Справа № 489/2278/25
Провадження № 1-кс/489/3440/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
04 грудня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , ознайомившись із заявою ОСОБА_2 про відвід слідчого у кримінальному провадженні № 62024150010002614 від 30.10.2024,
встановив:
До слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшла заява ОСОБА_2 про відвід слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024150010002614 від 30.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, внесеного до ЄРДР щодо законності дій судді Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 , працівників вказаного суду, посадових осіб ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, Миколаївської окружної прокуратури у зв'язку з розглядом в межах кримінального провадження № 42017151190000057 клопотання про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил підсудності забезпечується також рівність учасників кримінального провадження перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законний суд, тобто права будь-якої особи знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно неї судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Важливість суворого дотримання правил підсудності підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, з пункту 24 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 вбачається, що «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства України в поєднанні з практикою ЄСПЛ вказує на те, що кримінальне провадження може здійснювати лише суд, до підсудності (юрисдикції) якого воно належить.
Відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з приміткою до статті 45 КК України, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 частини п'ятої статті 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: кримінальне правопорушення вчинено суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За такого, аналіз вищевказаних положень нормативних актів свідчить про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом ймовірного вчинення суддею місцевого загального суду корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, має здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України, а підсудність такого кримінального провадження віднесена виключно до Вищого антикорупційного суду.
При цьому, із заяви про відвід слідчого та доданих до неї матеріалів вбачається, що ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 20.11.2025 було скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві від 15.10.2025 про закриття кримінального провадження № 62024150010002614 від 30.10.2024 за фактом ймовірного вчинення суддею Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки під час розгляду скарги на вказану постанову слідчим суддею було встановлено, що, незважаючи на імперативність положень абз. 5 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо підслідності вказаного кримінального провадження саме детективам Національного антикорупційного бюро України (виходячи із суб'єктного складу його учасників і відповідної правової кваліфікації), досудове розслідування здійснювалося у такому провадженні та кінцеве рішення за наслідками проведеного розслідування про закриття кримінального провадження було прийнято не відповідною уповноваженою на це положеннями КПК України посадовою особою НАБУ, а слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві, тобто слідчим того органу досудового розслідування, який, виходячи з положень абзацу 5 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, не уповноважений здійснювати досудове розслідування у вказаному провадженні та приймати кінцеве рішення за наслідками його розгляду.
За такого, виходячи з положень абзацу 5 пункту 1 частини 5 статті 216 КПК України, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні належить до виключної підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України (виходячи із суб'єктного складу його учасників та відповідної правової кваліфікації), у зв'язку з чим в силу положень ч. 1 ст. 33-1 КПК України таке провадження належить до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно зі ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Натомість, звертаючись із заявою про відвід слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62024150010002614 від 30.10.2024 за ч. 1 ст. 364 КК України, яке належить до підсудності Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_2 обґрунтовує її тим, що неправомірними, на її думку, рішеннями, діями та бездіяльністю вказаного слідчого порушуються її права та інтереси як заявника у даному провадженні, внаслідок чого вирішення вказаного питання про відвід слідчого відповідно до положень ч. 2 ст. 33-1 КПК України належить до підсудності саме слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, вищезазначені обставини вказують на те, що вирішення питання про відвід слідчого у даному кримінальному провадженні не належить до повноважень слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва, оскільки відноситься до підсудності слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
При цьому, положеннями КПК України не передбачено наслідків порушення правил підсудності при зверненні до слідчого судді із заявою про відвід слідчого у кримінальному провадженні.
У свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо: вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Крім того, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК України принципу диспозитивності, як загальної засади кримінального провадження, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Проаналізувавши вище викладене, слідчий суддя вважає, що відсутні законні підстави для розгляду слідчим суддею Інгульського районного суду міста Миколаєва заяви ОСОБА_2 про відвід слідчого у кримінальному провадженні № 62024150010002614 від 30.10.2024 за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки розгляд такої заяви належить до підсудності слідчого судді Вищого антикорупційного суду, тому вказане свідчить про необхідність, відповідно до загальних засад кримінального провадження, повернути вказану заяву особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Керуючись статтями 9, 26, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого у кримінальному провадженні № 62024150010002614 від 30.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - повернути особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в даному суді.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1