Справа № 215/7918/25
2/215/3286/25
24 листопада 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
за участю: секретаря - Мироненко А.О.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
25.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що 30.06.2025 вона надала в борг відповідачу ОСОБА_2 2800 євро, з кінцевим терміном повернення боргу 10.07.2025 про що також була складена відповідна розписка. Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення боргу виконав частково, а саме повернув позивачу лише 4000 грн. В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 повернути решту боргу не бажає, тому позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь заборгованість в розмірі 131380 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, згодна на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.11.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.06.2025 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого позивач надала у власність відповідача грошові кошти в сумі 2800 євро, з кінцевим терміном повернення боргу 10.07.2025 (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_2 із отриманої суми позики повернув позивачу лише 4000 грн.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В якості доказу укладення договору позики позивач ОСОБА_1 надала письмову розписку (а.с.8).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України необхідно встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Даний правовий висновок викладенй в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц.
Із змісту розписки від 30.06.2025 слідує отримання відповідачем в борг від позивача грошових коштів у сумі 2800 євро, а також визначено строк, умови та встановлено обов'язок відповідача ОСОБА_2 повернути грошові кошти (а.с.8).
Таким чином, вказана розписка свідчить про існування між сторонами договору позики.
Відповідно до статті 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність боргової розписки у позивача підтверджує факт наявності боргу, який станом на дату звернення з позовною заявою становить 131380 грн.
Зазначена сума заборгованості відповідачем не спростована.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідач своєчасно та належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позовної заяви, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 1313,80 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 158, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30.06.2025 в розмірі 131380 грн. та 1313,80 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а всього 132693,80 грн.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справ:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .