Справа № 204/9019/25
Провадження № 2/204/4273/25 р.
18 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив розірвати шлюб між нею та відповідачем, що зареєстрований 18 квітня 2023 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 108. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що в шлюбі народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, із за розбіжностей в поглядах на сімейне життя та обов'язки. Шлюбні відносини між ними припиненні. Спільне господарства не ведеться. Дані факти унеможливлюють подальше перебування сторін у шлюбі та стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про його розірвання. Крім того, просить стягнути аліменти на дитину та матеріальну допомогу на утримання позивачки, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за їхньою спільною малолітньою дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки відповідач не надає допомогу.
В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надано заяву, в якій вона вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Справу просила розглянути за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
В судовому засіданні було встановлено, що 18 квітня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 108. В шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружні відносини припиненні, а шлюб носить формальний характер.
З урахуванням вказаних позивачем обставин, судом встановлено, що збереження шлюбу між сторонами буде суперечити її (дружині) інтересам, що має істотне значення.
В силу ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вважає необхідним задовольнити даний позов і розірвати шлюб між сторонами.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Тому, на виконання вимог ч. 2 ст. 115 СК України, суд вважає необхідним надіслати копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили на адресу Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Також, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач доводиться батьком малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю, позивачкою у даній справі, і перебуває на її утриманні.
Добровільно матеріальну допомогу на утримання своєї дитини відповідач не надає, а доказів зворотного, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, суду не представлено.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, утримання відповідачем своєї дитини є не його правом, а його обов'язком, у зв'язку з чим з нього слід стягнути аліменти в судовому порядку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка просила суд стягнути аліменти на малолітню дитину в частині від заробітку відповідача в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів на утримання малолітньої дитини слід встановити з урахуванням того, що він (розмір) не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позивачка звернулася до суду з даними позовними вимогами 26 серпня 2025 року. Отже, саме з цієї дати слід стягнути аліменти з відповідача.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням положень ст. 182 СК України, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері дитини - ОСОБА_1 .
При цьому, судом встановлено, що відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання позивачки, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за їхньою спільною малолітньою дитиною до досягнення нею трьох років, а доказів зворотного, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, суду не представлено.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Тобто, утримання відповідачем своєї дружини до досягнення їхньою дитиною трирічного віку є не його правом, а його обов'язком, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу, а судом не було встановлено обставин/умов за яких би відповідач не міг утримувати (сплачувати аліменти) позивачку, у зв'язку з чим з нього слід стягнути аліменти в судовому порядку.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Позивачка просила суд визначити розмір аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зокрема з наявних в матеріалах справи доказів судом не було встановлено обставин, за наявності яких, відповідач не зможе надавати матеріальну допомогу (сплачувати аліменти) своїй дружині у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення їхньою дитиною трирічного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Позивачка звернулася до суду з даними позовними вимогами 26 серпня 2025 року. Отже, саме з цієї дати слід стягнути аліменти з відповідача.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 182 СК України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання його дружини - ОСОБА_2 до досягнення їхньою малолітньою дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 26 серпня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і дружини в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 2422 грн. 40 коп. за вимоги про стягнення аліментів та стягнуто з відповідача на користь позивача у розмірі 1211 грн. 20 коп. за вимогу про розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 105, 110, 112, 115, 180, 184, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141-142, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який зареєстрований 18 квітня 2023 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 108, в якому є малолітня дитина - розірвати.
Прізвище позивачки « ОСОБА_6 » залишити без змін.
Прізвище відповідача « ОСОБА_6 » залишити без змін.
На виконання вимог ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили на адресу Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про ставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері дитини - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання його дружини - ОСОБА_2 до досягнення їхньою малолітньою дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 26 серпня 2025 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Суддя В.В. Самсонова