09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 553/1074/23
провадження № 61-15037ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», про солідарне стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних через неналежне здійснення розрахунків за договором,
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», про солідарне стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних через неналежне здійснення розрахунків за договором.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», про солідарне стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних через неналежне здійснення розрахунків за договором.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 29 травня
2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 30 жовтня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на користь ОСОБА_1 3 % річних у загальній сумі 4 058,53 грн і інфляційні втрати у загальній сумі 14 480,85 грн через неналежне здійснення розрахунків за договором № 5260001 від 31 травня 2019 року про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, відмовивши у стягненні більших сум: 89 564,54 грн пені, 29 543,45 грн інфляційних втрат і 6 637,39 грн як 3 % річних.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовлено повністю.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на користь ОСОБА_2 3 % річних у загальній сумі 2 010,43 грн і інфляційні втрати у загальній сумі 4 486,86 грн через неналежне здійснення розрахунків за договором № 5260002 від 27 червня 2019 року про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством, відмовивши у стягненні більших сум: 56 216,77 грн пені, 11 198,40 грн інфляційних втрат і 3 327,52 грн як 3 % річних.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовлено.
Вирішено питання стягнення судового збору.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області
від 29 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 30 жовтня 2025 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити уточнені позовні вимоги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Загальна ціна позову у даній справі становить 386 109,58 грн, що станом
на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250= 757 000,00 грн).
Отже, судове рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте, посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додає до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували та по суті не погоджується з фактичними обставинами справи та оціненими апеляційним судом доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Ураховуючи наведене, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області
від 29 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 30 жовтня 2025 року у справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», про солідарне стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних через неналежне здійснення розрахунків за договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник