08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 7757/222/20-ц
провадження № 61-1983св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І. за заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання депозитних договорів, стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про розірвання депозитних договорів та стягнення коштів.
Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 06 грудня 2013 року в розмірі 500 000, 00 дол. США, відсотки за період з 07 травня 2014 року по 28 грудня 2019 року у розмірі 170 961, 24 дол. США, 3% річних у розмірі 13 191,78 дол. США, що еквівалентно 482 404, 93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року
в частині стягнення 3% річних у порядку частини другої статті 625 ЦК
України - змінено шляхом виключення з тексту резолютивної частини рішення вказівки: «що еквівалентно 482 404,93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку».
В іншій частині рішення - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року - залишено без змін.
Короткий зміст заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року
13 листопада 2024 року АТ КБ «Приватбанк» подало до апеляційного суду заяву про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, а саме:
1) чи мають суми, зазначені у резолютивній частині рішення суду, бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» позивачу з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України;
2) за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов'язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Заява обґрунтована тим, що приймаючи постанову від 14 березня 2023 року та змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом виключення з тексту резолютивної частини рішення вказівки: «що еквівалентно 482 404,93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку», Київський апеляційний суд не врахував положення Податкового Кодексу, які є імперативними і обов'язковими до виконання, в частині того, що стягнуті за рішенням суду з банку відсотки за користування банківським вкладом за своєю природою є доходом позивача (фізичної особи), які відповідно до законодавства підлягають оподаткуванню.
У цій ситуації в АТ КБ «ПриватБанк» виникло зобов'язання з однієї сторони виконати рішення суду в повній відповідності до вказаних у них відомостей.
З іншої сторони, якщо суми, які підлягають виплаті у відповідності до вимог ПК України, є доходом фізичної особи, то АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний виконати вимоги підпункту 168.1.1 статті 168 ПК України та з доходів, які підлягають виплаті фізичній особі, утримати та сплатити від імені такої особи податки, а решту коштів виплатити позивачу за рішенням суду.
Тобто, оскільки фізична особа, при отриманні доходу відповідно до
статті 67 Конституції України зобов'язана сплатити податки, а фактичним платником таких податків є АТ КБ «ПриватБанк», то саме АТ КБ «ПриватБанк» і має утримати та сплатити податки із сум, які підлягають виплаті фізичній особі за рішенням суду.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду за наслідками розгляду заяви про роз'яснення постанови
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року заяву
АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки заявник фактично просить роз'яснити мотиви прийняття та встановити порядок виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, а не рішення районного суду, на підставі якого видано виконавчий лист та за яким, визначено до стягнення всі суми, а тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для роз'яснення постанови Київського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року, оскільки вона є зрозумілою, не містить будь-яких положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння або неоднозначного тлумачення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 лютого 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Кобзар Ю. Б. засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.
У касаційній скарзі просила суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
26 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд необґрунтовано виключив посилання щодо утримання податків та фактично поклав обов'язок сплачувати податки на заявника за рахунок власних коштів.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Таким чином, роз'яснення судового рішення може бути зумовлене його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі
№ 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі
№ 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Водночас роз'яснюючи постанову, суд не вправі змінювати її зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні. Вимоги, які встановлені цивільним процесуальним законом, до змісту постанови суду апеляційної інстанції, містяться у статті 382 ЦПК України, з урахуванням статтю 263 ЦПК України.
Текст постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року викладено відповідно до вимог статей 263, 382 ЦПК України з посиланням на норми чинного цивільного процесуального закону із врахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду, викладено чіткими та зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння його точного змісту в контексті його виконання.
Постанова Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року не є тим судовим рішенням, що підлягає виконанню, оскільки за змістом її резолютивної частини, рішення Печерського районного суду м. Києва
від 10 серпня 2022 року було лише змінено в частині стягнення 3% річних
у порядку частини другої статті 625 ЦК України шляхом виключення з тексту резолютивної частини рішення вказівки: «що еквівалентно 482 404,93 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку». Натомість в іншій частині, у тому числі в частині мотивів суду першої інстанції, що стосуються оподаткування сум, присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача, залишено
без змін.
Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 14 березня
2023 року не може бути роз'яснена в частині мотивів її прийняття, проте заявник звернувся із заявою про роз'яснення саме з цих підстав.
Крім цього, апеляційний суд правильно зауважив, що суд не є тим
органом, що визначає підстави та порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також не контролює правильність їх обчислення, своєчасність та повноту сплати. Відповідні обставини визначаються
законом - Податковим кодексом України, а відповідним органом є Державна податкова служба України.
Слід також зазначити, що постанова апеляційного суду залишена без змін Верховним Судом, а тому апеляційний суд не вправі, в порядку роз'яснення постанови, змінити її зміст, та зменшити суми стягнуті з відповідача в порядку роз'яснення рішення.
Доводи заявника зводяться до того, що апеляційний суд, виключаючи посилання щодо утримання податків, фактично поклав обов'язок сплачувати податки на заявника за рахунок власних коштів. Тобто, вказані доводи свідчать про незгоду заявника з постановою, а відповідно така незгода мала бути відображена в касаційній скарзі та врахована Верховним Судом, під час розгляду касаційної скарги.
Таким чином, з огляду на залишення без змін постанови апеляційного суду, на стадії роз'яснення постанови неможливо зменшити стягнуті з відповідача суми вкладів та 3% річних, розмір яких за рішенням районного суду з урахуванням змін апеляційного суду визначено в іноземній валюті.
Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено, як виконуються рішення, за якими до стягнення присуджені суми в іноземній валюті.
Крім цього, апеляційний суд правильно зазначив, що заявник протягом тривалого часу не виконує рішення суду та звертається з безпідставною заявою про роз'яснення рішення майже через 2 роки після набрання ним законної сили, що розцінюється судом, як намагання через процедуру роз'яснення, уникнути відповідальності за невиконання рішення суду.
Враховуючи викладене, а також те, що заявник фактично просив роз'яснити мотиви прийняття та встановити порядок виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, а не рішення районного суду, на підставі якого видано виконавчий лист та за яким, визначено до стягнення всі суми, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для роз'яснення постанови Київського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року, оскільки вона є зрозумілою, не містить будь-яких положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння або неоднозначного тлумачення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська