Постанова
Іменем України
09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/20052/21
провадження № 61-17261 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,
відповідач-ОСОБА_2,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Подберезською Наталією Валеріївною, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2022 року, ухвалене суддеюКосіциною В. В.,та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Назарової М. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П., встановив
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місця Вісбалден, Федеративна Республіка Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відшкодування витрат за договором доручення у розмірі 20 861 євро, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позовної заяви відповідно до облікової ставки НБУ становить 625 009,00 грн та витрати на утримання квартири у розмірі 25 602,00 грн.
2. Позов мотивований тим, що 29 березня 2018 року між сторонами та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ? ТОВ) «Грінвуд ЛТД» укладено угоду про внесення змін до Договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 03 березня 2017 року № ГР-203 та підписано акт приймання-передачі майнових прав від 29 березня 2018 року, відповідно до яких сторони набули майнові права на апартаменти АДРЕСА_2 . Право власності на апартаменти АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках по частці кожному.
2.1. Після набуття права власності на вказану квартиру, за попередньою домовленістю з відповідачем, вона розпочала в ній ремонтні роботи. Враховуючи те, що відповідач постійно не проживав на території України, сторони домовилися, що здійснювати контроль та оплату усіх ремонтних робіт буде ОСОБА_1 на підставі виданої 21 травня 2018 року відповідачем на її ім'я довіреності. 11 травня 2018 року між нею та підрядником ОСОБА_4 укладено договір побутового підряду на ремонт квартири АДРЕСА_2 . Загальна вартість зазначених робіт склала 278 187,00 грн (9 091,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день оплати робіт), що ОСОБА_1 було у повному обсязі сплачено. Окрім того, також було проведено оздоблювальні ремонтні роботи, загальна вартість яких склала 889 336,00 грн (30 237,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день оплати робіт). Як вказує ОСОБА_1 , з вказаної суми внесок відповідача як співвласника квартири склав 444 668,00 грн (15 118,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день оплати робіт). При цьому, об'єми та вартість ремонтних робіт були узгоджені з відповідачем.
2.2. Зазначає, що враховуючи високий ступінь довіри між сторонами на момент придбання об'єкту нерухомості та те, що відповідач постійно проживає за межами території України, між ними було укладено усну угоду про те, що оплата ремонтних робіт частки відповідача у квартирі АДРЕСА_2 , буде здійснюватися шляхом перерахування останнім грошових коштів на банківську карту позивача, після чого нею буде здійснюватися оплата ремонтних робіт відповідно до долі відповідача у їх спільній частковій власності на квартиру.
2.3. Загальна грошова сума витрачена на ремонт та оздоблення квартири складає 889 336,00 грн, що еквівалентно 30 237,00 Євро, тому позивачка вважає, що грошовий внесок відповідача як співвласника у ремонтні роботи складає 444 668,00 грн, що еквівалентно 15 118,00 Євро.
2.4. З метою розрахунків за ремонтні та оздоблювальні роботи квартири АДРЕСА_2 відповідачем за період з 04 червня 2018 року по 05 листопада 2018 року окремими платежами перераховано коштів на загальну суму 831 527,85 грн (26 820,00 Євро за офіційним курсом НБУ на час перерахунку коштів).
2.5. Таким чином, частина із перерахованої відповідачем суми коштів на рахунок позивача, а саме 15 118,00 Євро була витрачена на ремонт та оздоблювальні роботи у квартирі АДРЕСА_2 , а решта коштів, а саме 11 702,00 Євро лишилися на рахунку позивача задля подальшого інвестування коштів у нерухомість за взаємною згодою з відповідачем та за його бажанням.
2.6. Окрім того, позивачка зазначала, що з моменту придбання зазначеної квартири у спільну часткову власність вона весь час сплачує комунальні платежі за її утримання, враховуючи свою частку та частку відповідача. За період з 01 січня 2108 року по 31 серпня 2021 року нею було сплачено комунальних платежів (СДПТ) на загальну суму - 38 417,05 грн та за опалення - 12 789,03 грн, а тому вважає, що відповідачем підлягає відшкодуванню 50 % від цієї суми - 25 602,00 грн.
2.7. Також вказує, що після набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідач доручив їй укласти від його імені, в його інтересах та за його рахунок договір асоційованого членства у споживчому товаристві з метою набуття права власності на ще один об'єкт нерухомості та з цією метою видав 21 травня 2021 року на її ім'я довіреність № № 2112, 2113 строком на три роки.
2.8. У подальшому, на підставі вказаної довіреності, позивач, від імені та в інтересах відповідача, уклала договір асоційованого членства у споживчому товаристві «Будова-Море» за № 2/75 від 31 травня 2018 року, предметом якого було придбання для відповідача однокімнатної квартири площею 57,9 кв. м АДРЕСА_3 вартістю 48 295,00 доларів США (1 262 220,00 гривень за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору).
2.9. На виконання доручення відповідача позивачка за період з 05 червня 2018 року по 07 травня 2020 року здійснила виплату платежів на загальну суму 1 159 241,00 грн (36 543,00 Євро за офіційним курсом НБУ, порахованим на дату кожного платежу).
2.10. У 2020 році відповідач перерахував окремими платежами їй грошові кошти у загальному розмірі 3 980,00 Євро (107 372,00 грн за офіційним курсом НБУ на дату перерахування коштів) з метою виконання зобов'язань асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/75 від 31 травня 2018 року.
2.11. Частину вартості за квартиру позивач оплатила із залишку суми, яку відповідач перерахував їй на ремонт квартири АДРЕСА_2 , що становить 11 702,00 Євро. У 2020 році відповідач перерахував ще 3 980,00 Євро, що в загальному становить 15 682,00 Євро; позивач же заплатила у загальному за квартиру суму 36 543,00 Євро, з них 20 861,00 Євро було її власними коштами.
2.12. Посилаючись на те, що відповідач як співвласник відповідно до своєї частки у спільної власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а вона як співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від відповідача їх відшкодування, а також на те, що відповідач грошові кошти за придбання квартири у споживчому товаристві «Будова-Море» до теперішнього часу їй не повернув, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь відшкодування витрат за договором доручення у розмірі 20 861,00 Євро, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позовної заяви відповідно до облікової ставки НБУ становить 635 009,00 грн, та витрати на утримання квартири у розмірі 25 602,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням від 01 грудня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у задоволенні позову відмовив.
4. Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одесивід 01 грудня 2022 року - без змін.
5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що ОСОБА_1 не надала належного розрахунку та доказів витрат на сплату утримання квартири, а тому відсутні правові підставидля стягнення з відповідача витрат на утримання квартири у розмірі 25 602,00 грн. Також відсутні докази того, що 20 861,00 Євро, які позивач сплатила за квартиру АДРЕСА_3 є власними коштами позивача, а не отриманими від відповідача. Крім того, немає жодних підтверджень джерел заробітку позивача. А надані позивачем до суду виписки по рахунку, надані Акціонерним товариством комерційний Банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк» за періоди з 01 липня 2017 року до 30 листопада 2018 року, з 01 січня 2015 року до 01 серпня 2019 року, а також довідка з банку Акціонерного товариства (далі ? АТ) «Банк «Фінанси та кредит» від 26 листопада 2019 року про суму коштів, отриманою позивачем за період з 2012 до 2014 років, не дають змоги встановити майновий стан позивача та наявність у неї коштів для оплати вартості квартири, оскільки виписки не містять відомостей про рух коштів по рахунку з 01 серпня 2019 року до дати звернення позивача із вказаною позовною заявою.
6. Апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
7. 29 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвуд ЛТД» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін до Договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 03 березня 2017 року № ГР-203, відповідно до якої визначено термін «Новозбудоване майно», яке міститься у Розділі 2 договору у наступній редакції: «Новозбудоване майно - апартаменти номер № НОМЕР_2 комерційною площею 53,43 кв.м, розташовані на 11 поверсі секції № 3 Об'єкту будівництва. Право власності покупця на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності покупця на новозбудоване майно як на нерухомість покупця не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю»
8. Сторонами підписано акт приймання - передачі майнових прав від 29 березня 2018 року, про те, що відповідно до умов договору продавець передав, а покупець прийняв майнові права на апартаменти № НОМЕР_2 (будівельний номер НОМЕР_1 ) загальною площею 53,00 кв.м (комерційна площа 53,43 кв.м), розташовані на 11 поверсі секції № 3 Об'єкту будівництва. Майнові права, що передаються за цим актом - безумовне майнове право на апартаменти, що після державної реєстрації (за ініціативою покупця) стає правом власності покупця на апартаменти як на нерухомість.
9. Вартість майнових прав, що передаються за цим актом, становить 803 223,00 грн.
10. Відповідно до інформації, що міститься у Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2018 року, позивачка та відповідач набули у рівних частках по кожний право власності на апартаменти АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності є в тому числі договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, серія та номер: ГР-203, виданий 03 березня 2017 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ГРІНВУД ЛТД»; акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 29 березня 2018 року, видавник: ТОВ «ГРІНВУД ЛТД».
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, після переходу до ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру, за попередньою домовленістю з відповідачем, вона розпочала в ній ремонтні роботи. А враховуючи те, що відповідач постійно не проживав на території України, сторони домовилися, що вчиняти необхідні дії та правочини, сплачувати необхідні платежі, доплати, збори, мито, податки, а також усі інші дії буде ОСОБА_1 , на яку відповідач заздалегідь, а саме 21 травня 2018 року, оформив довіреність № № 2112,2113 строком на три роки.
12. 11 травня 2018 року між позивачем та підрядником ОСОБА_4 було укладено договір побутового підряду на ремонт квартири АДРЕСА_2 . Загальна вартість зазначених робіт склала 278 187,00 грн (9 091,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день оплати робіт), що підтверджується актом виконаних робіт. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 07/05/18 від 15 лютого 2019 року позивачка сплатила у повному обсязі вказаних сум від її імені.
13. Відповідно до проведених оздоблювальних ремонтних робіт, ОСОБА_1 понесла витрати на загальну вартість 889 336,00 грн (30 237,00 Євро за офіційним курсом НБУ на день оплати робіт).
14. Як вбачається з розрахунків за ремонтні та оздоблювальні роботи квартири АДРЕСА_2 відповідачем за період з 04 червня по 05 листопада 2018 року окремими платежами було перераховано коштів на загальну суму 831 527,85 грн (26 820,00 Євро за офіційним курсом НБУ на час перерахунку коштів), що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк».
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з моменту придбання квартири у спільну часткову власність сплачує комунальні платежі за її утримання, що підтверджується довідкою № 204 від 24 вересня 2021 року, видану ТОВ «Грін комфорт сервіс», з якої вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2108 року по 31 серпня 2021 року сплачено СДПТ на загальну суму - 38 417,05 грн та за опалення - 12 789,03 грн.
16. 31 травня 2018 року ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21 травня 2018 року №№ 2112, 2113 від імені та в інтересах відповідача, уклала договір асоційованого членства у споживчому товаристві «Будова-Море» за № 2/75, предметом якого було придбання для відповідача однокімнатної квартири площею 57,9 кв. м. АДРЕСА_3 вартість 48 295,00 доларів США (1 262 220,00 грн за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У грудні 2023 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана 04 грудня 2023 року її представником - адвокатом Подберезською Н. В., на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 522/20052/21, визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрите касаційне провадження і витребувані матеріали справи з Приморського районного суду міста Одеси.
20. 06 лютого 2024 року справа № 522/20052/21 надійшла до Верховного Суду.
21. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 522/20052/21, визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
24. ОСОБА_1 вважає, що відсутні правові висновки Верховного Суду щодо питань, чи пов'язано право на зворотну вимогу (регрес), передбачене статтею 544 ЦК України, одного із співвласників об'єкту нерухомого майна, який виконав солідарний обов'язок по оплаті комунальних платежів та оплаті платежів за утримання будинку та прибудинкової території з попереднім схваленням такої оплати чи уповноваження на її здійснення другим із співвласників, та чи є внесення повіреним регулярних періодичних грошових внесків, згідно з попередньою усною домовленістю з довірителем, який мешкає поза межами України, своїх особистих коштів від його імені з метою виконання доручення, за умови, що не своєчасне внесення цих сум буде мати негативні наслідки для довірителя у вигляді штрафних санкцій, підставою для відшкодування витрат та стягнення таких грошових сум з довірителя в розумінні частини другої статті 1007 ЦК України.
25. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
26. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Беркович Ю. О., у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваних судових рішень, Др. Апель Райнер просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
28. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
29. У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
30. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
31. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
32. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
33. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
34. У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
35. Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
36. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
37. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
38. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
39. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
40. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
41. Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
42. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
43. Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
44. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) та від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20).
45. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність
або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
46. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
47. За частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази,
що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).
48. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).
49. Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
50. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється
на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
51. За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами
та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
52. Зазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
53. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 та Др. Апель Райнером Хайнріхом є співвласниками апартаментів АДРЕСА_2 , а тому відповідно до закону зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
54. Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає, тому не користується послугами з газопостачання, водовідведення та водопостачання, а також постачання електричної енергії.
55. На підтвердження суми своїх вимог ОСОБА_1 надала суду довідку № 204 від 24 вересня 2021 року ТОВ «Грін комфорт сервіс», з якої вбачається, що за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року нею було сплачено СДПТ на загальну суму - 38 417,05 грн та за опалення - 12 789,03 грн. Однак, надана ОСОБА_1 довідка не впливає на правильність висновків суду і не спростовуює його висновки про безпідставність заявлених позовних вимог в наведеній частині. Оскільки, наведена у довідці інформація стосується лише власника апартаментів ОСОБА_1 , а не інших співвласників.
56. Крім того, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що станом на 1 січня 2018 року ОСОБА_1 не могла сплачувати за послуги з утримання будинкових споруд та прибудинкової території та опалення житла, враховуючи, що лише 29 березня 2018 року між ТОВ «Грінвуд ЛТД» з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з іншої було укладено угоду про внесення змін до Договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно від 03 березня 2017 року № ГР-203 та підписано акт приймання-передачі майнових прав від 29 березня 2018 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та відповідач набули у рівних частках право власності на апартаменти АДРЕСА_2 , а право власності на спірну квартиру було зареєстровано за сторонами лише 16 квітня 2018 року.
57. Таким чином, оскільки послугами, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, є послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на утримання квартири у витребуваному позивачем розмірі 25 602,00 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів про здійснення ОСОБА_1 оплати за отримані нею комунальні послуги з централізованого опалення та послуг з утримання будинкових і споруд та прибудинкової території за період з моменту набуття права власності на спірне майно та до моменту звернення позивачем з вказаною позовною заявою нею не надано.
58. Також суди правильно зазначили, що позивач не довела, що нею здійснено за особисті грошові кошти витрати за договором доручення у розмірі 20 861,00 Євро, що в гривневому еквіваленті станом на день подання позовної заяви відповідно до облікової ставки НБУ становить 625 009,00 гривень.
59. Так, судом було встановлено, що відповідач, який постійно на території України не проживає, доручив позивачці укласти від його імені, в його інтересах та за його рахунок договір асоційованого членства у споживчому товаристві з метою набуття права власності на ще один об'єкт нерухомості та з цією метою видав 21 травня 2021 року на ім'я ОСОБА_1 довіреність № № 2112, 2113 строком на три роки.
60. У подальшому, на підставі вище вказаної довіреності, позивач, від імені та в інтересах відповідача, уклала договір асоційованого членства у споживчому товаристві «Будова-Море» за № 2/75 від 31 травня 2018 року, предметом якого було придбання для відповідача однокімнатної квартири площею 57,9 кв. м АДРЕСА_3 вартістю 48 295,00 доларів США (1 262 220,00 грн за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору).
61. На виконання доручення відповідача позивачка виконувала обов'язки щодо оплати виконання робіт. Зокрема, за період з 05 червня 2018 року по 07 травня 2020 року нею була здійснена виплата платежів на загальну суму 1 159 241,00 грн (36 543,00 Євро за офіційним курсом НБУ, порахованим на дату кожного платежу).
62. Після припинення на початку липня 2019 року романтичних стосунків із відповідачем, як зазначає позивачка, вона продовжувала виконувати його доручення та сумлінно здійснювала виплати платежів за квартиру АДРЕСА_3 .
63. На підтвердження своїх позовних вимог в цій частині позивачкою надані докази про те, що у 2020 році відповідач перерахував їй окремими платежами грошові кошти у загальному розмірі 3 980,00 Євро (107 372,00 грн за офіційним курсом НБУ на дату перерахування коштів) з метою виконання зобов'язань асоційованого членства у споживчому товаристві № 2/75 від 31 травня 2018 року.
64. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позову позивачка також посилається на те, що частину вартості за квартиру позивач оплатила із залишку суми, яку відповідач перерахував їй на ремонт квартири АДРЕСА_2 , що становить 11 702,00 Євро, у 2020 році відповідач перерахував ще 3 980,00 Євро, що в загальному становить 15 682,00 Євро, а позивач фактично заплатила у загальному розмірі за квартиру 36 543,00 Євро, з яких 20 861,00 Євро було її власними коштами і які вони просить стягнути з відповідача на свою користь, оскільки відповідач їй їх не повернув.
65. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
66. Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
67. Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
68. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
69. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
70. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).
71. Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
72. Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
73. Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
74. Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
75. За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
76. Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
77. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).
78. Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.
79. Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
80. Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
81. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007 ЦК України).
82. Довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов'язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.
83. Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.
84. Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.
85. Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, і правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
86. На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя. Отже, договір доручення є юридичним фактом, на підставі якого виникає добровільне представництво.
87. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ОСОБА_2 на підставі усного договору доручення уповноважив Коваленко К. Б. бути його представником у всіх установах, підприємствах, організаціях, споживчих товариствах незалежно від їх підпорядкування і форм власності, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, з питань укладення з правом визначення умов та змісту договорів асоційованого членства в споживчому товаристві та підписанням таких договорів асоційованого членства, підписанням від імені відповідача угод про зміну сторони в договорі асоційованого членства в споживчому товаристві, актів прийомів-передач, отримання довідок про виплату паю та здійснення інших повноважень згідно договорів асоційованого членства в споживчому товаристві, для чого надав їй право, крім іншого, вчиняти необхідні дії та правочини та сплачувати від його імені необхідні платежі, доплати, збори, мито та податки, а також виконувати усі інші дії, пов'язані виданою відповідачем на ім'я позивачки довіреністю від 21 травня 2018 року.
88. На виконання вказаного договору доручення на ім'я ОСОБА_1 була видана довіреність від 21 травня 2018 року строком на три роки.
89. Відповідач не заперечує той факт, що він дійсно уповноважив ОСОБА_1 на укладення договору асоційованого членства у споживчому товаристві «Будова-Море» за № 2/75 від 31 травня 2018 року, предметом якого було придбання для відповідача однокімнатної квартири площею 57,9 кв. м АДРЕСА_3 ; що він знав вартість квартири, яку позивач обирала самостійно і що він сумлінно перераховував кошти на оплату вартості вказаної квартири частинами, оскільки не мав змоги оплатити всю її вартість одним платежем.
90. Суди обґрунтовано відмовили в частині стягнення грошових коштів у розмірі 20 861,00 Євро, які позивач сплатила за квартиру АДРЕСА_3 , оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів того, що зазначені кошти є власними коштами позивачки, а не отримані від позивача. Крім того, немає жодних підтверджень джерел заробітку позивача. А надані позивачкою виписки від КБ АТ «Приватбанк» не містять відомостей про рух коштів з 01 серпня 2019 року по дату звернення позивача із вказаною позовною заявою.
91. Враховуючи наведене висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими та таким, що відповідають встановленим у справі обставинам і прийняті на підставі норм чинного законодавства.
92. Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
93. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
94. Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
95. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
96. Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того чи пов'язано право на зворотну вимогу (регрес), передбачене статтею 544 ЦК України, одного із співвласників об'єкту нерухомого майна, який виконав солідарний обов'язок по оплаті комунальних платежів та оплаті платежів за утримання будинку та прибудинкової території з попереднім схваленням такої оплати чи уповноваження на її здійснення другим із співвласників, та чи є внесення повіреним регулярних періодичних грошових внесків, згідно з попередньою усною домовленістю з довірителем, який мешкає поза межами України, своїх особистих коштів від його імені з метою виконання доручення, за умови, що не своєчасне внесення цих сум буде мати негативні наслідки для довірителя у вигляді штрафних санкцій, підставою для відшкодування витрат та стягнення таких грошових сум з довірителя в розумінні частини другої статті 1007 ЦК України.
97. Крім того, зазначає, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, проявили найвищий ступінь формалізму, який полягає в тому, що надані ОСОБА_1 в якості доказів сплати нею витрат за утримання спільного майна містять описку в даті, з якої позивачка здійснює сплату послуг на утримання.
98. Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.
99. На думку судової колегії рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
(2) Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
100. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
101. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Подберезською Н. В., без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
102. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Подберезською Наталією Валеріївною, залишити без задоволення.
2. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
А. А. Калараш
Є. В. Петров