Справа № 489/6374/25
Провадження № 2/489/3114/25
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
встановив:
В серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 із застосуванням системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги мотивувала тим, що 22.02.2012 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 44218070 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 27.09.2011 і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.11.2020 по справі № 489/4106/20 було змінений спосіб стягнення аліментів з 1 500,00 грн. на 1/4 частину його доходів щомісячно, після чого виконавче провадження було закінчено у зв'язку з відкликанням виконавчого листа. При цьому у виконавчому провадженні № 44218070 залишилась заборгованість по аліментам в сумі 82 354,83 грн. станом на 28.12.2020, яку Ірпінський відділ державної виконавчої служби не стягує, оскільки закінчив виконавче провадження. В той же час, державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва, який відкрив виконавче провадження № 66954938 на підставі нового виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у справі № 489/4106/20, почав нараховувати заборгованість по аліментам 06.05.2021 та відмовляється стягувати заборгованість по аліментам, що утворилась за період до вказаної дати. Постановою від 06.09.2022 виконавче провадження № 66954938 закінчено у зв'язку з досягненням дитиною 18-ти років та погашенням заборгованості по аліментам боржником.
Внаслідок викладених обставин залишилась несплачена заборгованість по аліментам по виконавчому провадженню № 44218070 у розмірі 82 354,83 грн. В добровільному порядку погасити вказану заборгованість по аліментам відповідач ОСОБА_2 відмовляється. Згідно виконаного позивачем розрахунку заборгованість за неустойкою (пенею) зі сплати аліментів за період з 01.01.2024 по 01.07.2025 становить 188 715,00 грн. Однак оскільки у відповідності до положень ст. 196 СК України пеня за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 % суми заборгованості по аліментів, позивач вважає, що належний до стягнення розмір пені складає 82 354,83 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 82 354,83 грн.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
23.09.2025 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Приземрного С.С. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що сума пені за прострочення сплати аліментів була предметом розгляду у справі № 489/6438/24. Представнику відповідача не зрозуміло, яким чином позивач здійснює нарахування пені з 01.01.2024 по 01.07.2025, оскільки виконавче провадження № 44218070 закінчено. У виконавчому провадженні № 66954938 з примусового виконання виконавчого листа № 489/4106/20 заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має. При цьому представник Письмиченка М.С. вказує на те, що витрати останнього на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом даної справи складають 10 000,00 грн.
30.09.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона спростовує твердження представника відповідача і наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на 28.12.2020 у виконавчому провадженні № 44218070, яке було закінчено державним виконавцем у зв'язку з прийняттям рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва від 27.11.2020 по справі № 489/4106/20 про зміну способу стягнення аліментів. Вказане підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по аліментам, виконаним Ірпінським відділом державної виконавчої служби.
Від представника відповідача адвоката Приземного С.С. 02.10.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких він наголошує а тому, що виконавче провадження № 44218070 закінчено, про що винесена відповідна постанова. Виконавче провадження № 66954938 на теперішній час також закінчено, ніякої заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має.
24.11.2025 від представника відповідача адвоката Приземного С.С. надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
05.12.2025 від ОСОБА_1 надійшла зава, згідно якої вона заперечує проти стягнення неї на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу. Вказує на те, що з наданого договору не вбачається, що адвокат Приземний С.С надає правничу допомогу відповідачу саме у цій конкретній справі; відсутнє документальне підтвердження фактичного виконання робіт, окрім загальних формальних документів; розмір заявлених витрат у сумі 10 000,00 грн. є завищеним, не відповідає критеріям розумності і співмірності.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином. Від неї 20.10.2025 надійшла зава про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Приземний С.С. в судове засідання не з'явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином. Раніше в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2025, представник відповідача Приземний С.С. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 489/6438/24 встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2012 року по справі № 2/1412/2029/12 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 27 вересня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 44218070. Під час виконання судового рішення в Ірпінському відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області державний виконавець обрахував заборгованість по сплаті аліментів станом на 28.12.2020 року у розмірі 82354,83 грн. (а.с. 6).
27.11.2020 Ленінським районним судом м. Миколаєва було постановлено рішення по справі № 489/4106/20, відповідно до якого позовні вимоги було задоволено, а саме: змінено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини згідно рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.02.2012 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 (провадження №2/1412/2029/12); стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; відкликано виконавчий лист, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 (провадження №2/1412/2029/12).
У відповідності до постанови Миколаївського апеляційного суду від 06.05.2021 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.11.2020 залишено без змін.
Згідно постанови державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у Бучанського району Київської області від 25.10.2021 у виконавчому провадженні № 44218070 до відділу надійшло рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489/4106/20 від 27.11.2020 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, відкликання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва (провадження № 2/1412/2029/21). Заборгованість зі сплати аліментів станом на 28.12.2020 становить 82 454,83 грн. На підставі викладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1412/2029, виданого 22.02.2012 Заводським районним судом м. Миколаєва - закінчено (а.с. 9).
Відповідно судом встановлено, що виконавче провадження № 44218070 було закінчено у зв'язку з відкликанням виконавчого документу на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2020 року, яким було змінено спосіб стягнення аліментів з 1 500,00 грн. на 1/4 частку.
В подальшому на виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва № 489/4106/20 від 27.11.2020 було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві, виконавче провадження № 66954938.
У відповідності до постанови заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 06.09.2022 виконавче провадження № 66954938 з примусового виконання виконавчого листа № 489/4106/20, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, закінчено в зв'язку з фактичним повним виконанням рішення. Заборгованість по аліментам відсутня (а.с. 38, 39).
Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з наступного правового регулювання.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України)
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Щодо дослідження питання стягнення пені за невиплачені аліменти, то суд вважає, що в даному випадку це не тільки міра відповідальності боржника, а з огляду на життєві обставини це інструмент забезпечення найкращих інтересів дитини, та з усвідомленням, що гроші на утримання дитини не є «статичною субстанцією». Це життєва необхідність для забезпечення гідного рівня життя дитини щодня, обов'язок щодо якої покладається рівною мірою на обох батьків. При цьому, у разі невиконання такого обов'язку, потреби дитини не припиняються, а продовжують існувати, та мають бути задоволені за рахунок батьків належним чином. Тож, пеня за несплачені аліменти є справедливим інструментом, який стоїть на варті поновлення найкращих інтересів дитини.
Як встановлено судом, заборгованість по аліментам у розмірі 82 354,83 грн., яку Ірпінський відділ державної виконавчої служби не визначив для стягнення в межах виконавчого провадження, відповідачем сплачена не була. Між тим, відповідач ОСОБА_2 , не сплачуючи аліменти на неповнолітнього сина, у розмірі визначеному судовим рішенням від 09.02.2012, знав про існування заборгованості та розумів про наслідки такої несплати у вигляді неустойки
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів за правилами статей 77-80 ЦПК України, які б свідчили, що він, як платник аліментів, вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, тобто відповідач не довів відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що боржник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань зі сплати аліментів. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів виникла з вини самого відповідача, унаслідок його бездіяльності щодо виконання судового наказу про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, дослідивши надані докази, з'ясувавши розмір несплачених аліментів за виконавчим провадженням № 44218070 та за кожним з періодичних платежів, установивши строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню. А саме, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись положеннями ч. 1 ст. 196 СК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01.01.2024 по 01.07.2025 в розмірі 82 354,83 грн.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то оскільки позов задоволено, підстави для їх стягнення з позивача відсутні.
Керуючись статтями 4, 19, 28, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів по виконавчому провадженню № 44218070, за період з 01.01.2024 по 01.07.2025 в розмірі 82 354,83 грн. (вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 83 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.(одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 05.12.2025.
Суддя Г.А. Микульшина