запобіжний захід у мінімально можливому передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК розмірі.
Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги обвинуваченого про зменшення розміру застави до 14 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відхиляються апеляційним судом, адже вони не ґрунтуються на вимогах чинного кримінального процесуального закону.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження не містять. Достовірних відомостей на підтвердження обставин протилежного змісту до апеляційної скарги не додано.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4