Справа № 185/4220/24
Провадження № 1-кп/185/274/25
10 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023040000000720 від 17 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 (ВКЗ),
обвинуваченої - ОСОБА_3
захисника обвинуваченої - ОСОБА_5 (ВКЗ),
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, зазначивши, що остання може переховуватися від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину.
На даний час вищезазначений ризик, на думку прокурора, продовжує існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, вказавши на необґрунтованість ризику.
Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Захисник зазначив, що заявлений ризик відсутній, бо хоча дочка проживає на території рф, але син проходить службу в збройних силах України. Також захисник зазначив що висновки експертизи телефону обвинуваченої спростовують предявлене обвинувчення. Також зазначив, що обвинувачена вже тривалий час перебуває під вартою, тому необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід або застосувати заставу.
З'ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченої ОСОБА_3 закінчується 12 грудня 2025 року, а наступне судове засідання призначено на більш пізню дату, з врахуванням зайнятості учасників провадження.
Як встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».
Дані обставини з погляду стороннього спостерігача, вказують на нявність ризику залишення обвинуваченою свого місця проживання (у випадку застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду. Доводи захисника суд відкидає, бо захистом не надано підтверджень заявлених обставин, про проходження сином обвинуваченої служби в ЗСУ. Так само захист після призначення експертизи телефону обвинуваченої та отримання її результатів, подав два клопотання про допит експерта сформувавши питання за допомогою ШІ, та яке частково задоволено в рамках проведеної експертизи.
Щодо доводів захисту про не доведення винуватості, то суд нагадує, що оцінювати доведеність пред'явленого обвинувачення суд, може після завершення судового розгляду в нарадчій кімнаті, оцінюючи всі докази їх в сукупності.
Це означає, що висновки про доведеність винуватості чи не доведення винуватості, суд може здійснювати після дослідження всієї сукупності доказів, які надані сторонами, та відповідають критерію належності та допустимості. А тому на даному етапі судового розгляду доводи захисту щодо не обґрунтованості пред'явленого обвинувачення чи то його фальсифікації є передчасними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченої, дані про можливість ухилення від суду, разом з тяжкістю пред'явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення.
Суд враховує тривалість перебування обвинуваченої під вартою з однієї сторони, а з іншої враховує, ту обставину, що в справі за клопотанням захисту призначена експертиза, висновки якої наданий час судом отримані. Але захисник подано два клопотання про допит експерта, які частково задоволені. Тому з огляду на тяжкість обвинувачення, обмеження прав обвинуваченої все ще відповідає легітимній меті, а інтереси суспільства все ще переважають інтереси обвинуваченої. Альтернативні запобіжні заходи на даний час та на даному етапі судового розгляду, не попередять вказаний ризик, тому з метою запобігання йому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.
Щодо застави, як альтернативи.
Відповідно до вимог ст. 183 ч. 4 КК України тільки під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, Кримінального кодексу України.
Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.
Доводи прокурора суд вважає такими, що обґрунтовуються наданими раніше доказами та приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляд тримання від вартою без визначення альтернативи у вигляді застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 07 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 07 лютого 2026 року, включно.
Відмовити у застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1