Справа № 642/464/23
№ 1-кп/183/2431/25
14 листопада 2025 року м. Самар
Колегія суддів Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022170020000875стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Піченейка Атяшевського району Мордовської області Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, працюючої на посаді головного державного ревізора-інспектора Куп'янського відділу податків і зборів фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування ГУ ДПС в Харківській області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
встановила:
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення клопотання в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з тим, просив визначити обвинуваченій альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Зазначив, що ризики незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, на які посилається прокурор у клопотанні, вважає недоведеними.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшла такого висновку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого провадження але не більше ніж на 60 діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
У зв'язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що прокурором у клопотанні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Щодо застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України під час дії воєнного стану, колегія суддів не знаходить підстав для визначення застави.
Таким чином, колегії судів дійшла висновку, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченій строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченій ОСОБА_7 продовжити без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-317, 376 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 12 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику «Качанівської виправної колонії №54».
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 18 листопада 2025 року о 12.45 год.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3