09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16314/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Кулешова Л. В. (адвокат)
відповідача - Бондаренко О. О. (адвокат)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рудюк Ю. А. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025
за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про визнання неправомірними дій та рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", позивач; найменування змінено на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про визнання неправомірними дій та рішення ПАТ "НЕК "Укренерго" від 30.08.2024 № 01/53906.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 (суддя Мандичев Д.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 (колегія суддів: Тищенко О.В., Горчаров С. А., Сибіга О. М.) рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі № 910/16314/24 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував норму права, а саме: п.8 наказу №148 Міністерства енергетики України від 13.04.2022 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", що є нормою прямої дії, а також норми матеріального права - розділу 9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - ККОЕЕ), підпункту 2 п.7.5., п.7.8, п.7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), п. 4.1 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (що є додатком до Правил), п.11.5.8, п.11.5.9, п.11.5.12 Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310.
4.3. Підставами касаційного оскарження є:
- неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/12587/23 та від 25.09.2024 у справі № 910/12754/23;
- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду а саме, необхідністю відступлення від висновків, викладених Верховним Судом в постановах від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23, від 08.10.2025 у справі № 910/6200/24;
- застосування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у
справі № 910/14138/24.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ПАТ "Запоріжжяобленерго" здійснює ліцензійну діяльність з розподілу електричної енергії, тобто є Оператором системи розподілу (далі - ОСР) на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415.
6.2. Постановою НКРЕКП від 17.12.2021 № 2624 ПАТ "НЕК "Укренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії.
6.3. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН), та постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344 ДПЗД "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
6.4. ПАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратор комерційного обліку (АКО), направило до ПАТ "Запоріжжяобленерго" рішення від 30.08.2024 № 01/53906 щодо не віднесення обсягів споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титаномагнієвий комбінат" до втрат ПАТ "Запоріжжяобленерго" у зв'язку із не проведенням відключення за заявою ДПЗД "Укрінтеренерго" за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, яким зобов'язало ПАТ "Запоріжжяобленерго" виконати наступні вимоги, а саме: прибрати з обсягів постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" обсяги споживача Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (код ЄДРПОУ 38983006) за розрахункові періоди, починаючи з лютого 2023 по червень 2023 року; переузгодити Звіти щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" за розрахункові періоди, починаючи з лютого 2023 по грудень 2023 року з ДПЗД "Укрінтеренерго"; переоформити Довідку по області комерційного обліку відповідно Додатку 3 до Постанови НКРЕКП №2118 від 28.12.2018 "Про затвердження Тимчасового порядку визначення обсягів купівля електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період", а також надати її до АКО на електронну адресу datahuba@ua.energy. Надіслати до НЕК "Укренерго" звернення на електронну адресу datahuba@ua.energy щодо надання доступу для перезавантаження відповідних ДКО на платформі MMS із зазначенням точки комерційного обліку та періоду, за який буде перезавантаження щодо врегулювання суперечки АКО.
6.5. У відповідь ПАТ "Запоріжжяобленерго" листом від 06.09.2024 №007-33/3887 повідомило про неможливість виконання вимог АКО.
6.6. Як наголошено позивачем, у період із 01.06.2023 до 06.12.2023 попереджень від ДПЗД "Укрінтеренерго" про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до ПАТ "Запоріжжяобленерго" не направлялось.
6.7. Згідно з листами Запорізької обласної військової адміністрації від 02.04.2024 № 03905/08-22, від 02.04.2024 № 03905/08-22 заборонено здійснювати відключення ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричної енергії.
6.8. Відповідно до протоколів засідань від 25.05.2022 № 1, від 02.06.2022 № 2, від 10.06.2022 № 3, від 24.06.2022 № 5, від 30.06.2022 № 6, від 09.12.2022 № 22, від 16.12.2022 № 23, від 13.01.2023 № 24, від 09.06.2023 № 37, від 23.06.2023 № 38, від 30.06.2023 № 39, від 280.07.2023 № 429, від 01.09.2023 № 45, та витягів з цих протоколів - Переліків споживачів електричної енергії, щодо яких прийнято рішення про відключення/не відключення від електричної енергії, рішеннями робочої групи з погодження відключення електричної енергії певним категоріям споживачів у період воєнного стану Запорізької обласної військової адміністрації починаючи з травня 2022 року не погоджувалось повне обмеження споживання електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" шляхом його відключення.
6.9. Також позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/1168/22 заяву ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про забезпечення позову задоволено повністю та заборонено ДПЗД "Укрінтеренерго", ПАТ "Запоріжжяобленерго" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат".
6.10. Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 910/1168/22 ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 910/1168/22 залишено без змін.
6.11. У подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 910/1168/22, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 про відмову в задоволенні позову залишено без змін. Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про зобов'язання ДПЗД "Укрінтеренерго" припинити дії, що обмежують постачання електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; визнання таким, що не підлягає виконанню листа-вимоги щодо відключення споживача - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" від 29.12.2021 № 44/09-11301/ПОН; визнання такою, що не підлягає виконанню вимоги про припинення постачання електричної енергії від 20.05.2020 №44/09-000189/В; визнання такою, що не підлягає виконанню вимоги про припинення постачання електричної енергії від 04.01.2021 № 44/09-000278/В. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №910/1168/22 зазначене рішення залишено без змін.
6.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій справі, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
6.13. ДПЗД "Укрінтеренерго" посилалося на припинення постачання ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричної енергії ще з 01.02.2022, відтак із 01.02.2022 позивач не має правових підстав записувати обсяги споживача ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до балансуючої групи постачальника "останньої надії".
6.14. Суди попередніх інстанцій врахували, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/3532/23 встановлено, що ДПЗД "Укрінтеренерго" дотримався приписів ПРРЕЕ та правомірно заявив вимоги про припинення постачання електричної енергії споживачу ТОВ "ЗТМК" з 01.02.2022, отже, після зазначеної дати відсутні правові підстави покладати обсяги електричної енергії на позивача, як постачальника "останньої надії", тоді як відповідно до абзацу першого пункту 7.10 ПРРЕЕ, п.6.5. Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії відповідні обсяги електричної енергії повинні бути покладені на оператора системи розподілу, який має право пред'явити споживачу заподіяні збитки.
6.15. Це рішення у справі № 910/3532/23 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 та постановою Верховного Суду від 02.10.2024.
6.16. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що матеріали цієї справи не містять доказів фактичного постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у спірний позовний період із лютого 2023 року до червня 2023 року.
6.17. Також, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що в період із 01.06.2023 до 06.12.2023 ДПЗД "Укрінтеренерго" не направляло попереджень про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до ПАТ "Запоріжжяобленерго", оскільки ДПЗД "Укрінтеренерго" постачання електричної енергії вказаному споживачу з 01.02.2022 не здійснювало.
6.18. Крім того, 30.04.2024 прийнято постанову НКРЕКП № 828, якою постановлено: "Припинити розгляд спору між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ"НЕК "Укренерго" у зв'язку із відсутністю у діях ПАТ "НЕК "Укренерго" порушень законодавства та/або ліцензійних умов", що стосувався даних комерційного обліку, наданих Товариством у звіті щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" за жовтень 2023 року.
6.19. А в подальшому, постановою НКРЕКП від 19.06.2024 № 1170 "Про припинення розгляду спору між ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "НЕК "Укренерго" за результатами розгляду заяви ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 09.04.2024 № 001-66/306 про досудове врегулювання спору, в якій Регулятор постановив "Припинити розгляд спору між ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) та ПАТ "НЕК "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227) у зв'язку із відсутністю у діях ПАТ "НЕК "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227) порушень законодавства та/або ліцензійних умов», щодо обґрунтованої неможливості виконання вимоги з відключення споживачів ДП "Підприємство ДКВС України (№99)" та ТОВ "ЗТМК" у період військової агресії російської федерації та покладення обсягів споживання електричної енергії у періоди червня, вересня, листопада та грудня 2023 року на втрати ПАТ "Запоріжжяобленерго".
6.20. Суди попередніх інстанцій у цій справі, надавши оцінку обраному способу захисту, дійшли висновку про те, що позовна вимога про визнання неправомірними дій та рішення ПАТ "НЕК "Укренерго" від 30.08.2024 №01/53906 сама по собі не є ефективним способом захисту, оскільки за своїми правовими наслідками направлена лише на встановлення факту щодо неправомірності дій та прийнятого відповідачем рішення.
6.21. Водночас, позивачем не ставиться вимога щодо вирішення подальшої юридичної долі самого рішення ПАТ "НЕК "Укренерго" від 30.08.2024 № 01/53906, зокрема, скасування такого рішення, визнання недійсним тощо. Одночасно, позивач не просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, що забезпечили би практичне виконання рішення суду.
6.22. Отже, суди зауважили про те, що задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій та рішення ПАТ "НЕК "Укренерго" від 30.08.2024 №01/53906 не забезпечить поновлення порушених прав позивача та майнових інтересів, які останній визначив у безпідставному формуванні грошових зобов'язань перед ПАТ "НЕК "Укренерго" унаслідок віднесення спожитої ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" за період із лютого 2023 по червень 2023 року електричної енергії до втрат позивача.
6.23. Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.6. Водночас наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. В контексті доводів касаційної скарги, Суд виходить з такого.
8.14. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
8.15. За змістом статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
8.16. У частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
8.17. Відповідно до частини 6-10 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина 6).
8.18. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу (частина 7).
8.19. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (частина 8).
8.20. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (частина 9).
8.21. Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку (частина 10).
8.22. Судовим рішенням у справі № 910/3532/23 за позовом ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПАТ "НЕК "Укренерго", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", про визнання неправомірними дій та припинення дій, що порушують право, встановлено обставини, за якими позивач з дотриманням приписів ПРРЕЕ заявив вимоги про припинення постачання електричної енергії споживачу з 01.02.2022, а тому обсяги електричної енергії, спожиті ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" після цієї дати, повинні покладатись на втрати ПАТ "Запоріжжяобленерго".
8.23. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК зазначили про припинення постачання електричної енергії споживачу з 01.02.2022 та обставини неправомірного покладення ПАТ "НЕК "Укренерго" обсягів спожитої електричної енергії після дати припинення постачання ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричної енергії на ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії".
8.24. Крім того, суди зауважили про те, що матеріали справи не містять доказів фактичного постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у спірний позовний період із лютого 2023 року по червень 2023 року.
8.25. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції зазначає таке.
8.26. АТ "Запоріжжяобленерго" у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 12.09.2024 у справі № 910/12587/23 та від 25.09.2024 у справі № 910/12754/23.
8.27. Так, у справі № 910/14138/22 Верховний Суд постановою від 13.02.2024 залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПАТ "НЕК "Укренерго" про визнання протиправними дії та припинення дій, з огляду на доведення позивачем обставин неправомірного невиконання відповідачем вимоги позивача про відключення об'єктів споживача від електропостачання та неприпинення постачання електроенергії споживачу, у зв'язку із чим рішення відповідача як адміністратора комерційного обліку щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих споживачем по всім точкам комерційного обліку за спірний період на позивача є неправомірними.
8.28. У справах № 910/12587/23 та № 910/12754/23 Верховний Суд постановами від 12.09.2024 та від 25.09.2024 закрив касаційне провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, за касаційними скаргами ДПЗД "Укрінтеренерго" на судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПАТ "НЕК "Укренерго" про визнання неправомірним рішення та зобов'язати вчинити дії, а касаційні скарги ДПЗД "Укрінтеренерго" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишив без задоволення. У цих справах суди попередніх інстанцій, врахувавши нормативне регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, дійшли висновку, що твердження позивача про необхідність покладення обсягів постачання електричної енергії споживачу на втрати оператора системи є помилковими, а тому відповідач, як адміністратор комерційного обліку, при вирішенні суперечки обґрунтовано зазначив, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені.
8.29. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, виходячи зі встановлених обставин, у тому числі у справі № 910/3532/23, та особливостей правового регулювання спірних відносин, дійшли висновку про припинення постачання ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричної енергії ще з 01.02.2022; відсутність доказів фактичного постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у спірний позовний період із лютого 2023 року по червень 2023 року; не ефективності обраного позивачем способу захисту.
8.30. Будь-яких обставин, які передбачають застосування до спірних правовідносин положень наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", судами попередніх інстанцій встановлено не було, тому відповідні доводи касаційної скарги не приймаються до уваги.
8.31. Отже, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, зазначені норми права застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування, тому відповідні посилання скаржника не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
8.32. З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, яка розглядається, зазначені скаржниками доводи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
8.33. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, необхідно зазначити таке.
8.34. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
8.35. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
8.36. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
8.37. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
8.38. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №910/3532/23, від 08.10.2025 у справі №910/6200/24. Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях.
8.39. У частині другій статті 302 ГПК передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
8.40. Отже умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду, як і підставою для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
8.41. За змістом пункту 2 частини другої статті 287, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК касаційна скарга (у разі посилання як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
8.42. Натомість у касаційній скарзі скаржником не наведено змістовного обґрунтування мотивів, що відповідно до зазначених норм права є необхідною підставою для відступлення від висновку щодо застосування норми права.
8.43. Необхідність відступу від висновку Верховного Суду, яку обґрунтовує скаржник у касаційній скарзі, зазначивши власні міркування щодо вирішення цієї справи по суті, не пов'язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а фактично зводиться до незгоди з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24.
8.44. З огляду на викладене, враховуючи зміст і обставини справи, подібність спірних правовідносин до тих, щодо яких сформульовано висновок Верховного Суду, ознак необхідності розгляду питання відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 910/3532/23 та від 08.10.2025 у справі №910/6200/24 з мотивів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції не вбачає.
8.45. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
8.46. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.47. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.48. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди надали оцінку доказам, наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.49. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.50. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 910/16314/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова