465/5461/25
2/465/3252/25
Іменем України
(заочне)
10.12.2025 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Чорного І.Я.
з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.
без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача звернулась до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024 у розмірі 36520,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22.07.2024укладено Кредитний договір (оферти) № 22.07.2024-100002866 (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі - 11 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.07.2024, строком на 124 днів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Договору від 22.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 11 000,00 грн. строком на 124 днів ОСОБА_1 22.07.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на р., утворилась заборгованість у розмірі 36520 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., по процентам в розмірі 17050 грн., комісія 990,00 грн., дод. комісія 1 980,00 грн., неустойка 5 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв'язку із вищевказаним просить позов задовольнити з підстав викладених ньому.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як встановлено із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача копія зазначеної ухвали доставлена 09.07.2025.
З матеріалів справи встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, направлено відповідачу засобами рекомендованого поштового зв'язку. Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно із ч.8 ст.178, ст.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 22.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22.07.2024-100002866 відповідно до заявки та підтвердження укладання кредитного договору, надалі відбувся обмін електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:
- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;
- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;
- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024, з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення Е497).
Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір № 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024, був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «Споживчий центр», який отримав на свій мобільний телефон.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Доказів визнання кредитного договору недійсними до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на спростування факту їх підписання відповідачем.
Вимоги позивача заявлені на підставі невиконання відповідачем умов кредитного договору № 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024.
Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024 кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 22/07/2024;
2. Сума Кредиту: 11000 грн. 00 коп.;
3. Строк, на який надається Кредит - 124 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22/11/2024;
5. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі - «черговий період»);
6. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена;
7. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
8. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,47% = (20020/11000)/124 ? 100%;
10. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді;
11. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- «Комісія за надання», «Комісія»: економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 990 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 990 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит;
17. Неустойка: 110 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що 22.07.2024 ОСОБА_1 був підписаний вказаний Кредитний договір шляхом обміну електронним повідомленнями.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до заявки та квитанції про електронний переказ від 22.07.2024 кредитодавцем (позивачем) надано позичальнику кредит у розмірі 11 000,00 грн., шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 460367760, призначення платежу: Видача за договором кредиту №22.07.2024-100002866.
Так, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти разом з процентами не повернув, внаслідок чого позивачем нарахована заборгованість.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 990,00 грн., то аналіз умов договору про надання кредиту №22.07.2024-100002866 від 22.07.2024, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 990,00 грн, встановлена п.11 Заявки кредитного договору №22.07.2024-100002866 від 22.07.2024, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Враховуючи все вищезазначене, суд не встановив підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 990,00 грн., а тому в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суми заборгованості за кредитним договором №22.07.2024-100002866 від 22.07.2024 в розмірі 35 530,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 356,73 грн. (35 530 х 2422,40 / 36 520).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.07.2024-100002866 від 22.07.2024, з яких 11 000,00 грн. - тіло кредиту, 17050,00 грн. - проценти, 1 980,00 грн. комісія за використання кредиту, 5 500,00 грн. - неустойка, а всього 35 530 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір в розмірі 2 356 (дві тисячі триста п'ятдесят шість) гривень 73 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимогст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя І.Я. Чорний