Справа № 183/4686/24
№ 1-кп/183/1168/25
09 грудня 2025 року м. Самар
Колегія суддів Самарівського міськрайонного суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні №12024041350000232 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка, Первомайського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби по мобілізації під час воєнного стану, на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора
ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.4 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під ватрою на 60 днів. Дане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за які передбачені покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є всі підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, ОСОБА_5 , володіючи відомостями щодо свідка військовослужбовця, сторони обвинувачення, очевидця подій, який не допитаний, може вплинути на них з метою відмови від дачі показів чи зміни показів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та представник потерпілих ОСОБА_9 , кожен окремо, просили задовольнити вказане клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_10 проти заявленого клопотання заперечувала, а у зв'язку з тим, що її підзахисний має сталі соціальні зв'язки та бажає продовжувати військову службу, усно заявила клопотання про замну запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт. Також зазначила, що нею, 09.12.2025, подано через підсистему «Електронний суд» в обґрунтування заперечень проти клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згоду дружини обвинуваченого на перебування ОСОБА_5 за адресою її проживання у разі зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, а також повідомила про надання копій свідоцтв про народження дітей обвинуваченого та шлюб обвинуваченого, договору оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Так, ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який продовжено ухвалою суду Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2025.
Строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 29.12.2025, однак до спливу цього строку судовий розгляд не буде завершений, оскільки по кримінальному провадженню не допитані свідки, не допитаний обвинувачений.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Так, відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачуються у закінченому замаху на вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, а саме у замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_5 , обвинувачення та обставини скоєного кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання останнього винуватим у вищевказаних кримінальних правопорушеннях, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Обвинувачений ОСОБА_5 , володіючи відомостями щодо осіб свідків, військовослужбовців, які безпосередньо були присутніми під час вказаних подій та проходять службу разом із ОСОБА_5 , не допитані в судовому засіданні, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Стосовно існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, суду зазначає, що доводи прокурора про існування зазначеного ризику є лише їх припущенням, а тому суд вважає існування цього ризику не доведеним.
Таким чином, з урахуванням реальної наявності ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1
ст. 177 КПК України та виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , умови проходження ним служби, забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнім арештом, як на тому наполягала сторона захисту - неможливо.
З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором доведено, що ризики, передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, вони не зменшились, застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 є обґрунтованим.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_5 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
При цьому, судом враховано вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, його майновий стан, наявність місця проживання та бажання обвинуваченого продовжити військову службу, проте в даному випадку суд приходить до переконання, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, тому продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в повній мірі відповідатиме меті, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
На переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені
п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого
ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Судом враховано аргументи, які наводилися захисником ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_5 щодо соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність неповнолітньої дитини на утриманні та наявності постійного житла в межах Харківської області, а також згода дружини обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , щодо проживання обвинуваченого ОСОБА_5 разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 у разі зміни йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_10 , про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК захисник підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Отже, суд виходить з того, чи доводить особа, яка звернулась із таким клопотанням, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок, зокрема, про зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають вони на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, такі обставини повинні бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.
Так, обґрунтування усного клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 в судовому засіданні, з огляду на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, серед іншого, зводиться до відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема: наявністю неповнолітньої дитини 2017 року народження, факту місця фактичного проживання; згоди дружини ОСОБА_11 щодо проживання обвинуваченого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 у разі зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який.
Суд зауважує, що вказані обставини вже були предметом дослідження під час застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту на стадії досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а отже не є новими. Суд звертає увагу, що домоволодіння, яке повинно бути визначене як місце перебування обвинуваченого в разі зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт є орендованим, з огляду на договір оренди житла від 10.01.2025 року. При цьому, суду не надано відомостей про згоду власника житла, ОСОБА_12 , на перебування у ньому під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд, не може погодитись із твердженням захисника обвинуваченого ОСОБА_5 щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, суд, при продовженні існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду виходив із комплексу обставин, зокрема тяжкості кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 , обставин кримінального правопорушення, в тому числі його поведінки після вчинення злочину. Зазначені обставини, на переконання суду, продовжують існувати.
Існування ризику незаконного впливу на свідків, пов'язане з процедурою передбаченою ст. 95 КПК України щодо отримання показань від осіб, які є потерпілою, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав. З огляду на це, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже, заявлене клопотання захисником ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 371, 376 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 04.02.2026 включно, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, її захисником, потерпілим, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3