08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2020/332/2012
провадження № 61-5227св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року у складі судді Чайки І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі суддів Яцини В. Б., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Повного товариства «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
З матеріалів відновленого втраченого судового провадження по цивільній справі № 2020/332/2012 вбачається наступне.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Корал» Подус і Компанія» (далі - ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія»), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору депозитного вкладу та стягнення грошових коштів у розмірі 178 333 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня
2012 заяву ОСОБА_2 задоволено.
Накладено арешт на майно та грошові кошти ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», розташований за адресою м. Харків пр-т Героїв Сталінграду
буд. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 .
Накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 .
Накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , який мешкає за адресою
АДРЕСА_2 .
Копію ухвали для виконання направлено до Державної виконавчої служби у Комінтернівському районі м. Харкова, Державної виконавчої служби у Дзержинському районі м. Харкова та Державної виконавчої служби Золочівського району Харківської області.
Ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року у порядку статті 152 ЦПК України з Комунального підприємства «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» була витребувана довідка про наявність майна, зареєстрованого за відповідачами.
Згідно відповіді Комунального підприємства «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 . За відповідачем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно не зареєстровано. За
ПТ «Ломбард «Корал'Подус і Компанія» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Представник позивача надала суду заяву, в який просила суд змінити спосіб забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 , накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить
ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія».
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Змінено спосіб забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову до
ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія », ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», розташовану за адресою м. Харків пр-т Героїв Сталінграду б. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 згідно свідоцтва про придбання заставленого майна на публічних торгах, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. від 10 серпня 2001 року № 7242. Накладення арешту ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року на інше майно та грошові кошти ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія »- скасовано.
Накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Десятою харківською державною нотаріальною конторою від 12 вересня 2001 року за реєстровим № 1-399 та свідоцтва про право власності, виданого Харківською МЦПДЖФ від 11 березня 1998 року
№ НОМЕР_1. Накладення ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року арешту на інше майно та грошові кошти ОСОБА_3 - скасовано.
Накладений ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , який мешкає за адресою
АДРЕСА_2 .- скасовано.
У зв'язку з тим, що заявником було конкретизоване майно з наданням відповідних документів на підтвердження його належності відповідачам, суд першої інстанції вважав можливим змінити спосіб забезпечення позову.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не довела, що суд першої інстанції при забезпеченні позову безпідставно наклав арешт на майно. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є підставою для звернення до суду першої інстанції із заявою про скасування вжитих ухвалою суду від 31 січня
2012 року заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України з мотивів втрати нею актуальності, а не підставою для перегляду законності вказаної ухвали в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить
ОСОБА_3 та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
27 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що вимоги ОСОБА_2 за позовом про стягнення грошових коштів повністю задоволені ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», однак накладений на квартири арешт в забезпечення вказаного позову, продовжує діяти, тим самим перешкоджаючи ОСОБА_4 та іншим співвласникам здійснювати право користування та розпоряджання майном.
Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року виконаний, ОСОБА_2 отримала більшу суму грошових коштів, ніж зазначено у позові. Отже, борг на цей час погашено, відсутнє виконавче провадження, відкрите на підставі оскаржуваної ухвали, як і майнові претензії з боку позивача ОСОБА_2 . Наявність нескасованого арешту є невиправданим втручанням особи на мирне володіння своїм майном.
Посилався на постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі
№ 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, в яких сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно відновлених матеріалів цивільної справи № 2020/332/2012 вбачається наступне.
У січні 2012 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ПТ «Ломбард «Корал» Єрмолаєва і компанія», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2011 року між нею та
ПТ «Ломбард «Корал» Подус і компанія», правонаступником якого є
ПТ «Ломбард» «Корал» Єрмолаєва і компанія» (ПТ «Ломбард «Корал»), було укладено договір депозиту, відповідно до умов якого відповідач прийняв від неї 160 000 грн та зобов'язався повернути вказану суму протягом двох місяців після отримання відповідної вимоги вкладника, а також сплачувати проценти за користування вкладом із розрахунку 24% річних.
25 березня 2011 року вона попередила відповідача про необхідність повернення суми вкладу, однак грошові кошти їй повернуто не було. Посилаючись на те, що вказаний договір було укладено нею під впливом обману з боку директора ПТ «Ломбард «Корал» ОСОБА_1. та за відсутності у ПТ «Ломбард «Корал» відповідної ліцензії, з урахуванням уточнених у червні 2012 року позовних вимог, ОСОБА_2 просила визнати укладений 07 березня 2011 року між нею та відповідачем договір депозиту недійсним, стягнути з ПТ «Ломбард «Корал» на її користь 160 000 грн. неповернутого вкладу та 37 625 грн. завданих збитків.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Змінено спосіб забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», розташовану за адресою м. Харків пр-т Героїв Сталінграду б. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 згідно свідоцтва про придбання заставленого майна на публічних торгах, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. від 10 серпня 2001 року № 7242. Накладення арешту ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року на інше майно та грошові кошти ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія »- скасовано.
Накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Десятою харківською державною нотаріальною конторою від 12 вересня 2001 року за реєстровим № 1-399 та свідоцтва про право власності, виданого Харківською МЦПДЖФ від 11 березня 1998 року
№ НОМЕР_1. Накладення ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року арешту на інше майно та грошові кошти ОСОБА_3 - скасовано.
Накладений ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , який мешкає за адресою:
АДРЕСА_2 .- скасовано.
Зазначена ухвала набрала законної сили 04 лютого 2012 року.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня
2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним договір депозитного вкладу № 2011-1 від 07.03.2011 року, який укладено між ПТ «Ломбард «Корал'Подус і компанія» та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 160 000 грн за договором депозитного вкладу та судові витрати в сумі 1921 грн.90 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня
2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним укладений 07 березня 2011 року між ПТ «Ломбард» «Корал» Подус і компанія» та ОСОБА_2 договір депозитного вкладу
№ 2011-1, стягнуто з ПТ «Ломбард» «Корал» Єрмолаєва і компанія» на користь ОСОБА_2 160 000 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року залишено без змін.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня
2013 року набрало законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Тож, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У справі № 2020/322/2012 суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня
2012 заяву задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на майно і грошові кошти відповідачів.
У зв'язку з тим, що заявником було конкретизоване майно, яке належить на праві власності відповідачам з наданням відповідних документів на підтвердження таких обставин, суд першої інстанції вважав за можливе змінити спосіб забезпечення позову та постановив відповідну ухвалу
від 31 січня 2012 року, якою наклав арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ПТ «Ломбард «Корал» Подус і Компанія»; на квартиру
АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 , скасувавши накладений ухвалою Комінтернівського районного суду від 19 січня 2011 року арешт на інше майно та грошові кошти відповідачів.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не доведено безпідставність накладення судом першої інстанції арешту на майно. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, має юридичне значення для звернення до суду першої інстанції із заявою про скасування вжитих ухвалою суду від 31 січня 2012 року заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України з мотивів втрати нею актуальності, а не для перегляду вказаної ухвали в апеляційному порядку.
Із вказаними висновками погоджується і Верховний Суд.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
У частині сьомій статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).
У пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Доводи касаційної скарги про недоведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, зводяться до переоцінки доказів у справі, що за положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня
2022 року у справі №127/1541/14-ц, від 03 лютого 2023 року у справі №639/858/21.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07 липня
2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі
№ 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц,
від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, на які посилається заявник, ухвалені за результатами перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справах за скаргами на дії державних виконавців, а тому не є релевантними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, викладених в заяві про забезпечення позову, та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська