03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 361/3436/14
провадження № 61-12345св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, постановлену колегією у складі суддів Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. З метою поновлення своїх порушених прав просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 223/РП/39/2008/840 у розмірі 1 542 211,18 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
3. Броварський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 20 червня 2014 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2008 року № 223/РП/39/2008/840 у розмірі 1 542 211,18 грн та судовий збір по 1 827 грн з кожного відповідача.
4. Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
5. Київський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року.
6. Ухвалою від 17 вересня 2025 року Київський апеляційний суд закрив апеляційне провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. 03 жовтня 2025 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, закривши апеляційне провадження, оскільки не наділений повноваженнями виходити за межі доводів апеляційної скарги внаслідок надання оцінки поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення. Оскільки апеляційна скарга була подана протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск присічного річного строку на апеляційне оскарження (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
9. Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористалися.
Провадження у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою від 20 жовтня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
11. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
12. 05 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
14. Закриваючи апеляційне провадження у справі, Київський апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 20 червня 2014 року, а отже була обізнана про наявність судового провадження, в судове засідання не з'явилася, а отже не довела об'єктивну неможливість подати заяву про перегляд заочного рішення раніше, ніж 07 червня 2024 року. Колегія суддів вважала відсутніми поважні обставини, які перешкоджали відповідачу звернутися з заявою про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк, та наголосила на тому, що необґрунтоване поновлення строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення призвело до апеляційного оскарження судового рішення через 11 років після його ухвалення.
15. Однак, з такими висновками колегія суддів не погоджується, керуючись такими мотивами.
16. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується незгоди заявника з оскаржуваним судовим рішенням стосовно наявності підстав для закриття апеляційного провадження.
17. Підстави для закриття апеляційного провадження визначені у статті 362 ЦПК України, згідно зі змістом якої суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
- після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
- після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
- після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
18. Зазначений перелік підстав для закриття апеляційного провадження є вичерпним.
19. Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, закрив апеляційне провадження, дійшовши висновку про помилковість його відкриття, оскільки вважав, що суд першої інстанції помилково поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а отже строк на апеляційне оскарження належало обчислювати з дня ухвалення заочного рішення, а не з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
20. Однак, приписи статті 362 ЦПК України не містять такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилковість його відкриття.
21. Водночас, таке процесуальне порушення, як безпідставне відкриття апеляційного провадження внаслідок вчинення процесуальних дій, які впливають на визначення початку відліку строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали про відкриття апеляційного провадження.
22. Відповідно до вимог статей 389, 406 ЦПК України ухвала суду про відкриття апеляційного провадження підлягає касаційному оскарженню разом з рішенням суду по суті спору, а скарга на таку ухвалу має бути включена до касаційної скарги на відповідну постанову суду апеляційної інстанції і розглядатися у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг.
23. Тобто, таку процесуальну помилку можливо усунути у спосіб, визначений процесуальним законом, а саме шляхом касаційного перегляду судових рішень.
24. Закриваючи апеляційне провадження як помилково відкрите з підстав пропуску відповідачем однорічного строку на апеляційне оскарження заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року, вважаючи, що у зв'язку з відсутністю поважних причин у суду першої інстанції для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення така заява повинна бути залишена без розгляду, а отже строк на апеляційне оскарження мав обчислюватися з дня складення повного тексту заочного рішення, а не з дня постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, суд апеляційної інстанції змінив попередньо зроблені ним висновки щодо відсутності підстав, які перешкоджали відкриттю апеляційного провадження у справі. Тобто, суд апеляційної інстанції здійснив перегляд ухваленого ним же процесуального рішення стосовно дотримання відповідачем строку на апеляційне оскарження з метою виправлення власних помилок чи неповноти дослідження підстав дотримання відповідачем вимог, зокрема, статті 354 ЦПК України, допущених під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
25. Колегія суддів наголошує на тому, що повноваження суду апеляційної інстанції чітко регламентовані цивільним процесуальним законодавством, однак до їх кола не входить право суду апеляційної інстанції закривати апеляційне провадження як помилково відкрите внаслідок самостійного вирішення питання щодо дотримання відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, що прямо вплинуло на визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження.
26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 наголосила на тому, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд не вирішує поважність/неповажність причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а лише перевіряє дотримання заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення, який починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Процесуальним законом чітко визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих же підстав не може бути і залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК України зобов'язаний перевірити додержання норм матеріального права.
27. Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
28. Отже, відкриваючи ухвалою від 24 червня 2025 року апеляційне провадження, Київський апеляційний суд належним чином та у повному обсязі реалізував свої повноваження, встановивши дотримання відповідачем саме строку на апеляційне оскарження заочного рішення, відлік якого починався з дня постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Натомість всі інші дії суду щодо закриття апеляційного провадження як помилково відкритого внаслідок надання оцінки дотриманню строку відповідачем на подання заяви про перегляд заочного рішення знаходяться поза межами процесуальної компетенції суду апеляційної інстанції.
29. На відсутності у суду апеляційної інстанції права закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвали про відкриття апеляційного провадження з висновком про дотримання заявником строку на апеляційне оскарження наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23, визнавши відсутніми підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23.
30. Враховуючи наведене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок закриття апеляційного провадження у справі як помилково відкритого з огляду на відсутність у суду першої інстанції поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
32. Колегія суддів дійшла висновку, що закриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження як помилкового відкритого перешкодило праву особи на апеляційний перегляд заочного рішення, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
33. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
34. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк