09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 442/35/25
провадження № 61-9213св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Дрогобицький ВДВС), в якій просила:
- визнати неправомірними дії державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т. при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 09 грудня 2024 року у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1;
- скасувати цей розрахунок і зобов'язати державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького ВДВС здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: здійснити конвертацію аліментів з валюти «гривня» на валюту «євро» на дату поступлення аліментних платежів на депозитний рахунок Дрогобицького ВДВС.
Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, яке включає 23 виконавчі провадження. Частина цих виконавчих проваджень стосуються платежів до бюджету, а 13 проваджень стосуються утримання спільного з боржником сина ОСОБА_3 , 2000 року народження.
Зокрема, до зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 липня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника.
13 грудня 2024 року на свою електронну адресу вона отримала черговий розрахунок заборгованості від 09 грудня 2024 року зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 за період з травня 2021 року до листопада 2024 року.
На її переконання, у цьому розрахунку, всупереч вже ухваленим у справі судовим рішенням, державним виконавцем проведено конвертацію суми аліментів з гривні у євро на дату отримання аліментів у гривні стягувачем. Це суперечить Закону України «Про виконавче провадження» та ухваленим судовим рішенням.
Наголошувала на необхідності урахування положень Закону України «Про виконавче провадження» і форми розрахунку заборгованості, встановленої додатком 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Вважає, що саме дата поступлення коштів на рахунок органу ДВС є підставою для створення платіжного доручення. Виходячи зі змісту частини другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» кошти, стягнуті з боржника, перераховуються виконавцем стягувачу-фізичній особі на відповідний рахунок у банку або надсилаються на його адресу поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу ДВС.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
УхвалоюДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 січня 2025 року, постановленою у складі судді Медведика Л. О., скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано розрахунок заборгованості за аліментами, складений заступником начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т. від 09 грудня 2025 року у АСВП № НОМЕР_3. У задоволенні решти скарги відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що зміст статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не містить вказівки про правильність обрання державним виконавцем дати переведення з гривні в євро заборгованості у межах виконавчого провадження. Крім того, ця норма закону перестала застосовуватися з огляду на заборону Національного банку України, запроваджену у зв'яку із зупинкою виконання судових рішень в іноземній валюті між резидентами України.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, також не регламентує переведення з гривні в євро заборгованості у межах виконавчого провадження.
Разом з тим, після оскарження стягувачем розрахунку державний виконавець надав суду інший (новий) розрахунок та вказав про його пріоритетність перед попереднім, а тому, на переконання суду, оскаржуваний розрахунок втратив свою актуальність, і оскільки не скасований начальником ДВС, то підлягає скасуванню судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця - заступника начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т., при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09 грудня 2025 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 та зобов'язання державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: здійснити конвертацію аліментів з валюти «гривня» на валюту «євро» на дату поступлення аліментних платежів на депозитний рахунок Дрогобицького ВДВС, змінено, викладено мотиви відмови в редакції цієї постанови. У іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів на рахунок стягувача.
Враховуючи це, оскаржувані дії державного виконавця, які і полягали у визначенні еквіваленту зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів (здійснення платежу) на рахунок стягувача, є правильними. Такі дії відповідають положенням нормативно-правових актів, які визначають особливості і регулюють порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», та які застосовуються у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України.
ОСОБА_1 не довела неправомірності дій державного виконавця, і у задоволенні заявлених нею вимог суду першої інстанції слід було відмовити саме з указаних вище мотивів.
ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги, тому в іншій частині ухвала суду не переглядалася апеляційним судом відповідно до вимог статті 367 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 липня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Білоконь О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 442/35/25.
У серпні 2025 року матеріали цивільної справи № 442/35/25 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2025 року № 816/0/226-25 у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Білоконь О. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року заявниця зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Судом не взято до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, від 31 липня 2019 року у справі № 910/3692/18.
На переконання заявниці, при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, і це у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Виконавець, хоча й від імені держави, однак діє «саме в інтересах стягувача» задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Враховуючи наведене, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.
З огляду на це, висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначення еквіваленту зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті повинен відбуватись за офіційним курсом Національного банку України на день надходження коштів від боржника на рахунок ДВС, є помилковим.
Відзив на касаційну скаргу від Дрогобицького ВДВС до суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На примусовому виконанні у Дрогобицькому ВДВС перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-123/09, виданого 23 жовтня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2009 року і до досягнення ним повноліття.
Боржник у добровільному порядку заборгованість зі сплати аліментів не погашав, у зв'язку з чим державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснював заходи примусового виконання.
Державний виконавець неодноразово здійснював перерахунки заборгованості зі сплати аліментів.
09 грудня 2024 року заступником начальника Дрогобицького ВДВС Кушнір С. Т. в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-123/09 проведено розрахунок заборгованості за аліментами, згідно з яким заборгованість боржника зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2024 року становить 15 465,41 євро.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій
статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року
№ 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Стаття 447 ЦПК України надає право сторонам виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Спірні правовідносини у справі, яка розглядається, стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів, а саме: порядку конвертації стягнених з боржника сум у національній грошовій одиниці України на погашення заборгованості, визначеної в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплено у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначено у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (частина третя статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дрогобицького ВДВС, ОСОБА_1. заперечувала правомірність його дій щодо проведення розрахунку заборгованості під час виконання рішення суду про стягнення аліментів, а саме не погоджувалася зі здійсненням конвертації суми аліментів з гривні у євро на день перерахування коштів на рахунок стягувача.
Судами встановлено, що протягом примусового виконання виконавчого листа
№ 2-123/09, виданого 23 жовтня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 неодноразово порушувала питання щодо дати, на яку слід проводити конвертацію суми аліментів з гривні у євро.
Перевіряючи аналогічні доводи ОСОБА_1 , які стосуються особливостей здійснення розрахунку заборгованості під час виконання рішення суду про стягнення аліментів в іноземній валюті, однак за інший період, Верховний Суд у постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 442/7804/24 (провадження
№ 61-648св25) та від 09 квітня 2025 року у справі № 442/6620/23 (провадження № 61-4430св24) виходив з такого.
Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі (частина перша статті 49 Закону України «Про платіжні послуги»).
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено здійснювати торгівлю валютними цінностями.
Разом з тим, пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.
Еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів на рахунок стягувача.
З огляду на це, Верховний Суд виснував, що таким, що відповідає зазначеним нормативним актам і застосовується у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України, є порядок проведення розрахунку з урахуванням перерахунку сплачених боржником сум у національній грошовій одиниці у валюту євро згідно з офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу на користь стягувача.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що таке перерахування мало бути здійснено з урахуванням офіційного курсу євро до гривні на день надходження коштів на рахунок ДВС, а не на день перерахування грошових коштів стягувачу, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.
У справі, що переглядається, апеляційний суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , в силу вимог статті 263 ЦПК України врахував судову практику Верховного Суду щодо вирішення подібних питань, виходив з того, що здійснення державним виконавцем перерахунку заборгованості зі сплати аліментів з національної валюти в євро (валюта, в якій боржник отримував зарплату) саме на дату зарахування платежу стягувачу узгоджується з вимогам частини другої статті 533 ЦК України, і зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують, фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів.
Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Посилання заявниці на те, що апеляційний суд не взяв до уваги висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, від 31 липня 2019 року у справі № 910/3692/18, колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувану постанову апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України її необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник