25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4052/22
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
у справі №910/4052/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"
про стягнення 58 460 727, 72 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. 01 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орімі України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 58 460 727,72 грн, з яких: 53 452 048,34 грн сума простроченого боргу за поставлений товар у період з 31.01.2018 до 02.02.2022, 1 937 633,27 грн пені, 264 222,72 грн 3 % річних, 2 806 823,39 грн інфляційних витрат та 868 350,00 грн судового збору.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки від 01.04.2009 №2829/1528, з урахуванням договорів про зміну сторони у зобов'язанні від 01.10.2009, від 07.11.2016, від 27.12.2017, додаткових угод від 02.10.2009, від 01.04.2016, від 09.03.2021, в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 53 452 048,34 грн.
3. Протокольною ухвалою від 13.12.2022 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Позивача про зміну назви з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі України" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Справа судами розглядалася неодноразово.
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/4052/22, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 53 452 048,34 грн заборгованості, 1 784 998,44 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних втрат, 264 222,72 грн 3 % річних та 866 082,83 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
6. Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22 касаційну скаргу Відповідача задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/4052/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
7. Вказана постанова Верховного Суду мотивована ненаданням судами попередніх інстанцій оцінки обставинам наявності у Позивача зав'язків з фізичними та юридичними особами - резидентами рф. Окрім наведеного, суди дійшли передчасного висновку про поставку товару на загальну суму 610 952 048,34 грн, оскільки видаткові та товарно-транспортні накладні, надані Позивачем, не містили дати та номеру правочину, за яким здійснювались господарські операції, а суди не встановили наявності / відсутності інших правочинів між сторонами, за умовами яких вони могли здійснювати подібні господарські операції, або специфікацій та замовлень, як це передбачено умовами договору поставки.
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі №910/4052/22 у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Позивачем поставки товару за Договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009.
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №910/4052/22 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 53 452 048,34 грн заборгованості, 1 784 998,44 грн пені, 2 806 823,39 грн інфляційних втрат, 264 222,72 грн 3% річних та 866 092,29 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 039 310,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
11. 26 червня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №910/4052/22, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд.
12. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310, частину п'яту статті 310 та частину першу статті 316 ГПК України.
13. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- норми матеріального права, зокрема статтю 629 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 щодо обов'язковості виконання договору сторонами.
14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували абзац 6 підпункт 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 №187, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми до юридичної особи, яка отримала рішення правління Національного банку України від 19.04.2022 №192-рш щодо незастосування мораторію до того, як була розкрита інформація про наявність у одного з її кінцевих бенефіціарних власників громадянства рф та до прийняття цієї постанови.
15. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 73,74, 76-79, 86, 236 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та у порушення вимог частини п'ятої статті 310 й частини першої статті 316 ГПК України не врахував вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові суду касаційної інстанції під час попереднього розгляду справи.
16. 07 серпня 2025 року Відповідач у межах встановленого Верховним Судом строку із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Зміст та мотиви окремої думки
17. Постановою Верховного Суду від 25.11.2025 касаційну скаргу Відповідача у справі №910/4052/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №910/4052/22 залишено без змін.
18. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 25.11.2025 у цій справі, виходив з того, що оскільки суди попередніх інстанцій установили, що Позивач не включений до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), то колегія суддів погоджується з їх висновками про унеможливлення розповсюдження на нього мораторію, про який йдеться у постанові КМУ № 187, адже дія цього мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, установлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. Верховний Суд вважав правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для обмеження права Позивача на отримання грошових коштів від Відповідача за договором поставки.
19. Я не погоджуюся з висновками, яких дійшов Верховний Суд у цій справі. Вважаю, що касаційна скарга Відповідача підлягала задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №910/4052/22 підлягає скасуванню з направленням справи №910/4052/22 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
20. На підтвердження наведеного вважаю за необхідне зазначити таке.
21. Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за договором поставки товару, за можливості наявності підстав для застосування мораторію (заборони) на виконання зобов'язань, кредиторами за якими є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором.
22. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Позивачем поставки товару за Договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009, у зв'язку з чим відмовив у задоволені позовних вимог.
23. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково.
24. У касаційній скарзі Скаржник, серед іншого, вказує на порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також проігнорували вказівки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2023 у цій справі.
25. Скасовуючи рішення попередніх інстанцій у справі, що розглядається, у постанові від 05.12.2023 Верховний Суд вказував на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали оцінки доводам Відповідача, наведеним на обґрунтування заперечень у задоволенні позову, а також не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, оскільки Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки, повідомляв суд про відсутність прозорої структури власності ТОВ "Орімі Україна" (попередня назва Позивача) та наявність зв'язків з рф.
26. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов'язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
27. Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
28. Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.
29. Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та Постанови № 187 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов'язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов'язані з державою-агресором.
30. У постанові від 05.12.2023 у цій справі, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що судам належить встановити, чи є Позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є Позивач особою, щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
31. Верховний Суд наголосив на необхідності врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо Позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".
32. При перегляді справи судом першої інстанції була витребувана у Броварської районної державної адміністрації Київської області засвідчена копія реєстраційної справи Позивача.
33. З рішення суду першої інстанції вбачається, що матеріали реєстраційної справи ТОВ «ТС Трейд» підтверджують, що на дату встановлення мораторію Постановою № 187 - 04.03.2022 - учасниками позивача була компанія з Кіпру та російський громадянин, який проживає на території України на законних підставах, що підтверджується посвідкою на постійне проживання.
34. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що в період з серпня 2021 року по грудень 2021 року кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ТС Трейд» були: - громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); - громадянка Великобританії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). На цю ж дату кінцевим бенефіціарним власником позивача була громадянка Великобританії ОСОБА_3 , що підтверджується паспортом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. З вересня 2022 року кінцевими бенефіціарними власниками позивача є громадянин Німеччини ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_5 .
35. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав встановленим факти відсутності обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції" до Позивача, його учасників та кінцевих бенефіціарних власників.
36. Скаржник у касаційній скарзі стверджує про неповне дослідження доказів та про ненадання судами оцінки його аргументам, які мають суттєве значення для вирішення спору. Скаржник вказує, що судами було неправильно застосовано абзац 6 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187 щодо незастосування мораторію, з огляду на наявність рішення НБУ, без врахування положення цієї ж Постанови КМУ (щодо нікчемності правочинів, спрямованих на відчуження корпоративних прав особами, які підпадають під дію мораторію) та аргументів Відповідача, що суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові 14.03.2024 у справі № 910/1418/23 (щодо права бути почутим), при тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування абзацу 6 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187 до юридичної особи, яка отримала рішення НБУ до того, як була розкрита інформація про наявність у одного з її кінцевих бенефіціарних власників громадянства рф та до прийняття Постанови №187.
37. Так, Скаржник зазначає, що до Позивача були застосовані обмеження, встановлені Постановою Правління НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі також - Постанова НБУ №18), було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України (пункт 15). Станом на час введення обмежень, передбачених Постановою НБУ №18, кінцевими бенефіціарними власниками (далі також - КБВ) ТОВ «ТС Трейд» були: Громадянка республіки Білорусь ОСОБА_1 ; Громадянка Великобританії ОСОБА_2 . При цьому, обмеження, передбачені Постановою НБУ №18, були встановлені у зв'язку з наявністю у складі кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ТС Трейд» громадянки рб ОСОБА_6 . Надалі ОСОБА_7 вийшла зі складу КБВ ТОВ «ТС Трейд». При цьому обставини, які стосуються ОСОБА_8 станом на дату прийняття рішення НБУ, не були розкриті. В подальшому ОСОБА_3 відчужила свою частку та мажоритарним кінцевим бенефіціарним власником замість ОСОБА_9 став громадянин Німеччини ОСОБА_4 .
38. Скаржник вказує на обставини, які свідчать, що ОСОБА_3 , яка підпадає під ознаки для застосування пункту 1 частини 1 Постанови КМУ №187, була замінена на іншу особу з метою уникнення дії мораторію, але особа, на яку її було замінено ( ОСОБА_4 ), так само підпадає під ознаки пункту 1 частини 1 Постанови КМУ №187, проте докази, надані ним суду на підтвердження наявності у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 громадянства рф, не були належним чином оцінені та враховані або ж спростовані судами.
39. За твердженням Скаржника суди жодним чином не спростували та не навели обґрунтованого пояснення для відхилення цих його аргументів, що є порушенням норм процесуального права.
40. Вважаю, що вказані доводи Скаржника є підставними, а його аргументи потребували оцінки судами попередніх інстанцій, оскільки стосуються обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
41. У постанові від 05.12.2023 у цій справі Верховний Суд вказував на обставини, які належить дослідити судам, зокрема, чи є Позивач особою, щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, та чи підпадає Позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. Також Суд наголосив на необхідності надавати правову оцінку доводам Відповідача щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо Позивача обмежувальних заходів.
42. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
43. Однак судами обох інстанцій при новому розгляді справи не було надано оцінки аргументам Скаржника та доказам, що стосувалися обставин, які відповідно до вказівок Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.12.2023 у цій справі, необхідно було встановити судам.
44. Також, скасовуючи рішення попередніх інстанцій у справі, що розглядається, у постанові від 05.12.2023 Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що Позивачем у період з 31.01.2018 по 02.02.2022 поставлено товар, обумовлений договором, на загальну суму 610 952 048,34 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, наданими Позивачем, оскільки наявні у матеріалах справі видаткові та товарно-транспортні накладні не містять дати та номеру правочину, за умовами якого здійснювались відповідні господарські операції, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати такі господарські операції з наявним у матеріалах справи Договором, на підставі якого у сторін виникли правовідносини. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено наявність/відсутність інших правочинів між сторонами, за умовами яких вони могли здійснювати подібні господарські операції. Судами також залишено поза увагою умови Договору, якими передбачено, що товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами. При цьому судами не встановлювалось наявність/відсутність специфікацій та замовлень, що, у свою чергу, надавало б можливість ідентифікувати здійснені Позивачем поставки товару.
45. Під час нового розгляду справи, Позивач, виконуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, надав суду Додаток № 2 до Договору - прайс-лист, Додаткові угоди від 31.08.2021, від 09.09.2021, від 15.09.2021, від 21.09.2021, від 23.09.2021, від 05.10.2021, від 11.10.2021, від 21.10.2021, від 26.10.2021, від 03.11.2021, від 10.11.2021, від 17.11.2021, від 23.11.2021, від 01.12.2021 до Договору, якими сторони погодили ціну товару, який замовляється у період вказаний у Додатковій угоді. Також позивачем подано до суду замовлення за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року. На підтвердження поставки товару Позивач надав суду копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
46. Суд апеляційної інстанції посилався на те, що видаткові накладні в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, які підтверджують вчинення певної господарської операції - поставку товару.
47. Враховуючи значний обсяг первинної документації, Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2024 у справі №910/4052/22 призначив судову економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерту суд поставив наступні питання:
- Чи підтверджується документально постачання товарів за Договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009 згідно доданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних у кількості 1594 на суму 610 952 048,34 грн та їх відповідність замовленням відповідача?
- Чи підтверджується документально проведення відповідачем розрахунків за Договором поставки №2829/1528 від 01.01.2009 згідно доданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних у кількості 1594 на суму 557 500 000,00 грн?
- Чи відповідає умовам Договору поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та підтверджується документально доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми простроченої заборгованості відповідача за отриманий товар в період з 01.01.2018 по 02.02.2022 включно, за яким сума простроченої заборгованості складає 53 452 048,34 грн?
48. За результатами проведення комісійної судової економічної експертизи складено висновок експертів від 19.12.2024 №4650/4651/24-72, відповідно до якого по першому питанню підтверджується постачання ТОВ «Орімі Україна» товарів на адресу ТОВ «Сільпо-Фуд» на загальну суму 610 952 048,34 грн., по другому питанню підтверджується проведення ТОВ «Сільпо-Фуд» розрахунків на суму 557 500 000,00 грн., по третьому питанню зроблено висновок, що доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок суми простроченої заборгованості Відповідача за отриманий товар в період з 01.01.2018 по 02.02.2022 включно, відповідає умовам Договору поставки №2829/1528 від 01.01.2009.
49. Суд першої інстанції не прийняв висновок експертів з результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 19.12.2024 №4650/4651/24-72 в якості доказу - висновку експерта, розцінив його як письмовий доказ по справі, та дійшов висновку, що поставки товару, за якими Позивач просить суд стягнути борг за наданими до матеріалів справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, не містять жодних даних, які б дозволили встановити поза розумним сумнівом, що ці поставки врегульовані Договором поставки № 2829/1528 від 01.04.2009.
50. Суд апеляційної інстанції на підставі висновків судового експерта дійшов висновку про доведення позивачем належними та допустимими доказами наявності заборгованості у відповідача за поставлений товар за Договором на спірну суму - 53 452 048,34 грн.
51. Втім, усупереч постанові Верховного Суду від 05.12.2023 в оскаржуваній справі, судами обох інстанцій не усунені недоліки щодо неповноти встановлення обставин та дослідження доказів.
52. Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції вказав на наявність у Договорі низки важливих умов, зокрема таких:
- товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами Договору у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору;
- кількість товару та асортимент конкретної партії вказується у Замовленні, узгодженому Сторонами у встановленому цим Договором порядку (пункти 1.1, 1.2 Договору);
- згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.5 Договору асортимент і ціна товару, що поставляється за Договором, відображаються у Специфікації;
- специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням Сторін відповідно до умов пункту 2.3 Договору;
- ціна товару, що вказана в накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації.
53. Однак питання, які, виходячи з постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі, що розглядається, умов Договору та специфіки обставин, що склалися, повинні бути досліджені судами, судом апеляційної інстанції не досліджувалися, на вирішення експерта також не ставилися.
54. Зокрема, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не міститься оцінки специфікацій та замовлень, які надавали б можливість ідентифікувати здійснені Позивачем поставки товару (на що вказував Верховний Суд у постанові від 05.12.2023, направляючи справу на новий розгляд), зіставлення кількості товару та асортименту поставлених товарів із тим, що вказувалося в замовленні, узгодженому сторонами, в результаті чого можна було б дійти висновку, що поставки були здійснені на виконання Договору та у відповідності до погоджених специфікацій та здійснених замовлень. Подібні питання також не ставилися судовому експерту і не були предметом експертного дослідження.
55. Враховуючи викладене, вважаю, що висновки судів попередніх інстанцій щодо позовних вимог у цій справі є передчасними та необґрунтованими, оскільки судами не були виконані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2023 у справі, що розглядається, та допущені процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, як окремо кожного, так і в сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.
56. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому, на мою думку, постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягали скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
57. Окрім того, ухвалою від 23 жовтня 2025 року Верховний Суд передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/994/23 для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 травня 2025 року у справі № 910/17647/18 та від 15 квітня 2025 року у справі № 910/1418/23, відповідно до якого застосування мораторію на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанови № 187) не залежить від стадії судового процесу та з моменту запровадження зазначеного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) обмежується у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі, шляхом звернення за судовим захистом.
58. Спірне питання у розгляді справи №927/994/23 полягає, зокрема, у тому, чи правомірним є стягнення заявлених у позові грошових коштів з відповідача - на користь позивача, при тому, що, як стверджує відповідач у справі №927/994/23, позивач є особою, "пов'язаною з державою-агресором" в розумінні пункту 1 Постанови № 187, а тому на нього поширюється мораторій на виконання грошових зобов'язань, за якими позивач є кредитором (у тому числі і грошового зобов'язання, що є об'єктом цього позову до відповідача). Відповідач у справі №927/994/23 наполягає на тому, що вказаний мораторій означає неможливість стягнення коштів на користь позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
59. Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2025 року прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025. Розгляд справи №927/994/23 призначено на 19 грудня 2025 року.
60. У справі, що розглядається, Скаржник також стверджує про розповсюдження на Позивача обмежень, встановлених Постановою № 187.
61. Вважаю, що з метою забезпечення єдності судової практики, до ухвалення постанови необхідно було зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №927/994/23.
Суддя Г. Вронська