02 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 760/7914/24
провадження № 61-13518ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тітов Олег Михайлович, на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборгованості по сплаті аліментів,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 595 350, 00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на дітей за період з 01 лютого 2023 року по 30 березня 2024 року у розмірі 595 350 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва
від 19 грудня
2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року змінено та зменшено розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів з 595 350 грн до 380 635, 50 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року задоволено.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
29 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов О. М. через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня
2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова О. М. на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов О. М. через підсистему «Електронний Суд» вдруге надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення однією і тією ж особою заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України, щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатом розгляду касаційної скарги представника
ОСОБА_1 - адвоката Тітова О. М. на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 рокув справі № 760/7914/24 судом касаційної інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження від 13 листопада 2025 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Отже, відсутні правові підстави для повторного розгляду поданої
представником ОСОБА_1 - адвокатом Тітовим О. М. касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду касаційних скарг на судове рішення, коли є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судові рішення.
ЦПК України не передбачає інститут перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою особи, яка уже реалізувала своє право на касаційне оскарження того самого (тих самих) судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ
від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення в справі «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
В ухвалах від 11 лютого 2025 року в справі № 627/253/23 (провадження № 61-1563ск25), від 10 березня 2025 року в справі № 758/134313/23 (провадження № 61-2779ск25), від 20 березня 2025 року в справі № 521/14870/23 (провадження № 61-3291ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення не передбачено.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тітов Олег Михайлович, на постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська