04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5736/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
від 23.09.2025
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк"
особа, яка подавала апеляційну скаргу: Центральне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування рішень.
1. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк";
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1553 від 05.12.2023 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява Центрального міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків про задоволення кредиторських вимог № 9748/6/31-00-13-01-06 від 15.09.2023 не відповідає вимогам законодавства; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб порушив порядок акцептування вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" в частині вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків та безпідставно включив вимоги останнього на суму 7 234 644 571,17 грн до восьмої черги реєстру кредиторів; податкові зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (ППР), які включено до кредиторських вимог восьмої черги, виникли до початку процедури ліквідації банку, а вимоги за зобов'язаннями по сплаті штрафних санкцій не є такими, що пов'язані зі здійсненням ліквідації банку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025, позов задоволено.
Постановою від 24.06.2025 Верховний Суд ( Вронська Г.О. - головуючий суддя; судді Бакуліна С.В., Студенець В.І.) залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/5736/24.
Центральне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків, як особа, яка не є учасником справи, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24 у порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 21.08.2025 Північний апеляційний господарський суд, зокрема, відкрив апеляційне провадження у справі № 910/5736/24 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційне провадження у справі № 910/5736/24 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не є учасником даної справи, судом першої інстанції не було вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки, та відповідно він не наділений процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у даній справі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подали касаційні скарги, в яких просять оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 23.09.2025 у справі № 910/5736/24 порушив статті 73, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у касаційній скарзі зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк», яке напряму стосується прав та обов'язків Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, адже стосується затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк», а саме збільшення розміру кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосував частину 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України та положення частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України.
У своїй касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає про те, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків перебуває у безпосередньому правовому зв'язку із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, адже саме останнім приймались рішення щодо акцептування кредиторської вимоги заявника та здійснення її часткового задоволення. Фактично рішенням від 23.09.2024 у цій справі суд першої інстанції визнав кредиторські вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків погашеними, а відтак рішення суду безпосередньо стосується прав та інтересів Центрального міжрегіонального управління ДПС України по роботі з великими платниками податків.
Позивач подав відзив на касаційні скарги, в якому просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Як зазначалось вище, вважаючи прийняті виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 06.11.2023 № 1419 "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" та від 05.12.2023 № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" незаконними та такими, що винесені із порушенням норм чинного законодавства України, ОСОБА_1 звернувся з позовом у цій справі, в якому просив визнати протиправними та скасувати зазначені рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та постановою Верховного Суду від 24.06.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Суд першої інстанції, при прийнятті рішення від 23.09.2024 у цій справі, серед іншого встановив обставини щодо спірних рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме:
- Державною податковою службою України прийняті податкові повідомлення-рішення (ППР), якими банку донараховані податкові зобов'язання, і відповідні зобов'язання за ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.05.2023 та № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК" на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1419 від 06.11.2023, внаслідок чого сума акцептованих вимог кредиторів збільшилась на 7 234 644 571,17 грн;
- 05.12.2023 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "АЙБОКС БАНК", відповідно до якого погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги Державної податкової служби України на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі. Того ж дня, 05.12.2023, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку перераховано Державній податковій службі України 550 000 000,00 грн в безготівковій формі, чим фактично виконано вказане рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Центральне міжрегіональне управління ДПС України по роботі з великими платниками податків, як особа, яка не є учасником справи, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/5736/24 у порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційне провадження у справі № 910/5736/24 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу виходив виключно з того, що Верховним Судом під час розгляду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі № 910/5736/24, з підстав касаційного оскарження передбаченого, зокрема, пунктом 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, вже було досліджено питання щодо того, чи містять оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій висновки про права, інтереси та обов'язки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у цій справі № 910/5736/24 переглядались у касаційному порядку за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У постанові від 24.06.2025 у справі № 910/5736/24 Верховний Суд зазначив, що у своїх касаційних скаргах на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/5736/24 Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (як на підставу касаційного оскарження передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі) зазначали наступне:
- предметом спору у справі № 910/5736/24 є рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", а саме збільшено розмір кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; часткове задоволення кредиторської вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на суму 550 000 000,00 грн;
- за результатами розгляду справи Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000,00 грн, попри це, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не було залучене до участі у справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.06.2025 у цій справі № 910/5736/24 відхилив вказані аргументи скаржників (посилання щодо ухвалення судових рішень про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків), виходячи, зокрема, з такого:
- рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 оскаржувалися лише Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; відомості про їх оскарження іншими особами, які не брали участі у справі, зокрема Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відсутні;
- резолютивна частина рішення суду першої інстанції не покладає на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків будь-яких обов'язків (вимоги про присудження), не визнає наявність/відсутність певних його прав чи обов'язків (вимоги про визнання), не змінює та не припиняє правовідносини за його участі (вимоги про перетворення) тощо;
- мотивувальні частини оскаржуваних рішень також не містять безпосередніх висновків щодо прав, інтересів та/або обов'язків Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- предметом спору у справі є скасування рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнятих за наслідками його дій та дій уповноваженої особи під час розгляду кредиторських вимог та їх внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Підстави формування кредиторських вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, отримання грошових коштів та/або правомірність їх утримання не охоплюються позовними вимогами. У рішенні суду першої інстанції зазначено, що питання неправомірності/правомірності внесення вимог Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків саме до восьмої черги реєстру акцептованих кредиторів не з'ясовується;
- суди попередніх інстанцій передусім досліджували повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, процедуру акцептування вимог кредиторів, порядок внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів і його дотримання. Індивідуально визначені права, інтереси та/або обов'язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не були предметом судового розгляду.
