25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 924/80/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 (суддя Танасюк О. Є.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 (головуючий суддя Бучинська Г. Б., судді Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.)
у справі № 924/80/25
за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гвардійської міської ради Хмельницького району Хмельницької області
до Фермерського господарства «Віра Плюс»
про припинення договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки,
(у судовому засіданні взяли участь прокурор - Гончар І. О., представники відповідача - Клюка В. Ф., Гандзюк В. В.)
1. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства «Віра Плюс» про припинення договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки.
2. У зазначеному позові наведено такі обставини, що послугували підставами його подання.
2.1. У 2012 році громадянин ОСОБА_1 отримав в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 199, 5288 га для ведення фермерського господарства, що в подальшому було оформлено відповідними договорами оренди землі.
2.2. Натомість у 2014 році 23 земельні ділянки загальною площею 449, 0088 га було надано в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_2 , у зв'язку з чим укладено 23 договори оренди зелі.
2.3. Після отримання земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 було створено Фермерське господарство «Дудар».
2.4. 16 вересня 2022 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належну йому частку у складеному капіталі Фермерського господарства «Дудар» в розмірі 1 000, 00 грн, що становить 100 % його складеного капіталу, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити за цю частку у порядку та на умовах, передбачених договором.
2.5. Після державної реєстрація змін до відомостей про юридичну особу учасником (засновником), кінцевим бенефіціарним власником та керівником Фермерського господарства «Дудар» став ОСОБА_1 .
2.6. У результаті реорганізації Фермерського господарства «Дудар» шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства «Аграрій Плюс», цей правонаступник прийняв усе майно, майнові та немайнові права та обов'язки Фермерського господарства «Дудар», у тому числі права та обов'язки за відповідними договорами оренди землі.
2.7. Член Фермерського господарства «Дудар» приєднався до членів Фермерського господарства «Аграрій Плюс» з розміром грошової частки, належної йому в складеному капіталі попереднього фермерського господарства.
2.8. Надалі в результаті реорганізації Фермерського господарства «Аграрій Плюс» шляхом приєднання до правонаступника - Фермерського господарства «Віра Плюс» названий правонаступник так само прийняв усе майно, майнові та немайнові права та обов'язки Фермерського господарства «Аграрій Плюс».
2.9. У зв'язку з цим, на підставі додаткових договорів до договорів оренди землі здійснено державну реєстрацію змін до права оренди землі, згідно з якими орендарем раніше наданих у користування ОСОБА_3 земельних ділянок є Фермерське господарство «Віра Плюс».
2.10. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.092024 засновниками Фермерського господарства «Віра Плюс» є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , керівником ? ОСОБА_1 .
2.11. За твердженнями прокурора внаслідок зазначених дій на сьогодні користувачем земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 без проведення торгів, є Фермерське господарство «Віра Плюс», якому відповідні землі не надавались і яке не пов'язано із набувачем, що отримав їх поза конкурсом. Оскільки вказані дії були вчинені саме з метою отримання права оренди земельних ділянок у позаконкурентному порядку, що суперечить закону, відповідні договори оренди слід припинити, а земельні ділянки ? повернути власнику.
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 у справі № 924/80/25 у задоволенні заявленого прокурором позову відмовлено.
3.1. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 правомірно набув 100 % частки у складеному капіталі Фермерського господарства «Дудар», придбавши при цьому саме корпоративні права на участь у фермерському господарстві.
3.2. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеним, у зв'язку з чим постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 було залишено без змін.
3.3. При цьому в основу як рішення місцевого господарського суду, так і постанови суду апеляційної інстанції, покладено висловлену Верховним Судом у постановах від 07.10.2021 у справі № 922/3039/16 та від 30.03.2023 у справі № 917/202/21(917/339/21) правову позицію, про те, що належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України «Про фермерське господарство».
4. Не погодившись із судовими рішенням судів попередніх інстанцій, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2025 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4.1. Підставами касаційного оскарження прокурор визначає підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 1, 3, 5, 7, 8, 12, 15, 27 Закону України «Про фермерське господарство», статті 18, 19, 20, 22, 31, 33-37, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) та порушили процесуальні норми (статті 11, 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236 ГПК України), не урахувавши при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 23.06.2020 у справі №922/989/18, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 01.06.2021 у справі №925/929/19, від 31.05.2023 у справі № 924/875/21 та від 16.01.2024 у справі № 905/5/21.
4.3. Крім того, прокурор стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності збереження права використання земельних ділянок державної, комунальної власності, які надані на пільговій (позаконкурентій) основі в оренду з певною (конкретною) метою, а саме створення та ведення фермерського господарства, але в подальшому на підставі відчуження частки у статутному (складеному) капіталі, корпоративних прав фермерського господарства набуті іншими особами, які не мають права отримувати такі землі в оренду без проведення земельних торгів, що призводить до їх використання не за цільовим призначенням, як землі товарного сільськогосподарського виробництва.
5. При здійснені касаційного перегляду у справі № 924/80/25, проаналізувавши спірні правовідносини, що виникли між її сторонами, Верховний Суд дійшов висновку, що цю справу слід передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
5.1. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
5.2. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
5.3. Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі.
5.4. Наведене зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.
5.5. За змістом статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
5.6. Земельне законодавство України передбачає, що передача земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність або оренду здійснюється на земельних торгах. Без торгів така передача можлива лише у виняткових визначених законом випадках для певних цілей.
5.7. Частина друга статті 134 ЗК України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів») не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів. Однак, частина друга цієї статті у редакції, що діяла раніше, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
5.8. Верховним Судом щодо застосування попередньої редакції статті 134 ЗК України неодноразово висловлювалася правова позиція про те, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
5.9. Схожі за змістом висновки сформульовано і у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, на що посилається прокурор у поданій у справі, яка переглядається, касаційній скарзі.
5.10. Більш того у вже згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, зокрема, зазначено, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.
5.11. Отже, Верховний Суд дотримується зрозумілої, однозначної та послідовної правової позиції, відповідно до якої у разі, якщо чинним на момент передачі фізичній особі, зокрема, у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства законодавством було передбачено здійснення наведеного без проведення торгів, таке право у позаконкурсному порядку особою могло бути реалізовано лише один раз і тільки за відсутності інших бажаючих отримати цю ж земельну ділянку.
5.12. Разом з тим відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.
5.13. У статті 8 названого Закону унормовано, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
5.14. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
5.15. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.
5.16. За змістом статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
5.17. Згідно із статтями 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
5.18. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.
5.19. Наведеним також керувався Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 12.03.2024 у справі 922/3953/21.
5.20. Водночас, вирішуючи питання щодо переходу права оренди землі від особи, якій її було надано, до створеного нею фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 зауважила, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.
5.21. За висновками Великої Палати Верховного Суду нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами названого Закону переходять права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 81 Закону України «Про оренду землі», а здійснюється встановлений нормами Закону України «Про фермерське господарство» перехід прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
5.22. Тож з усього наведеного слідує, що створення фермерського господарства безпосередньо пов'язано з отриманням фізичною особою землі, зокрема, у користування з такою метою. До внесення відповідних законодавчих змін разово це дозволялось без проведення торгів. Після ж створення фермерського господарства до нього від його засновника безумовно та безальтернативно переходить право оренди землі, набуте його засновником у порядку разового позаконкурсного її отримання у користування для ведення фермерського господарства.
5.23. При цьому, як унормовано у частині другій статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
5.24. Згідно із частинами першою, другою статті 3 зазначеного Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.
5.25. Частина ж третя названої статті містить чіткий перелік осіб, які для цілей цього Закону відносяться до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства.
5.26. Зазначене вказує на те, що законодавець передбачає можливість набуття членства у фермерському господарстві саме членами сім'ї та родичами задля спільного ведення такого господарства.
5.27. Натомість у постанові від 30.03.2023 у справі № 917/202/21(917/339/21) Верховний Суд зазначив таке:
« 187. Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.
188. Відповідні обмеження щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов'язково члену своєї сім'ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов'язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
189. Однак зазначені особливості суб'єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім'ї.
190. Належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство"».
5.28. Цю правову позицію Верховним Судом сформульовано з посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, у якій також зазначено, що: « 241. У разі коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100-відстоково одній особі, така особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов'язково члену своєї сім'ї».
5.29. Переглядаючи справу № 924/80/25 у касаційному порядку, Верховний Суд не може у повній мірі погодитись з наведеним, оскільки у випадку відчуження частки у складеному капіталі фермерського господарства іншій особі до такої особи переходять корпоративні права, які включають у тому числі право на управління цим господарством. Якщо така частка становить 100 % складеного капіталу фермерського господарства, особа, яка придбала її, може одноособово здійснювати відповідне управління, що фактично означатиме одноособове прийняття рішень з приводу користування землею, яка раніше була передана засновнику фермерського господарства без конкурсу для ведення ним самим або ним і членами його сім'ї чи родичами фермерського господарства, та право оренди на яку за наслідками створення відповідного фермерського господарства в силу закону перейшло до цього господарства.
5.30. Такий підхід, що передбачає можливість відчуження 100 % складеного капіталу фермерського господарства будь-якій особі, може призвести до зловживань правами, нівелювати значення правила, яким неодноразово керувався Верховний Суд, щодо того, що одній особі земельну ділянку для ведення фермерського господарства може бути надано лише один раз, та створити ситуацію неправового та непрозорого перерозподілу землі державної та комунальної власності.
5.31. Слід враховувати і те, що хоча відповідна земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
5.32. Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 179/1043/16-ц).
5.33. Натомість можливість відчуження 100 % складеного капіталу фермерського господарства будь-якій іншій особі, що надалі буде приймати управлінські рішення з приводу користування відповідною землею, створює ситуації не дотримання мети, задля досягнення якої вона надавалась засновнику фермерського господарства, що також суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду.
6. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
6.1. Питання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина 1 статті 303 ГПК України).
6.2. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
6.3. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що справу № 924/80/25 слід передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задля відступу від висновків, викладених в ухвалених колегіями суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21) та від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, згідно з яким належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 924/80/25 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил