09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9652/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (далі - Товариство, позивач) - Горбачов О.О. (адвокат),
відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник) - Заді Нільда (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення АМК
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 (головуюча - суддя Марченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді Барсук М.А., Руденко М.А.)
у справі за позовом Товариства
до Відділення АМК
про визнання недійсними та скасування пунктів рішення.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення, яке прийняте Відділенням АМК і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсними і скасування пунктів 1 і 2 рішення адміністративної колегії Відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, в частині, що стосується Товариства.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення Відділення АМК:
- неправильно застосувало норми матеріального права; не довело обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- неповно з'ясувало обставини, що мають значення для справи;
- порушило норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення;
- висновки відповідача у рішенні не відповідають обставинам антимонопольної справи.
2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.10.2024 у цій справі позовні вимоги задовольнив повністю.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2025 у цій справі апеляційну скаргу Відділення АМК задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.
2.3. Верховний Суд постановою від 06.05.2025 у цій справі касаційну скаргу Товариства задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу № 910/9652/24 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.4. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою у цій справі апеляційну скаргу Відділення АМК залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, у решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відділення АМК, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Відділення АМК з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає таке:
4.1.1. апеляційним господарським судом не були враховані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №910/9652/24, оскільки, судом апеляційної інстанції всупереч статті 316 ГПК України невиконані вказівки Верховного Суду під час направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції;
4.1.2. відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 37-1 та частини другої статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин - прийняття оскаржуваного рішення Відділення АМК), а також частини другої статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [в частині спеціальних процесуальних засад діяльності Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет)].
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Також, Товариство просило Суд покласти на Відділення АМК фактично понесені позивачем судові витрати.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з таких підстав.
6.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 25.07.2024 №60/104-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справ №15/60/15-рп/к.21 (далі - Рішенням АМК):
- визнано, що, зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у закупівлі "Підіймальне обладнання", яка проводилася відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ідентифікатор закупівлі в системі UA-2020-03-13-001027-с (пункт 1);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 2).
6.3. Суди попередніх інстанції зазначили, що у Рішенні АМК встановлені такі обставини.
6.3.1. Відповідачами у антимонопольній справі №15/60/15-рп/к.21 є такі суб'єкти господарювання:
- товариство з обмеженою відповідальністю [далі - ТОВ "Індастріал Тулс"] (адреса місцезнаходження: вул. Старонаводницька, буд. 8-Б, літ. А, м. Київ, 01015), основним видом діяльності якого є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69);
- Товариство (адреса місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021), основним видом діяльності якого є оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (код КВЕД 46.63).
6.3.2. У розумінні статті 1 Закону ТОВ "Індастріал Тулс" і Товариство є суб'єктами господарювання.
6.3.3. Замовником проведено (період 13.03.2020 - 18.05.2020) процедуру електронних торгів на закупівлю за предметом "Підіймальне обладнання", ідентифікатор закупівлі в системі "Прозорро" - UA-2020-03-13-001027-C. Очікувана вартість закупівлі становить - 283 630 грн без ПДВ.
6.3.4. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції надали:
- Товариство - тендерна пропозиція подана 27.03.2020 о 13:22 год., 29.04.2020 о 15:58 год.;
- ТОВ "Індастріал Тулс" - тендерна пропозиція подана 25.03.2020 о 12:24 год.;
- ТОВ "Зевс" (ідентифікаційний код 25483198; адреса місцезнаходження: вул. Східна, буд. 9, м. Запоріжжя, 61001) - тендерна пропозиція подана 31.03.2020 о 22:45 год. і 23:03 год., 01.04.2020 о 08:25 год.
6.3.5. Процедура електронних торгів розпочалася 02.04.2020 о 15:56 год. та завершилася 02.04.2020 о 16:23 год.
6.3.6. За результатами проведення електронного аукціону зазначені суб'єкти господарювання запропонували такі ціни для участі у процедурі закупівлі:
- Товариство: початкова тендерна пропозиція - 283 230 грн без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980 грн без ПДВ; відсоток зниження ціни - 26,47%;
- ТОВ "Індастріал Тулс": початкова тендерна пропозиція - 283 580 грн. без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980 грн. без ПДВ; відсоток зниження ціни - 28,81%;
- ТОВ "Зевс": початкова тендерна пропозиція - 176 641,25 грн.; кінцева тендерна пропозиція - 176 641,25 грн.; відсоток зниження ціни - 0,00%.
6.3.7. Згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 29.04.2020 тендерна пропозиція ТОВ "Зевс" була відхилена замовником як така, що не відповідає умовам тендерної документації.
6.3.8. Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 29.04.2020 найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства, з яким замовником укладено договір від 18.05.2020 №178(6)20УК/53-121-01-20-09362 на суму 335 520 грн з ПДВ.
6.3.9. Щодо встановлення антиконкурентних узгоджених дій Відділенням АМК зазначено таке.
6.3.9.1. Використання Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" однієї ІР-адреси, яка виділена в користування одному з відповідачів:
- за інформацією, яка надана державним підприємством "Прозорро" (лист від 02.07.2020 №206/01/1580/03 [вх. Відділення АМК від 06.07.2020 №60-01/2514]), Товариство та ТОВ "Індастріал Тулс" для участі у процедурі закупівлі свої пропозиції подавали з одного електронного майданчика ТОВ "Смартгендер" та заходили в аукціон з таких ІР-адрес: НОМЕР_1 - Товариство; НОМЕР_4 - ТОВ "Індастріал Тулс";
- згідно з інформацією, яка надана ТОВ "Смартгендер" (лист від 15.07.2020 №560), Товариство для участі у процедурі закупівлі свою пропозицію подавало з ІР-адреси НОМЕР_1 , а ТОВ "Індастріал Тулс" з ІР-адреси НОМЕР_2 ;
- за результатами аналізу Відділенням АМК інформації, наданої АТ "Таскомбанк" (лист від 07.07.2020 №3141/47-БТ, АТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист від 03.07.2020 №81-15-9/4933-БТ та АТ "ПУМБ" (лист від 06.07.2020 №19.1/438) Товариство та ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" у період проведення процедури закупівлі, зокрема, з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 в одні й ті ж самі дні та у близькі проміжки часу;
- відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_1 надаються ТОВ "Мережа Ланет" (ідентифікаційний код 40373986);
- згідно з інформацією, наданою ТОВ "Мережа Ланет" (лист від 17.07.2020 №01-1707), ІР-адреса НОМЕР_1 є статичною і у період проведення процедури закупівлі була виділена Товариству на підставі договору від 01.06.2017 №170540 про надання телекомунікаційних послуг, адреса фактичного розташування обладнання: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ;
- листом від 11.09.2020 №14/185 ТОВ "Індастріал Тулс" повідомило, що до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі не зверталося, у своїй господарській діяльності користувалося послугами мобільного Інтернету та здійснювало свою господарську діяльність за адресою: вул. Старонаводницька, 8-Б, літ. А, м. Київ;
- Товариство листом від 11.09.2020 №17/463 повідомило, що до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі не зверталося. Протягом І півріччя 2020 року, тобто у період проведення процедури закупівлі, у своїй господарській діяльності використовувало ІР-адресу НОМЕР_1 . Фактичне місцезнаходження офісу Товариства протягом І півріччя 2020 року: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ;
- з наведеного Відділення АМК дійшло висновків про те, що у період проведення процедури закупівлі Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" з однієї ІР-адреси ( НОМЕР_1 ), яка надавалася у користування одному з відповідачів, а саме: Товариству;
- викладене, на думку територіального відділення АМК, свідчить про спільне використання однієї IP-адреси під час здійснення відповідачами господарської діяльності, а отже наявності доступу до інформації про господарську діяльність один одного, а також наявності умов для обміну ними інформацією у період проведення та під час підготовки до участі в процедурі закупівлі.
6.3.9.2. Щодо комунікації між відповідачами у антимонопольній справі:
- відповідно до інформації ТОВ "Індастріал Тулс", наданої листом від 11.09.2020 №14/185, під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Індастріал Тулс" використовувало номер телефону НОМЕР_5;
- згідно з інформацією Товариства, наданою листом від 11.09.2020 №17/463 під час здійснення господарської діяльності директор Товариства ОСОБА_1 використовував номер телефону НОМЕР_3 ;
- за результатами аналізу інформації, наданої приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" листом від 01.02.2021 №02/ІСИ-Б/17, Відділенням АМК встановлено, що до проведення процедури закупівлі та у період з 13.03.2020 (дата оголошення процедури закупівлі) до 18.05.2020 (дата укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі) між номерами телефонів НОМЕР_5 та НОМЕР_3 відбулося 3 дзвінки загальною тривалістю 707 секунд, а саме: 10.02.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 11 секунд; 02.03.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 128 секунд; 09.04.2020 відбувся 1 дзвінок тривалістю 568 секунд;
- на думку Відділення АМК, наведене спілкування відповідачів у антимонопольній справі свідчить про наявність умов для обміну інформацією один з одним під час участі у процедурі закупівлі.
6.3.9.3. Щодо господарських відносин між відповідачами:
- відповідно до банківських виписок, наданих АТ "Райффайзен банк Аваль", АТ "ПУМБ", у Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс", зокрема, у період проведення процедури закупівлі та у період виконання договору, існували господарські відносини у вигляді оплати за товар, а саме:
• платник - ТОВ "Індастріал Тулс", отримувач - Товариство, дата - 25.03.2020; сума коштів - 47 900 грн, призначення платежу "Повернення надміру сплачених коштів за домкрат гідравлічний колінний згідно рахунку від 11.12.2019 № 3";
• платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 29.05.2020, сума коштів - 4 000 грн, призначення платежу "Попередня оплата за обладнання згідно з договором від 01.07.2019 № 02/705";
- за результатами аналізу інформації, наданої ТОВ "Індастріал Тулс" (лист від 11.09.2020 №14/185) і Товариством (лист від 11.09.2020 №17/463), Відділенням АМК встановлено, що відповідачами у період проведення процедури закупівлі були господарські відносини щодо придбання комплектуючих товарів відповідно до рахунка-фактури Товариства від 26.03.2020 №Т-00000043 на загальну суму 32 640 грн;
- крім того, за результатом проведеного аналізу "інформації з єдиного реєстру податкових накладних щодо предмету і сум операцій в розрізі контрагентів" за І півріччя 2020 року, наданих Головним управлінням ДПС у м. Києві (лист від 15.04.2024 №10223/5/26-15-12-07-03), територіальним відділенням АМК встановлено, що протягом І півріччя 2020 року Товариство реалізувало ТОВ "Індастріал Тулс" товарів (робіт, послуг) на загальну суму 32 640 грн з ПДВ, що становить 40% від загального обсягу закуплених Товариством товарів (робіт, послуг);
- за таких обставин, Відділення АМК дійшло висновку, що наявність господарських відносин у Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" протягом І півріччя 2020 року (в тому числі в період проведення процедури закупівлі) призводить до позиціонування цих суб'єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, та свідчить про те, що відповідачі були обізнані стосовно господарської діяльності та фінансової спроможності один одного, що в свою чергу передбачає обмін інформацією, спільність інтересів, в тому числі щодо умов ведення господарської діяльності, отримання прибутку тощо. Зокрема, внаслідок існування господарських відносин Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" мали можливість та умови узгодити умови участі у процедурі закупівлі;
- крім того, згідно з банківськими виписками, наданими АТ "Райффайзен Банк Аваль" (лист від 03.07.2020 №81-15-9/4933-БТ) і АТ"ПУМБ" (лист від 06.07.2020 №19.1/438), у період проведення процедури закупівлі Товариство надавало ТОВ "Індастріал Тулс" фінансову допомогу за договорами займу, а саме:
•платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 25.03.2020, сума коштів - 100 000 грн, призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа від 25.03.2020 №20";
• платник - Товариство, отримувач - ТОВ "Індастріал Тулс", дата - 04.05.2020, сума коштів - 10 000 грн, призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа від 04.05.2020 №22";
- Відділення АМК дійшло висновку, що надання фінансової допомоги свідчить про єдність економічних інтересів та сталість економічних зв'язків Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс", а тому про наявність можливостей узгодити свою поведінку між собою під час участі у процедурі закупівлі, замінивши ризик, який передбачений конкурентними умовами, на координацію своєї поведінки.
6.3.9.4. Щодо пропонування товарів одних виробників:
- додатком 1 до тендерної документації замовника передбачено подання специфікації на закупівлю: код ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (підіймальне обладнання) для потреб ВП "ЗАЕС", в якій міститься інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі;
- на виконання зазначеної вимоги відповідачі запропонували товари одних виробників, а саме:
• найменування товару - штабелер напівелектричний EJB115, виробник - Epower;
• найменування товару - домкрат рейковий Tec-Union Int SJ-5, виробник - TEC-Union;
• найменування товару - домкрат гідравлічний ДН5ГР15 в зборі; виробник - Товариство;
• найменування товару - візок гідравлічний Niuli CBY-AC2.5T; виробник - Niuli;
• найменування товару - ланцюг ПР-38,1-12700, виробник - СТ;
- ТОВ "Індастріал Тулс" листом від 11.09.2020 №14/185 повідомило, що протягом І півріччя 2020 року не купувало товар, що був запропонований для участі у процедурі закупівлі;
- за доводами Відділення АМК, пропонування відповідачами товарів одних виробників було б неможливим за умов підготовки тендерних пропозицій кожним із відповідачів окремо. Крім того, пропонування ТОВ "Індастріал Тулс" товару свого конкурента свідчить про тісну комунікацію та координацію відповідачів, як до так і під час підготовки до участі у процедурі закупівлі;
- з огляду на зазначене Відділення АМК дійшло висновку про те, що відповідачі під час підготовки документації для участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, а конкурентне змагання, що є обов'язковою умовою участі в конкурентних процедурах було відсутнє.
6.3.9.5. Щодо не подання одним з відповідачів повного пакету документів:
- згідно з умовами тендерної документації процедури закупівлі замовник вимагав від учасника розмістити (завантажити) в електронній системі закупівель необхідні документи, передбачені тендерною документацією;
- проте для участі у процедурі закупівлі ТОВ "Індастріал Тулс" не було завантажено повного пакету документів, зокрема, не надано забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії;
- відтак, за висновками Відділення АМК, не розміщення ТОВ "Індастріал Тулс" у системі електронних державних закупівель "Прозорро" повного пакету документів, свідчить про те, що ТОВ "Індастріал Тулс" не мало наміру здобувати перемогу у процедурі закупівлі за конкурентними принципами, а брало участь у процедурі закупівлі для забезпечення перемоги Товариства.
6.3.9.6. Відділення АМК вказувало про те, що за результатом аналізу властивостей pdf-файлів (документів), завантажених Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" до системи "Прозорро" для участі у процедурі закупівлі, встановлено, що вони мають спільні властивості, а саме:
- Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" застосовували однаковий пристрій "Canon" для сканування документів у pdf-формат (версія pdf: 1.3). Також для створення деяких документів в форматі pdf відповідачами було використано онлай-застосунок "iLovePDF". Вказане свідчить про те, що файли (документи тендерної документації) створені з використанням одного й того ж комп'ютерного обладнання (програмного забезпечення) та про спільну підготовку відповідачами своїх тендерних пропозицій.
6.4. Суд першої інстанції, частково скасовуючи Рішення АМК в частині, що стосується Товариства, виходив з того, що:
- факт використання спільного Інтернет-шлюзу (маршрутизатора) не свідчить про підготовку тендерної документації з використанням одного і того ж комп'ютерного обладнання або спільно, тим більше, що, як встановлено самим Відділенням АМК, Товариство і ТОВ "Індастріал Тулс" здійснювали подання документів на спірні торги з різних IP-адрес;
- викладене у Рішенні АМК обґрунтування не свідчать про наявність доступу Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" до господарської інформації про один одного, оскільки, ні система "Клієнт-банк", ані IP-адреса не є інструментами, які в об'єктивній реальності дають можливість мати доступ до будь-якої інформації та за своєю суттю не є шляхами чи методами обміну господарською інформацією між ними;
- збіг IP-адреси для входу в систему "Клієнт-банк" між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" можна пояснити існуванням між цими компаніями господарських відносин;
- три телефонні дзвінки між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" не свідчать про фактичний обмін комерційною інформацією та не доводить факт існування обміну господарською інформацією між даними суб'єктами господарювання;
- існування господарських відносин між Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" є звичайним збігом, що зумовлений специфікою ринку виробництва та реалізації гідравлічного та пневматичного устаткування та не є свідченням узгодження їх дій;
- збіг у номенклатурі товарів в пропозиціях Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" зумовлений виключно специфікою ринку спеціалізованого гідравлічного обладнання та обмеженістю виробників такого обладнання, а не угодженими діями учасників процедури закупівлі;
- використання ж Товариством і ТОВ "Індастріал Тулс" пристроїв марки "Canon" для сканування документів у pdf-форматі (версія pdf:1.3) з використанням онлайн-застосунку "iLovePDF" не є належним доказом спільної підготовки відповідачами своїх тендерних пропозицій, всі наведені в таблиці 6 Рішення АМК документи сканувалися за допомогою різних програм, жодних збігів у властивостях фалів немає;
- неподання ТОВ "Індастріал Тулс" у тендерній пропозиції банківської гарантії, також не може свідчить про наявність узгодженості дій відповідачів у антимонопольній справі.
6.5. Суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, зазначив, зокрема, таке.
6.5.1. Стосовно доводів позивача про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи № 15/60/15-рп/к.21, в межах якої було прийнято оскаржуване Рішення АМК, колегія суддів зазначила, що:
- антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024;
- ні Законом, ні Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994, станом на момент початку розгляду антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 не було визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК;
- разом з тим, 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким внесені зміни до Закону та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції";
- антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024;
- отже, вказані зміни до Закону набули чинності до моменту спливу трирічного строку розгляду антимонопольної справи (строк сплив 21.01.2024);
- тобто, в процесі розгляду антимонопольної справи Комітет був обізнаний про обмеження строку її розгляду трирічним періодом та відповідно повинен був або розглянути її до спливу вказаного строку (21.01.2024) або за наявності обґрунтованих підстав продовжити цей строк;
- проте, жодної з наведених дій вчинено не було;
- як вже вказувалося, антимонопольна справа № 15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024, тобто її розгляд тривав 3 роки та 6 місяців;
- колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що проведення розслідування у такий строк має бути обґрунтоване об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, Комітету тощо;
- в оскаржуваному Рішенні АМК не вказано, які саме процесуальні дії, окрім направлення сторонам антимонопольної справи розпорядження та подання про попередні висновки, вчиняло Відділення АМК у період з 21.01.2021 до 15.05.2024;
- при цьому, з Рішення АМК вбачається, що в ньому використана здебільшого інформація отримана з листів суб'єктів господарювання, які датовані 2020 та 2021 роками.
6.5.2. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що, з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на яких ґрунтується оскаржуване позивачем Рішення АМК, відповідна антимонопольна справа не є складною, а кваліфікація поведінки учасників торгів, з урахуванням наявної у відповідача документації, датованої здебільшого до розпорядження про початок розгляду справи, не потребувала істотних затрат часу, оскільки, дозволяла оперативно та конкретно встановити наявність/відсутність ознак пов'язаності відповідачів антимонопольної справи, що зумовила недотримання конкретних засад проведення торгів.
6.5.3. Суд апеляційної інстанції виснував, що антимонопольну справу було розглянуто за відсутності поважних та об'єктивних причин для пропуску такого строку. Наведене є тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/непорушення ним Закону, що було предметом розгляду антимонопольної справи.
6.5.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу також позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу, що також безпідставно не враховано відповідачем.
6.5.5. Враховуючи те, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, за відсутності обґрунтованих, об'єктивних та поважних причин для зволікання відповідачем з прийняттям рішення у такій справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
6.5.6. Суд апеляційної інстанції також вважав за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 №3295-IX, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів Комітету в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання.
6.5.7. Загальною метою вищенаведеного закону є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства. Зокрема, Законом від 09.08.2023 №3295-IX внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
6.5.8. Відповідно до положень наведеної норми: справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша цієї статті). За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга цієї статті). До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя цієї статті). Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта цієї статті).
6.5.9. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що хоча Законом від 09.08.2023 №3295-IX не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування положень статей 42, 59 Закону у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема, в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності/відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.
6.5.10. При розгляді цієї справи, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність у Відділення АМК об'єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу та недотримання строків, встановлених у статті 37-1 Закону, дійшов висновку про наявність визначених Законом підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК.
6.5.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню, з підстав, наведених у постанові суду апеляційної інстанції.
6.5.12. Враховуючи визначені вище підстави задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції не надав оцінки викладеним у Рішенні АМК обставинам щодо вчинення позивачем з іншим учасником закупівлі антиконкурентних угоджених дій.
6.5.13. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав задоволення позову, а у решті рішення - залишається без змін.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/9652/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.2. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.3. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.4. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.5. Скаржник у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує постанову Верховного Суду від 06.05.2025 у цій справі з посиланням на приписи статті 316 ГПК України.
8.6. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
8.7. Так, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції від 12.02.2025 у цій справі, та, передаючи цю справу на новий розгляд, зазначив таке:
«Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що задовольняючи позов та визнаючи недійсним Рішення АМК в частині, що стосується Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що територіальним відділенням АМК не було належним чином встановлено всю сукупність факторів, що об'єктивно могли вплинути на поведінку Товариства і ТОВ "Індастріал Тулс" під час участі у процедурі закупівлі, та підтвердити вчинення вказаними юридичними особами антиконкурентних узгоджених дій, що полягають у спотворення результатів процедури закупівлі.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановивши: що встановлені територіальним відділенням АМК у Рішенні АМК факти у своїй сукупності виключають змагальність відповідачів у антимонопольній справі у процедурі спірної закупівлі, а саме (використанні відповідачами однієї ІР-адреси для здійснення керування своїми банківськими рахунками у період проведення процедури закупівлі, яка надавалася у користування Товариству; комунікації між відповідачами; наявності господарських відносини між відповідачами; наданні фінансової допомоги один одному у період проведення процедури закупівлі; пропонуванні товарів одних виробників, в тому числі товару виробництва Товариства; неподанні ТОВ "Індастріал Тулс" повного пакета документів; спільних властивостях файлів тендерних пропозицій відповідачів); існування вказаних обставин не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об'єктивних чинників, - дійшов висновку про узгодження Товариством своєї поведінки при підготовці та участі у торгах, зокрема про обмін між Товариством та іншим відповідачем в антимонопольній справі інформацією, і наведене давало можливість дійти висновку про наявність, зокрема, у діях Товариства складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове рішення, не здійснив перевірку доводів і аргументів Товариства, які викладені, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу територіального відділення АМК стосовно застосування статті 37-1 Закону ретроспективного на підставі статті 58 Конституції України.
Так, у цій справі №910/9652/24 антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК від 25.07.2024.
Товариство у відповіді на відзив в суді першої інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу, зазначало, що територіальним відділенням АМК при розгляді антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 порушені розумні строки (протягом яких відповідач так і не зміг зібрати та представити належні та допустимі докази вчинення антиконкурентних угоджених дій) та було прийняте непропорційне рішення про притягнення позивача до відповідальності.
01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 №3295-IX, яким внесені зміни до Закону та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Відповідно до даної норми:
- справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша);
- за наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга);
- до строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя);
- якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта).
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3295-IX, справи про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання та порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до набрання чинності цим Законом, розглядаються за законодавством, що діяло до цього часу.
Скаржник вважає, що незважаючи на те, що на дату початку розгляду справи строки її розгляду не були визначені чинним законодавством, слід звернути увагу на статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів, за винятком випадків, коли це пом'якшує чи скасовує відповідальність особи.
Таким чином, на думку Товариства, норми статті 37-1 Закону слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності.
Суд першої інстанції не надав оцінку таким аргументам Товариства, однак задовольнив позов Товариства з інших підстав, а суд апеляційної інстанції, встановивши у розрізі приписів статті 59 Закону відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Однак, оскаржуване судове рішення не містить дослідження оцінки аргументам Товариства, яке позивач послідовно зазначав в суді апеляційної інстанції у контексті від обставин установлених судом, зокрема і щодо тривалості розгляду антимонопольної справи, що є вагомим (визначальним) аргументом для вирішення цієї справи.
Невстановлення судом обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки).
Звідси, а також ураховуючи викладене, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи сторін.
Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
Втім, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи.
Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції»;
«Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону».
8.8. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2025 у цій справі, зазначивши, зокрема, таке:
«(81) Мотивувальна частина постанови ПАГС від 01.09.2025 передбачає, що «Враховуючи визначені вище підстави задоволення позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки викладеним у рішенні Комітету обставинам щодо вчинення позивачем з іншим учасником закупівлі антиконкурентних угоджених дій», тим самим повторно проігнорувавши вказівку Верховного Суду щодо надання належної правової кваліфікації спірним правовідносинам, перевірки доводів та доказів, а також вагомих (визначальних) аргументів сторін у справі, надання їм належної правової оцінки, оскільки виклавши Оспорювану постанову у такій редакції суд фактично відмовився від дослідження решти позовних вимог ТОВ «ТЕХНОФОРС», перевірки їх доказами та відповідно дослідження та з'ясування позиції Відділення із вказаних питань».
8.9. Верховний Суд виходить з того, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.10. Так, скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 37-1 та частини другої статті 42 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин - прийняття Рішення АМК), а також частини другої статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (в частині спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України).
8.11. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.12. Слід зазначити, що перед Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги позивача дійсно Товариство серед іншого вказувало посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, про те, що суд апеляційної інстанції не застосував статтю 37-1 Закону на підставі статті 58 Конституції України, оскільки це пом'якшує відповідальність позивача, за відсутності висновків Верховного Суду щодо ретроспективного застосування цієї норми до справ, розпочатих до 01.01.2024.
8.13. Втім, як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 06.05.2025 у цій справі суд касаційної інстанції, зокрема, з наведеного у пункті 8.11 цієї постанови, узагальнено виходив з того, що:
(1) суд першої інстанції не надав оцінку аргументам Товариства щодо застосування статті 37-1 Закону та статті 58 Конституції України, адже, задовольнив позов Товариства з інших підстав;
(2) суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, та, прийнявши своє рішення про відмову у задоволенні позову, не розглянув та не надав оцінки означеним доводам позивача, що стало наслідком неповного і невсебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та ненадання оцінки всім аргументам учасників справи.
8.14. Верховний Суд виходить з того, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.15. Отже, з огляду на зміст постанови Верховного Суду від 06.05.2025 у цій справі власне правових висновків [визначення поняття правового висновку наведено у низці судових рішень Великої Палати Верховного Суду (дивись пункт 8.6 цієї постанови)] суд касаційної інстанції у цій конкретній справі не висловлював.
8.16. Верховний Суд виходить з того, що суд касаційної інстанції здійснює перевірку правильності застосування норми права (тлумачить норми права), ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
8.17. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2025 у цій справі, не перевіривши докази та доводи, на які покликався відповідач, обмежившись лише перевіркою доводів позивача, і тим самим не навівши міркування щодо доводів відповідача.
8.18. Відповідно до частини першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
8.19. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом і змагальність сторін (пункти 2 і 4 частини третьої статті 2 ГПК України ).
8.20. Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
8.21. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
8.22. Отже, апеляційний розгляд заснований на перевірці доводів однієї сторони лише в частині застосування статті 37-1 Закону, без перевірки доводів іншої сторони у справі, зокрема, відповідача, а також, без з'ясування чому саме три роки і шість місяців у цьому конкретному випадку не є розумним строком (наприклад, з огляду на повномасштабне вторгнення, введення воєнного стану, тощо), порушує вказані вище принципи господарського судочинства.
8.23. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.24. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.25. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.26. Відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
8.26.1. Верховний Суд наголошує, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.27. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 236, 237, 282, 269 та 316 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову та характер спірних правовідносин, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін.
8.28. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.29. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.30. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає таке:
- у Закон внесені зміни Законом від 09.08.2023 №3295-IX, у тому числі, доповнено статтею 37-1;
- Закон від 09.08.2023 №3295-IX набирав чинності з 1 січня 2024 року;
- отже, з моменту ухвалення Закону №3295-IX до набрання чинності минуло майже чотири місяці;
- статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;
- у рішенні від 09.02.1999 №1-рп-/99 Конституційний Суд України вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
8.31. Стосовно ретроспективного характеру статті 37-1 Закону, Суд вважає за необхідне звернутися до правових позицій Верховного Суду, які наведені у постановах ухвалених після ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, а саме:
- у постанові від 04.09.2025 у справі №916/5677/23 зазначено таке:
«Суд в контексті доводів скаржника зазначає, зокрема, що 01.01.2024 набрав чинності Закон №3295-IX, яким внесені зміни до Закону №2210-ІІІ та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Тобто, до 01.01.2024 у Законі №2210-ІІІ була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону №3295-IX, тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм.
Норма статті 42 Закону №2210-ІІІ не зазнавала змін з моменту прийняття цього нормативного акта, а отже як на момент початку розгляду антимонопольної справи, так і на момент ухвалення Комітетом оспорюваного рішення, існували визначені строки давності притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) та встановлене імперативне правило, за яким суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності поза межами визначених строків давності.
Тобто, хоча чинне до 01.01.2024 законодавство про захист економічної конкуренції не встановлювало конкретних строків розгляду антимонопольної справи, проте у частині першій статті 42 Закону №2210-ІІІ визначалися строки давності притягнення до відповідальності, відповідно, розгляд антимонопольної справи мав бути здійснений в такі строки, які б не перевищували строків давності притягнення до відповідальності, недотримання яких має наслідком звільнення особи від відповідальності, і за висновками Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі постановах, важливим є дотримання строків давності, встановлених в статті 42 Закону №2210-ІІІ, і положення частини другої цієї статті не скасовують, підміняють та/або продовжують визначені частиною першою цієї статті строків давності. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону №3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону №2210.
У всіх вказаних скаржником постановах висновки щодо правозастосування походять від здійснення судами тлумачення статті 42 Закону №2210-ІІІ у взаємозв'язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону №3659-XII, а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.
Верховний Суд, у визначених скаржником постановах наголошував на тому, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання. В силу положень Закону №3659-XII питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі №2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв'язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.
У аспекті доводів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями.
Позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону №2210-III також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У всіх означених вище постановах Верховного Суду на які містить посилання оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції зазначав про те, що застосування частини першої статті 42 Закону №2210-III має бути логічно сумісним із позицією позивача.
У всіх означених справах висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються виходячи із характеру спірних правовідносин / юридичної природи заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті (див. пункт 7.46 постанови від 14.05.2024 у справі №910/19008/21).
Іншими словами, у всіх означених постановах Верховний Суд викладав свої висновки ґрунтуючись на тому, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування)»;
- у постанові від 11.09.2025 у справі №922/3820/24 викладений схожий висновок вказаний вище та вказано також таке:
«У контексті викладеного, Верховний Суд зазначає, що хоча Законом №3295-IX не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування судом апеляційної інстанцій положень статей 42, 59 Закону 2210 у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону №3659-XII у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності / відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства»;
- у постанові від 07.10.2025 у справі №922/10/25 зазначено таке:
« 8.25. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про те, що відповідачем прийнято рішення після закінчення граничних строків встановлених Законом та допущено порушення частини четвертої статті 37-1 Закону №2210-ІІІ, а саме не закрито справу на підставі абзацу 7 частини першої статті 49 Закону №2210-ІІІ через закінчення граничних строків розгляду справи.
8.26. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до положень статті 42 Закону №2210-ІІІ:
- суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону №2210, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);
- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).
8.27. Аналіз положень статті 35 Закону №2210-ІІІ дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).
8.28. Дійсно положення частини другої статті 42 Закону №2210-ІІІ визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону №2210-ІІІ.
8.29. Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності.
8.30. У разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону №2210-ІІІ за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону №2210-ІІІ.
8.31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, на яку посилається скаржник.
8.32. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що нова редакція Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" набрала чинності з 01.01.2024, розгляд справи територіальним відділенням Антимонопольного комітету України і, як наслідок, всі дії, в тому числі прийняття рішення, мають розглядатися у редакції законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, що діяло до 01.01.2024 і в цій же редакції законодавства суб'єкт господарювання у справі №7/01-127-21 має оскаржувати рішення відповідача. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що розгляд Відділенням АМК справи №7/01-127-21 здійснювався з 22.01.2020 по 29.10.2024, тобто 4 роки 9 місяців. Місцевий господарський суд, а також суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відділенням АМК розпочато у січні 2020 року, а законом встановлено зупинення перебігу строку давності на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідачем при прийнятті рішення 29.10.2024 дотримано відповідний строк для притягнення ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" до відповідальності.
8.33. Суд в контексті доводів скаржника зазначає, зокрема, що 01.01.2024 набрав чинності Закон № 3295-IX, яким внесені зміни до Закону № 2210-ІІІ та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Тобто, до 01.01.2024 у Законі № 2210-ІІІ була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону №3295-IX, тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм.
8.34. При цьому необхідно зазначити, що норма статті 42 Закону №2210-ІІІ не зазнавала змін з моменту прийняття цього нормативного акта, а отже як на момент початку розгляду антимонопольної справи, так і на момент ухвалення Відділенням АМК оспорюваного рішення, існували визначені строки давності притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) та встановлене імперативне правило, за яким суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності поза межами визначених строків давності.
8.35. Тобто, хоча чинне до 01.01.2024 законодавство про захист економічної конкуренції не встановлювало конкретних строків розгляду антимонопольної справи, проте у частині першій статті 42 Закону №2210-ІІІ визначалися строки давності притягнення до відповідальності, відповідно, розгляд антимонопольної справи мав бути здійснений в такі строки, які б не перевищували строків давності притягнення до відповідальності, недотримання яких має наслідком звільнення особи від відповідальності, отже важливим є дотримання строків давності, встановлених в статті 42 Закону № 2210-ІІІ, і положення частини другої цієї статті не скасовують, підміняють та/або продовжують визначені частиною першою цієї статті строків давності. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону №3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону №2210-ІІІ.
8.36. Верховний Суд наголошує на тому, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживання. В силу положень Закону №3659-XII питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі №2210-ІІІ строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв'язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.
8.37. З огляду на встановлені обставини судами попередніх інстанцій, суд здійснюючи перевірку оскаржуваного рішення АМК через призму статті 59 Закону не встановили порушення Відділенням АМК загальної тривалості розгляду антимонопольної справи».
8.32. Отже, Верховний Суд висновує, що стосовно застосування статті 37-1 Закону слід виходити з сутнісного змісту поняття «розгляд справи» АМК, яке розкривається через системний аналіз статей 35, 37, 42, 49 Закону, що полягає у вчиненні органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності/відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності.
8.33. Законодавець у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 09.08.2023 №3295-IX зазначив, що справи, зокрема, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, та не встановив, що стаття 37-1 Закону має зворотню дію, так само законодавець не вказав, що стаття 37-1 Закону діє з моменту прийняття Закону від 09.08.2023 №3295-IX.
8.34. При цьому, Верховний Суд виходить із сутнісного змісту норм Закону, а також бере до уваги статтю 58 Конституції України та рішення від 09.02.1999 №1-рп-/99, у якому Конституційний Суд України витлумачив означену статтю таким чином, що її положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
8.35. Також, у контексті дослідження розумності/нерозумності строку розгляду АМК справ слід звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.07.2025 у справі №910/2415/24, такого змісту:
«Зі змісту оскаржуваного судового рішення також вбачається, що суд апеляційної інстанції хоча і зазначив щодо врахування висновків, які викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №910/2206/24 надавши оцінку наявності/відсутності об'єктивних та поважних причин тривалістю розгляду справи органами АМК (понад 6 років), однак залишив поза увагою дослідження та оцінку тієї обставини, на яку Верховний Суд звертав увагу, а саме яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинуло на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції не з'ясував означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі.
Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились ті обставини, що розгляд антимонопольної справи №38/41-р-02-05-17 припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів АМК, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об'єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування.
Отже, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.02.2025 у справі №910/2206/24, від 14.05.2024 у справі №910/19008/21 суд апеляційної інстанції не врахував того, що такі висновки суду касаційної інстанції ухвалені за фактично іншої доказової бази (змісту заявлених позовних вимог, обставин справи та зібраних у ній доказів).
Не встановлення судом обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки)».
8.36. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правові позиції наведені вище у цій постанові.
8.37. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору та для застосування норм матеріального права, на які покликаються сторони, ураховуючи доводи касаційної скарги в частині порушення статті 316 ГПК України, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.38. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.38.1. Суд відхиляє доводи позивача щодо застосування постанов Вищого господарського суду України, адже, у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України не є джерелом висновків щодо застосування норм права, які необхідно враховувати судами.
8.38.2. Щодо покликань Товариства про аналогію права, то Суд звертається до тлумачення положень статті 58, які викладені Конституційним Судом України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99.
8.39 Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.40. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувану постанову та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі №910/9652/24 скасувати.
3. Справу №910/9652/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов