09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 350/1265/23
провадження № 61-15188ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення авансового платежу та 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача з приводу купівлі автомобіля «Урал». Між ними досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж вказаного автомобіля, який відповідач зобов'язався переобладнати під вимоги позивача до кінця січня 2022 року. Таким чином, між ними було укладено усний договір про купівлю-продаж автомобіля «Урал» у майбутньому.
Відповідно до умов усного договору вартість автомобіля «Урал» становила 30 000,00 дол. США. На підтвердження вказаних домовленостей позивачем було оплачено аванс у розмірі 10 000,00 дол. США, що підтверджується розпискою. Строк виконання робіт з переобладнання-автомобіля узгоджено на кінець січня 2022 року, однак після вказаного терміну ремонтні роботи проведені не були, автомобіль не був готовий для продажу.
На час звернення до суду відповідач не повернув позивачу грошові кошти, отримані ним, як аванс. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, ремонтні роботи по переобладнанню автомобіля та підготовки його продажу не виконав, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 10 000,00 дол. США та 3 % річних в розмірі 915,00 дол. США, а також судові витрати.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 доларів США, 3 відсотки річних у розмірі 915,00 дол. США та судові витрати у розмірі 4 867,20 грн.
З таким рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про проведення судової експертизи.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення експертизи відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2025 року задоволено частково. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 дол. США, 3 відсотки річних у розмірі 915,00 дол. США та судові витрати у розмірі 4 867,20 грн.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 10 915,00 дол. США, що еквівалентно 460 503,85 грн, на момент подачі касаційної скарги 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 (офіційний курс гривні щодо іноземних валют, встановлений Національним банком України 28 листопада 2025 року (42,19), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
В частині оскарження ОСОБА_1 ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про призначення експертизи не входить до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник