Справа № 183/224/23
№ 1-кп/183/1067/25
10 грудня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, захисника про зміну обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід у кримінальному провадженні № 12022221100001002 від 23.10.2022 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кіндрашівка Куп'янського району Харківської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12022221100001002 від 23.10.2022 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні прокурорподав клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченому ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої не з'явилося, тому продовження строку дії домашнього арешту стосовно обвинувачено ОСОБА_5 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Захисник вважає, що доводи, на які посилається прокурор, виключно припущеннями. У зв'язку з чим просив змінити запобіжний захід своїй підзахисній ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачена ОСОБА_5 у повному обсязі підтримала позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання сторін кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченому ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто проти основ національної безпеки України, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень. Вказане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, і за вчинення якого у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_5 винуватою останній загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти роківз позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання останньої винуватою у пред'явленому обвинувачені; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд бере до уваги наявність у ОСОБА_5 постійного довготривалого місця проживання, де остання й зареєстрована, наявність у неї міцних соціальних зв'язків у місці її постійного проживання, оскільки ОСОБА_5 одружена, а також те, що остання раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має позитивні характеристики.
Однак, наведені обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченій ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на більш м'який запобіжний захід.
Захисником ОСОБА_4 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із застосованим стосовно неї запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до 08 лютого 2026 року, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися цілодобово без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , крім необхідності звернення за медичною допомогою та у зв'язку з можливими заходами під час дії воєнного стану;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1