09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3192/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025
(суддя Сівакова В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
(головуюча - Руденко М. А., судді: Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 508 118, 46 грн,
1. У березні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідача) про стягнення 508 118, 46 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 320 855, 70 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 159 175, 83 грн, 3% річних у розмірі 28 086, 93 грн.
2. 09.06.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з відповідача на користь позивача 121 314,87 грн інфляційних втрат, 12 026,57 грн 3% річних, 2 000,12 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.
3. Суд першої інстанції зазначив, що позивач у період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року знало, як про ціну природного газу, за якою здійснювалося його придбання, так і про своє право застосовувати коефіцієнт перерахунку до тарифу на теплопостачання, з необхідністю відображення такої зміни у рахунках, які надсилаються у місяці, що настає за розрахунковим. Незважаючи на це, позивачем в рахунках за жовтень 2021 року - жовтень 2022 року відповідачу зазначало розмір тарифу у сумі 2 162, 24 грн, що інформувало споживача (відповідача), що це є ціна спожитого товару. Однак через певний час, провело перерахунки та подало позов про стягнення різниці до суду, що суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними. Отже, очевидним є недобросовісність поведінки позивача, яка нівелює обґрунтованість його доводів. Беручи до уваги, необґрунтованість суми основної заборгованості в розмірі 320 855,70 грн, тому й нараховані на відповідну суму 37 860, 96 грн інфляційні втрати та 16 060, 36 грн 3% річних, з огляду на їх похідний характер, також не підлягають стягненню, тому позов у цій частині також не підлягає задоволенню.
4. 28.10.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 механізм зміни ціни є виключним, який має не абсолютний часовий характер, а обмежений зазначеним у постанові періодом - місяцем, що настає за розрахунковим періодом, а також з тим, що очевидним є недобросовісність поведінки позивача, яка нівелює обґрунтованість його доводів, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, про необґрунтованість позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 320 855,70 грн та правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 121 314, 87 грн інфляційних втрат та 12 026, 57 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача та неоспореними відповідачем за період при сплаті за теплову енергію з застосуванням старого коефіцієнту, під час дії договору № 690077 за період з березня по жовтень 2022 року).
6. 19.11.2025 позивач надіслав до Верховного Суд засобами поштового зв'язку касаційну скаргу (надійшла та зареєстрована канцелярією суду 25.11.2025), в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов в частині стягнення 320 855,70 грн задовольнити повністю.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Позов у зазначеній справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. Предметом позову у цій справі є стягнення 508 118,46 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн). При цьому, оспорюваною сумою є 320 855,70 грн.
13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
14. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
15. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
17. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
18. Скаржник вважає, що ця касаційна скарга стосується фундаментального значення щодо питання застосування норм права до відносин у сфері теплопостачання у сукупності та визначення застосування коефіцієнта перерахунку, а саме: Закону України "Про теплопостачання"; Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198; постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу"; Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії"; наказу від 05.06.2018 № 130 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності". Скаржник зазначив, що нині відсутні висновки Верховного Суду щодо питання пріоритетності вищевказаних норм права (надання переваги виконання однієї норми іншій) при сукупному їх застосуванні у сфері теплопостачання, тому вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. На переконання скаржника, ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що скаржником, як постачальником теплової енергії у місті Києві, здійснені перерахунки/коригування за спожиту споживачами теплову енергію без зміни інших складових тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування для споживачів категорії "інші споживачі" (починаючи із нарахувань за жовтень 2021 року), відповідно до приписів Правил користування тепловою енергією № 1198 та положеннями Постанови КМУ № 1209. Скаржник зазначає, що на сьогодні є багато судових справ про стягнення заборгованості зі споживачів за поставлену Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплову енергію, в тому числі із урахуванням здійснених перерахунків/коригувань на виконання вимог положень Постанови № 1209.
20. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
21. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
22. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
23. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
24. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
25. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
26. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
27. Наявність у цьому випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в межах перевірки матеріалів касаційної скарги не підтвердилась.
28. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
29. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
30. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
31. За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судом, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
32. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст оскаржуваних судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
33. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
34. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
35. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
36. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного, оскарження, у якій предметом позову є стягнення 508 118,46 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
38. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3192/25 за касаційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко