Справа № 466/10445/25
Провадження № 1-кп/466/936/25
09 грудня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12025141380001236 від 28.10.2025 р., про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернівці, українця, громадянина України, неодруженого, з освітою середньою-спеціальною, військовослужбовця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :
-вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.08.2001 року за ч.3 ст.190, 71 КК України на 4 роки 10 днів позбавлення волі;
-вироком Личаківського районного суду м.Львова від 25.11.2025 р. за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі;
- вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2024 р. засуджений за ч.1 ст.369 КК України до штрафу,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , діючи в порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 04.10.2025 р. біля 14-15 год., перебуваючи в магазині «Єва», що на вул. І.Мазепи, 12 у м.Львові, повторно, шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2024 р., викрав чоловічу туалетну воду «Версаче», вартістю 1167,17 грн., парфумовану жіночу туалетну воду «Труссарді» вартістю 1004, 92 грн., електричну зубну щітку марки «ОРАЛ-В», вартістю 1199 грн., чим заподіяв ТОВ «РУШ» матеріальної шкоди на суму 3330 грн. 73 коп.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та суду пояснив, що являється військовослужбовцем. Під час проходження служби у м.Львові 04.10.25 р. зайшов в магазин «Єва», звідки викрав парфуми і зубну щітку, які мав намір подарувати своїм знайомим. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати, майнову шкоду потерпілій зобов'язується відшкодувати.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз»яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, обмежився допитом обвинуваченого та оголошенням характеризуючих матеріалів.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він таємно викрав чуже майно, повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інте лектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, раніше притягався до кримінальної відповідальності, вважає, що йому слід обрати покарання у межах санкції статті, яка йому інкримінована у виді позбавлення волі.
Оскільки вироком Личаківського районного суду м.Львова від 25.11.2025 р. ОСОБА_4 засуджений до 5 років позбавлення волі, йому слід призначити покарання із врахуванням положень ч.4 ст.70 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч.4 ст.70 КК України із врахуванням вироку Личаківського районного суду м.Львова від 25.11.2025 р. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Речовий доказ: DVD-R диск, який згідно постанови про визнання ресових доказів від 28.10.2025 визнано речовим доказом- залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м.Львова.
Суддя ОСОБА_1