Посилаючись на вказане, Верховний Суд у своїй постанові від 24.06.2025 у справі № 910/5736/24 спростував наявність порушення норм процесуального права, передбаченого пунктом 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що із зазначеної постанови від 24.06.2025 у цій справі № 910/5736/24 вбачається те, що Верховний Суд застосовуючи приписи пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, виходив із можливості розгляду та надання оцінки Верховним Судом аргументам щодо прийняття рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, наведених скаржником, як особою, якої не стосується (не вирішувалось) питання, чи порушені її права, інтереси та/або обов'язки у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень у справі.
Такий же правовий підхід щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України Верховним Судом застосовано у постановах від 11.09.2024 у справі № 910/5300/22, від 14.11.2024 у справі № 916/4088/23, від 15.01.2025 у справі № 910/15094/23, від 23.04.2025 у справі № 910/10935/24, від 01.07.2025 у справі № 911/657/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24.
Водночас, існує інша практика, інший правовий підхід Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у постановах від 30.10.2024 у справі № 916/4921/23, від 11.02.2025 у справі № 908/3275/21, від 20.02.2025 у справі № 906/124/24, від 12.08.2025 у справі № 920/601/22 Верховний Суд у питанні щодо застосування положень пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України зазначав, що під час касаційного перегляду вказаних справ одним із доводів скаржників було те, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив таку особу до участі у справі, однак Верховний Суд відхилив наведені доводи скаржників, виснувавши про те, що скаржник не наділений повноваженнями представляти інтереси іншої особи у судах та замість такої особи вирішувати питання, чи порушені її права, інтереси або обов'язки, у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень у справі.
Зазначене свідчить про існування різного правового підходу Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України в аспекті можливості/неможливості розгляду та надання оцінки, надання висновків Верховним Судом аргументам щодо прийняття рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, наведених скаржником, як особою, якої не стосується (не вирішувалось) питання, чи порушені її права, інтереси та/або обов'язки у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень у справі.
Колегія суддів зазначає, що правовий підхід щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України застосований Верховним Судом у постановах від 11.09.2024 у справі № 910/5300/22, від 14.11.2024 у справі № 916/4088/23, від 15.01.2025 у справі № 910/15094/23, від 23.04.2025 у справі № 910/10935/24, від 24.06.2025 у цій справі № 910/5736/24, від 01.07.2025 у справі № 911/657/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24 є помилковим, адже у випадку надання Верховним Судом оцінки та висновків чи було судовими рішеннями порушено права, інтереси та/або обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, за наслідками розгляду касаційних скарг інших осіб (не тих, щодо яких постало таке питання), сам суд касаційної інстанції без участі таких осіб (які не були залучені до участі у справі) вже ухвалюватиме рішення про їх права, інтереси та (або) обов'язки.
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне відступити від правового підходу щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України застосованого Верховним Судом у постановах від 11.09.2024 у справі № 910/5300/22, від 14.11.2024 у справі № 916/4088/23, від 15.01.2025 у справі № 910/15094/23, від 23.04.2025 у справі № 910/10935/24, від 24.06.2025 у справі № 910/5736/24, від 01.07.2025 у справі № 911/657/24, від 02.07.2025 у справі № 914/972/24.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що існують підстави для передачі цієї справи № 910/5736/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
При цьому, в іншому випадку (у разі повернення цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через відсутність правових висновків у зазначених постановах) може мати місце ситуація, коли будуть існувати неоднозначна судова практика Верховного Суду, з різним підходом до тлумачення (застосування) норм права (пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), який жодним чином не зумовлений різницею в обставинах справи.
Згідно зі статтею 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу (частина 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 910/5736/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 910/5736/24 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова