Справа № 456/1079/25
Провадження № 2-а/456/115/2025
іменем України
01 грудня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Саса С. С.
при секретарі Кулешник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 543/24 від 16.11.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 16.11.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 складено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 543/24, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 25500 грн. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова підлягає скасуванню з наступних підстав.
У відповідності до змісту постанови зазначається, що 22 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на поштову адресу позивача, яка була задекларована ним 28 червня 2024 року при уточнені персональних даних, був скерований рекомендований лист з повісткою № 82 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 о 09 год. 00 хв. 29 липня 2024 року. У зазначену в повістці дату та час позивач не з'явився. Таким чином, в діях позивача на думку відповідача, вбачаються порушення, передбачені підпунктом 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року); частиною 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; частиною 3 п. З ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; частиною 8 п. З ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Однак, відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому винесена постанова є необгрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню. Позивач вказує, що ніякої повістки йому не вручали, про її наявність він навіть не знав, жодних повідомлень про її надходження до відділення Укрпошти він не отримував. Про існування спірної повістки позивач дізнався лише 14.02.2025 року із тексту спірної постанови. Як зазначено у спірній постанові, позивачу начебто направляли повістку за адресою фактичного місця проживання, у повістці було зазначено про обов'язок з'явитися о 09 год. 00 хв. 29 липня 2024 року. Органами ТЦК та СП контролюється виконання та ведеться відповідний облік виданих повісток. Також контролюючи виконання приписів повісток, органи ТЦК та СП фіксують всі порушення та ігнорування обов'язку явки в день вчинення правопорушення. Відповідно до ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Спірною постановою від 16.11.2024 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України поза межами трьох місяців з дня його вчинення. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 не могли не знати про порушення (неприбуття у визначену дату по повістці), так як все це контролюється та ведеться відповідний облік. Прийняття оскаржуваної постанови від 16.11.2024 р. мало місце поза межами встановленого ст. 38 КпАП України строку, що є також самостійною підставою для її скасування. Позивачу не надали можливості ознайомитися з матеріалами адміністративної справи, скористатися правовою допомогою, надати пояснення та заперечення, заявити клопотання. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 повністю ігноровано право позивача приймати участь в розгляді адміністративної справи щодо позивача. Позивачу не було відомо про існування спірної повістки, а також направлення її на адресу позивача поштовим відправленням Укрпошти, жодних повідомлень від відділення Укрпошти про надходження рекомендованих відправлень позивач не бачив, так як вони не надходили взагалі. Питання наслідків у разі відсутності особи за адресою зареєстрованого місця проживання/фактичного місця проживання особи в розрізі оповіщення про виклик до ТЦК та СП та про виклик за судовою повісткою до суду є подібними. Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Згідно з позицією Великої Палати ВС у справі № 752/11896/17, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім цього, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її не перебування за адресою, повідомленою суду. Отже, судова практика говорить про те, що в разі неотримання повістки про виклик до суду з причини повернення «за закінченням терміну зберігання» вказане не є доказом належного інформування особи про час і місце розгляду справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 Цьорох Ю.Р. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.
Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення № 534/24 від 16.11.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн. за те, що 22 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на поштову адресу ОСОБА_1 , яка була задекларована ним 28 червня 2024 року при уточнені персональних даних, був скерований рекомендований лист з повісткою № 82 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) о 09 год. 00 хв. 29 липня 2024 року. Трекінгом відстеження статусу поштового відправлення від 12 вересня 2024 року встановлено, що причиною повернення поштового відправлення є відсутність адресата за вказаним адресом, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресом місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних. Отже, ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 повісткою № 82 на 29 липня 2024 року, не з'явився у визначене в повістці місце і строк, не повідомив протягом 3 діб про причини неявки, а в подальшому, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, що не перевищує 7 календарних днів.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560(далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктами 30-30-1 Порядку №560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку №560).
Згідно п. 34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560, під час вручення повістки здійснюється фото і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270(далі Правила, зі змінами на підставіпостанови КМУ № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача)за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно з позицією Великої Палати ВС у справі № 752/11896/17, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім цього, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її не перебування за адресою, повідомленою суду.
Отже, в разі неотримання повістки про виклик до суду з причини повернення «за закінченням терміну зберігання» вказане не є доказом належного інформування особи про час і місце розгляду справи.
У розрізі судової практики суди звертали увагу на недосконалу роботу АТ «Укрпошта» на невиконання вимог Правил надання послуг поштового зв'язку щодо вручення судових повісток (окрема ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 761/27802/19; окрема ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 761/15565/16-ц).
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме те, що позивач був належним чином, відповідно до п. 41 Порядку № 560, оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних, а отже і наявності обов'язку з'явитися за даним викликом.
Доказів, які б відповідно до ст. 251 КУпАП свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.
Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідачем належним чином з'ясовувалася причина неявки позивача за повісткою та чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, що є порушенням вимог ст.280 КУпАП.
Статтею 62 Конституції Україниви передбачено, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
Згідно з п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд вважає за необхідне скасувати постанову № 543/24 від 16.11.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500 грн.
Щодо інших доводів, то суд зазначає, що відповідно доп. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.,статтю 6 п. 1не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242 - 246 КАС України, суд
вирішив:
Позов задоволити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 543/24 від 16.11.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08.12.2025 року.
Головуючий суддя С. С. Сас