Справа № 183/6650/25
№ 2/183/4459/25
08 грудня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Котенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Куща Д.С.
представника відповідача - адвоката Пеліна В.І., суд -
ОСОБА_1 звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 04 червня 2005 року з відповідачем перебуває у шлюбі. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Причиною розпаду сім'ї є відсутність порозуміння в сімейному житті, різні погляди на сімейне життя та несумісність характерів, що призвело до втрати почуттів любові та поваги між ними. Позивач, вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечить їх з відповідачем інтересам.
Відповідачем поданий відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що про наявність позовної заяви про розірвання шлюбу їй стало відомо із застосунку «Дія». Чоловік про намір розірвати з нею шлюб не повідомляв, з питанням щодо розірвання шлюбу не звертався, а тому вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Посилання позивача на те, що з квітня 2025 року сторони припинили шлюбні стосунки та не ведуть спільно господарство не відповідають дійсності. Тому як з квітня 2025 року сторони проживають окремо виключно з професійними обставинами, жодним чином не пов'язані з конфліктами в сім'ї, чоловік приїжджає додому на вихідні і вони ведуть спільно господарство. Твердження позивача про те, що вона не погоджується на розірвання шлюбу через органи РАЦС також не відповідає дійсності, тому як чоловік не пропонував звернутися до РАЦС з цього питання, а його односторонні дії через суд є необґрунтованими. Відсутність взаємної згоди на розлучення свідчить про те, що шлюб не є формальним та потребує розгляду з урахуванням інтересів обох сторін. Вважає, що позивач не надав доказів неможливості спільного життя, позов ґрунтується на неправдивих твердженнях позивача та не містить достатніх доказів для розірвання шлюбу. Просить відмовити у задоволенні позову, розгляд справи не проводити за її відсутності.
Ухвалою суду від 10 липня 2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
06 листопада 2025 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за результатами поданого клопотання представником відповідача про зупинення провадження у справі із наданням строку на примирення, постановлено ухвалу про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку для примирення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, посилаючись на ті ж підстави, просив його задовольнити. Зазначив, що з квітня 2025 року не підтримує шлюбних стосунків та не веде спільного господарства з ОСОБА_2 , вважає, що шлюб зберегти неможливо. Більше того, поведінка відповідача, яка полягає у тому, що тривалий час вона намагається різними способами спаплюжити його репутацію, лише підтверджує той факт, що сторони живуть кожна своїм життям та не пов'язані один з одним. Щодо спільної дитини - сина, який вже є повнолітнім, то питання щодо його утримання на час його навчання - вирішене у добровільному порядку, повнолітній син продовжує мешкати з матір'ю, він як батько допомагає у його утриманні. Він намагався разом з ОСОБА_2 розірвати шлюб через органи РАЦС, однак коли він прибув до РАЦС та чекав на відповідача - остання не з'явилася та зателефонувала на гарячу лінію відділу, сповістивши, що поряд з відділом РАЦС перебуває її чоловік, який здійснював насильницькі дії щодо неї. Просить шлюб між ним та відповідачем розірвати, щодо витрат на оплату судового збору - просив залишити ці витрати за ним.
Представник позивача - адвокат Кущ Д.С. у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави, просив його задовольнити. Просив звернути увагу на те, що відповідач на жодне з призначених судових засідань не з'явилася. Позивач, який проходить службу в іншій місцевості, багато разів приїжджає у судові засідання з метою вирішити питання щодо розірвання шлюбу. Посилання представника відповідача та відповідача у відзиві на те, що позивач не намагався розірвати шлюб через органи РАЦС - не відповідають дійсності. Позивач звертався до органів РАЦС та домовлявся з ОСОБА_2 про те, щоб розірвати шлюб спільно без звернення до суду, однак відповідач не з'явилася, що і послужило підставою для звернення до суду. Позивач намагається жити своїм життям та наполягає на розірванні шлюбу. З урахуванням позиції позивача, витрати у справі залишити за позивачем.
Представник відповідача адвокат Пелін В.І. у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що сторони перебувають в шлюбі вже двадцять років, мають спільну дитину, яка вже є повнолітньою, вважає, що сім'я може бути збережена. Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_1 намагався розірвати шлюб з відповідачем через органи РАЦС - не підтверджені доказами, а відповідач наполягає на тому, що її чоловік не звертався до неї з такими пропозиціями і про наявність позову про розірвання шлюбу їй стало відомо із застосунку Дія. Враховуючи, що у сторін неповнолітніх дітей немає - сторони мають можливість розірвати шлюб не у судовому порядку, а у відділі РАЦС. У задоволенні позову просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з'явилася. У судове засідання, призначене на 10.09.2025 року, 09.09.2025 року через канцелярію суду подала заяву про відкладення, у якій посилалася на те, що про судове засідання призначене на 10.09.2025 року дізналася випадково у застосунку Дія. Разом з відзивом, поданим 24.09.2025 року, ОСОБА_2 просила судовий розгляд справи без її участі не проводити, в той же час у судове засідання призначене 06 жовтня 2025 року - не з'явилася, 02.10.2025 року подала через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи для звернення за правовою допомогою, без неї розгляд справи просила не проводити. 29 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Пеліна В.І. про відкладення розгляду справи, призначеної на 29.10.2025 року та ознайомлення з матеріалами справи. 05.11.2025 року представником відповідача подане клопотання про зупинення провадження у справі та надання часу на примирення; розгляд клопотання провести за відсутності відповідача та його представника. 06.11.2025 року розгляд клопотання про надання часу на примирення проведений за відсутності відповідача та її представника. У судове засідання, призначене на 08 грудня 2025 року відповідач не з'явилася, про причини неявки не повідомила, в судовому засідання приймав участь її представник - адвокат Пелін В.І.
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України - розгляд справи проведений без участі відповідача, за участю її представника, повноваження якого відповідно до ордеру не обмежені.
Суд, заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно свідоцтва про шлюб, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 04 червня 2005 року (а.с. 5).
Із заяв сторін та пояснень представників у справі вбачається, що неповнолітніх дітей сторони не мають; сторони мешкають окремо з квітня 2025 року.
Причиною звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу позивачем зазначено неможливість розірвати шлюб через органи РАЦС, тому як ОСОБА_2 для розірвання шлюбу у відповідний відділ не приходить.
Як встановлено у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , яка у своїй заві наполягає на особистій участі у судовому засіданні та заперечує проти розірвання шлюбу - у жодне судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Судом вживалися заходи щодо збереження сім'ї, шляхом надання сторонам строку на примирення.
Посилання сторони відповідача на те, що про наявність цивільної справи про розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 дізналася випадково у застосунку Дія, у зв'язку з чим вона лише 09 вересня 2025 року звернулася до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи - спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи. Так з довідки про доставку СМС повідомлення на номер засобів зв'язку НОМЕР_1 документу «Судова повістка про виклик до суду на 09:30 10.09.2025 року» - доставлено ОСОБА_2 28 липня 2025 року о 09:30:46. Незважаючи на те, що до 28.07.2025 відповідач не повідомляла свої номери засобів зв'язку, з поданих до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи, відзиву на позов та заяви про відкладення розгляду справи - саме ОСОБА_2 зазначений номер засобів зв'язку НОМЕР_1 , за яким отримувалися нею відповідні СМС повідомлення.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до вимог ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання: за спільною заявою подружжя відповідно до ст. 106 або одного з них відповідно до ст. 107 цього Кодексу; за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 109 цього Кодексу; за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Так статтею 106 СК України визначено, що розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану відбувається за заявою подружжя, яке не має дітей.
Згідно з вимогами ст.ст. 110, 111 СК України - позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Розглядаючи позицію сторони відповідача про те, що шлюб може бути розірваний через органи ДРАЦС, чого не відбулося, суд приходить до висновку про те, що у судовому засіданні встановлено, що сторони у позасудовому порядку не змогли вирішити означений спір, що зумовило ОСОБА_1 звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
На підтвердження можливості збереження шлюбу відповідачем не надано жодних доказів, окрім заперечень.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки дружина при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право іменуватися ним після розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частино 3 ст.115 СК України - встановлено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
У судовому засіданні встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, спорів щодо утримання повнолітньої дитини та щодо майна, що є спільною сумісною власністю - на даний час немає, а тому суд у відповідності до ст. 112 СК України, прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Аналізуючи вищенаведене, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб зареєстрований 04 червня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану міста Кам'янця-Подільського Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, за актовим записом № 258, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , електронна пошта: відсутня).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: невідома).
Повний текст рішення складений 10 грудня 2025 року.
Суддя І.Г. Дубовенко